Розгляд судом справ про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про психіатричну допомогу» пси­хіатрична допомога визначається як комплекс спеціальних захо­дів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров 'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та інши­ми законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лі­кування, нагляд, догляд і медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Амбулаторна психіатрична допомога - це психіатрична допомога, що охоплює обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах і в порядку, передбачених вказаним Законом та ін­шими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.

До психіатричних закладів, що надають амбулаторну пси­хіатричну допомогу, належать психоневрологічні диспансери, диспансерні відділення, кабінети тощо.

Стаціонарна психіатрична допомога - це психіатрична допомога, що передбачає обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах і в порядку, передбачених Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Стаття 279 ЦПК України визначає підсудність такої кате­горії справ, а також виключне коло осіб, які мають право подава­ти заяву до суду.

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбула­торної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи.

Таку заяву подати має право лише лікар-психіатр, який повинен мати сертифікат лікаря-спеціаліста за фахом «психіат­рія» або відповідну кваліфікаційну категорію за цією спеціальні­стю та володіти новими методиками їх проведення.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталі­зацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Психіатричний заклад - це психо-неврологічний, нарко­логічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги. Представником психіатричного закладу може бути і керівник цього закладу, й інша уповноважена бути представником особа.

Законодавець називає лише двох суб'єктів, які можуть звернутися до суду з заявою про припинення надання амбулатор­ної психіатричної допомоги та про припинення госпіталізації до психіатричного закладу, що здійснювались у примусовому порядку:

1) особа, якій за рішенням суду надається така психіат­рична допомога;

2) законний представник такої особи.

Закон України «Про психіатричну допомогу» до законних представників відносить таких осіб (ст. 1): батьків (усиновите­лів), опікунів або інших осіб, які уповноважені законом предста­вляти інтереси інших осіб.

Право подати заяву мають також орган опіки та піклуван­ня, прокурор у порядку ст. 45 ЦПК України, у разі, якщо цим правом не скористалися законні представники.

Заява про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку подається вказаними суб’єктами до суду за місцем проживання особи, а про припинен­ня госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому поряд­ку - до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу.

У заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продов­ження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусо­вому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у при­мусовому порядку, встановлені законом.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулатор­ної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбу­латорної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші від­повідні матеріали.

У заяві фізичної особи або її законного представника про припинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталіза­ції до психіатричного закладу у примусовому порядку мають бути наведені обставини і докази, на яких ґрунтуються ці вимоги.

У випадках, коли госпіталізація у примусовому порядку здійснена за рішенням лікаря-психіатра та визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, спрямовує до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку впродовж 24 годин.

Заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусо­вому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвален­ня рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допо­моги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження.

Стаття 281 ЦПК України визначає строки та порядок роз­гляду судом справ цієї категорії. Заява лікаря-психіатра про здій­снення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом у триденний строк із дня її надходження.

Заява лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, її продовження та продовження госпіталізації розглядаються судом у десяти­денний строк із дня їх надходження.

Заява про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом упродовж 24 годин із дня її надходження.

Розгляд справ цієї категорії здійснюється судом у складі одного судді та двох народних засідателів.

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується пи­тання про надання їй такої допомоги.

Суд, дослідивши усі обставини справи, вивчивши усі по­дані докази, ухвалює одне з двох рішень - або про задоволення заяви, або про відмову в її задоволенні.

Судове рішення повинно відповідати загальним вимогам до рішення суду, встановленим у ЦПК України.

Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра про про­ведення психіатричного огляду у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її про­довження в примусовому порядку, а також рішення про задово­лення заяви представника психіатричного закладу про госпіталі­зацію особи до цього закладу та її продовження у примусовому порядку у мотивувальній частині повинні містити посилання на докази та обставини, що підтверджують наявність визначе­них Законом України «Про психіатричну допомогу» підстав для надання таких видів психіатричної допомоги у примусо­вому порядку.

Відповідно, рішення про відмову в задоволенні таких заяв повинно містити обґрунтування та підтвердження відсутності таких підстав.

Рішення про задоволення заяви особи, якій надається пси­хіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги у мотивувальній частині повинно містити обґрунтування та підтвердження зібра­ними доказами факту видужання особи або такої зміни стану її психічного здоров'я, що не потребує надання психіатричної допомоги в примусовому порядку. Відповідно, рішення суду про відмову в задоволенні такої заяви повинно містити обґрунтуван­ня та підтвердження відсутності такого факту.

Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, предста­вника психіатричного закладу є єдиною законною підставою для надання відповідного виду психіатричної допомоги у примусо­вому порядку.

Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталіза­ції, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги.

3.10.