Розгляд судом справ про усиновлення

Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прий­няття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст.

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення за місцем проживання дитини або повнолітньої особи, яка усиновлюється. Подання такої заяви через представ­ника не допускається (ст. 223 СК України). Заява про усинов­лення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Стаття 211 СК України встановлює вимоги до осіб, які можуть бути усиновлювачами, а отже і заявниками у справі: усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не мо­лодше 21 року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дити­ни. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років. Усиновлювачами може бути подружжя. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають од­нією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усинов­лена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо ди­тина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв’язку з усиновленням втрачають правовий зв’язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

Відповідно до ст. 252 ЦПК України заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, ві­домості про стан здоров'я дитини.

Відповідно до Порядку провадження діяльності з усинов­лення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновле­них дітей, затвердженого постановою КМУ № 905 від 8 жовтня 2008 р. до заяви додаються такі документи:

1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, за­свідчена органами державної податкової служби;

3) копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстра­ції актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;

4) висновок про стан здоров'я кожного заявника;

5) засвідчена нотаріально письмова згода другого з под­ружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

6) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;

7) копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням та інші документи.

Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Укра­їні, крім зазначених документів із заявою подають:

1) копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

2) висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами. У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови (кіль­кість спальних кімнат, наявність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім'ї (кількість осіб, які проживають ра­зом із заявником, ступінь родинного зв'язку, наявність власних дітей), ставлення заявників до усиновлення. Висновок повинен містити рекомендації щодо кількості, віку та стану здоров'я ді­тей, яких можуть усиновити заявники;

3) дозвіл компетентного органу країни проживання заяв­ників на в'їзд і постійне проживання усиновленої дитини; крім іноземців, які проживають на території країни, з якою Україна має безвізовий режим;

4) нотаріально засвідчене зобов'язання заявника:

- поставити дитину на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України упродовж місяця після в'їзду до країни проживання;

- забезпечити право усиновленої дитини зберігати грома­дянство України до досягнення нею 18 років;

- подавати консульській установі чи дипломатичному представництву України не менш як раз на рік упродовж перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років звіт про умови проживання та стан здоров'я усиновленої дитини;

- надавати можливість представникові консульської уста­нови чи дипломатичного представництва України спілкуватися з дитиною;

- повідомляти консульську установу чи дипломатичне представництво України про зміну місця проживання усиновле­ної дитини;

- протягом 20 робочих днів повідомляти консульській установі чи дипломатичному представництву України про пере­дачу під опіку (піклування) усиновленої дитини іншим інозем­цям, закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько­го піклування, а також відібрання дитини правоохоронними органами та органами соціальної опіки;

- негайно, але не пізніше ніж через три дні, повідом­ляти консульській установі чи дипломатичному представництву України про випадки порушення прав та законних інтересів усиновленої дитини, а також про нещасні випадки з усиновле­ною дитиною та її смерть.

Також іноземці мають надати інші документи, передбачені п. 33 вказаного Порядку.

Зазначені документи іноземців легалізуються (крім копії паспорта або іншого документа, що посвідчує особу) у відповід­ній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, і подаються з їх перекладом українською мовою, який має бути засвідчений нотаріально відповідно до ч. 6 ст. 252 ЦПК України.

Заява про усиновлення повнолітньої особи також повинна містити зазначені відомості, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування.

Провадження у справах про усиновлення потрібно відріз­няти від провадження про встановлення факту усиновлення, яке здійснюється за правилами провадження у справах про встанов­лення фактів, що мають юридичне значення. У цьому виді про­вадження встановлюється факт усиновлення, яке відбулось у минулому. Метою такого провадження є підтвердження факту усиновлення рішенням суду, якщо цей факт неможливо підтвер­дити іншими документами (наприклад, документи були втраче­ні). Цей вид провадження відрізняється також правилами про підсудність, вимогами до заяви, яка подається до суду та змістом рішення суду у цих справах.

Відповідно до ст. 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на уси­новлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, нікчемна. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Якщо мати чи батько дитини неповнолітні, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків. Письмова згода батьків на усиновлення за­свідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право від­кликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рі­шенням суду про усиновлення.

Згідно зі ст. 218 СК України для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвит­ку, що може її висловити.

Стаття 220 СК України встановлює обов’язковість пись­мової згоди другого з подружжя, засвідченої нотаріально, у разі усиновлення дитини одним із подружжя.

Стаття 221 СК України закріплює необхідність письмової згоди опікуна або піклувальника у разі усиновлення дитини, над якою або над батьками якої встановлено опіку або піклування.

На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров’я або навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу (ст. 222 СК України).

Відповідно до ст. 253 ЦПК України суддя під час підго­товки справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує пи­тання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких від­крито за заявами іноземних громадян, - уповноваженого органу виконавчої влади.

Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

До висновку органу опіки та піклування мають бути додані:

1) акт обстеження умов життя заявника, складений за міс­цем його проживання;

2) свідоцтво про народження дитини;

3) медичний висновок про стан здоров’я дитини, про її фі­зичний і розумовий розвиток;

4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опіку­на, піклувальника дитини, закладу охорони здоров’я або нав­чального закладу, а також самої дитини на усиновлення.

Суд у разі необхідності може вимагати подання інших документів.

В стадії підготовки справи до розгляду усі зацікавлені особи (зокрема орган опіки та пікування; у разі усиновлення іно­земцем - уповноважений орган виконавчої влади) мають бути повідомлені про час і місце судового засідання.

Розгляд справ цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 234 ЦПК України провадиться судом у складі одного судді та двох народ­них засідателів за клопотанням заявника або зацікавлених осіб у закритому судовому засіданні.

У розгляді справи обов’язково повинні брати участь заяв­ники (кандидати в усиновителі) та зацікавлені особи (органи опіки і піклування, у справах за заявами іноземних громадян - уповноважений орган виконавчої влади). Також в судовому засі­данні обов’язковою є участь дитини, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення. Суд може викликати і допитати й інших осіб, наприклад, представників дитячої ви­ховної установи, свідків тощо.

Суд повинен перевірити в судовому засіданні наявність і законність підстав усиновлення. Суд, зокрема, повинен переві­рити: чи може ця особа бути усиновителем; чи не порушені пра­ва осіб, які мають переважне право на усиновлення цієї дитини; чи є підстави для усиновлення такої дитини (дані про батьків, наявність їх згоди, їх правове становище, їх участь у вихованні й утриманні дитини); чи додержаний порядок взяття на облік кандидатів в усиновителі, чи є необхідні документи.

Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, вста­новлених СК України, суд розглядає справу в закритому судово­му засіданні.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яке має відповідати і загальним вимогам, передбаченими в ЦПК України, і вимогам ст. 255 ЦПК України. Ця стаття вказує тільки на особливості резолютивної частини рішень у справах про уси­новлення. Якщо суд задовольняє заяву про усиновлення, то в ре­золютивній частині рішення повинно бути зазначено про усинов­лення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками).

За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народжен­ня усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів бать­ками, стягнення з них судових витрат.

Відповідно до ст. 224 СК України суд, постановляючи рі­шення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:

1) стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;

2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;

3) мотиви того, чому інший із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;

4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, впродовж якого часу ця особа опікується вже дитиною;

5) особу дитини та стан її здоров'я;

6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

За дотримання всіх умов, установлених СК України, здат­ності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення повноліт­ньої особи, зважає на мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан і стан здоров'я, а також інші обставини, що мають суттєве значення.

Згідно зі ст. 225 СК України усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про уси­новлення.

Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивіль­ного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про уси­новлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади.

За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає на підставі рішення суду Свідоцтво про усиновлення, зразок якого затверджує КМУ.

Відповідно до Порядку провадження діяльності з усинов­лення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою КМУ від 8 жовтня 2008 р., суд видає засвідчене в установленому порядку рішення про усинов­лення дитини службі у справах дітей.

Служба у справах дітей впродовж п ’яти днів після набран­ня чинності рішенням суду про усиновлення дитини надсилає засвідчену в установленому порядку копію такого рішення: до служби у справах дітей за місцем обліку кандидатів в усиновлю- вачі - для здійснення нагляду за умовами проживання і виховання усиновленої дитини; до служби у справах дітей, де дитина перебу­ває на місцевому обліку, - для зняття дитини з місцевого обліку; до Міністерства соціальної політики у разі усиновлення громадя­нами України, які проживають за її межами, або іноземцями - для зняття з обліку дитини, кандидатів в усиновлювачі та подання рішення суду до Міністерства закордонних справ України.

3.5.