Реалізація права на пред’явлення позову та відкриття провадження по справі

Як було зазначено, для порушення цивільної справи в суді необхідна подача позовної заяви до суду і прийняття її судом. ЦПК 1963 р. не ви­значав подання заяви до суду як самостійну стадію цивільного процесу, а вказував лише підстави відмови її прийняття.

Суб ’єктивною передумовою права на звернення до суду є процесуа­льна зацікавленість особи (ст. 3 ЦПК). За загальним правилом особа може звернутися до суду, коли у неї є юридична зацікавленість у вирі­шенні справи. Необхідність юридичної зацікавленості у вирішенні справи пояснюється тим, що рішення суду в справі може бути основою для виникнення прав особи, яка звертається до суду, припинення чи зміни прав цієї особи чи прав особи, яку особа, що звертається до суду представляє, або особи, в інтересах якого подана заява.

Об ’єктивні передумови права на звернення до суду можна розділити на позитивні та негативні.

Позитивними об ’єктивними передумовами є умови, наявність яких необхідна для реалізації права на звернення до суду. До загальних об’єктивних позитивних передумов відносяться цивільна процесуальна правоздатність особи, яка звертається до суду, і особи, яка залучається як відповідач, третіх осіб, заявників і заінтересованих осіб у справах окремого чи наказного провадження, представників, свідків, експертів, перекладачів. Стосовно участі в процесі прокурора, органів державної і місцевого самоврядування, то вони наділяються компетенцією (правами і обов’язками) в яких закріплені державні функції.

Ст. 28 ЦПК України передбачає, що всі фізичні та юридичні особи мають цивільну процесуальну правоздатність.

Загальною об’єктивною позитивною передумовою є також підвідо­мчість справи суду (ст. 15 ЦПК). Це означає, що тільки суд, а не інший юрисдикційний орган має право вирішувати спір у конкретній справі. Згідно Конституції компетенція суду поширюється на всі правовідно­сини, що виникають у державі. За загальним положенням підвідомчість справ суду носить безумовний характер і тільки в незначних винятках залежить від певних умов, наприклад, передача справи за згодою сторін на розгляд третейського суду.

Позитивною передумовою є також наявність спору про право цивільне. Спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб’єктами правовідносин з приводу їх прав і обов’язків та неможливі­стю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право має місце і тоді, коли у здійсненні прав особи перед нею виникають перешкоди, які можуть бути усунені з допомогою суду.

Крім того, до позитивних відноситься умова, за якої після смерті фі­зичної особи, а також у зв’язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини допускають правона- ступництво.

Негативними вважаються передумови, за відсутності яких закон пов’язує можливість звернення до суду. До них відносяться (ст. 122 ЦПК):

1) відсутність рішення чи ухвали суду, що набрало законної сили, про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

2) у провадженні цього чи іншого суду відсутня справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

3) відсутнє рішення третейського суду, прийняте в межах його ком­петенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий пред­мет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейсько­го суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим.

Процесуальна діяльність з відкриття провадження у справі в суді пер­шої інстанції має велике значення для забезпечення права на судовий за­хист і реалізації всього комплексу завдань і цілей цивільного судочинства. Саме тут вирішується питання про наявність умов, з якими закон пов’язує саму можливість виникнення провадження в суді загальної юрисдикції щодо розгляду та вирішення по суті конкретної цивільної справи. Наяв­ність таких умов для звернення заінтересованої особи за судовим захистом і дотримання нею установленого законом порядку звернення ставить в обов’язок судді відкрити провадження у цивільній справі шляхом постано­вления ухвали про відкриття провадження у справі. Лише після цього, за загальним правилом, і стають можливими виникнення і зміна по справі всієї сукупності цивільних процесуальних правовідносин.

Відкриття провадження у справі — стадія цивільного процесу, на якій суд вирішує питання про відкриття провадження у конкретній ци­вільній справі в суді першої інстанції, перевіряє наявність у особи, яка звернулася до суду, права на звернення до суду і дотримання встанов­леного порядку реалізації даного права.

Отже, без відкриття провадження у цивільній справі в суді першої інстанції неможливі судовий захист порушених або оспорюваних прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян та організацій, охо­рона державних і суспільних інтересів, а також досягнення факультати­вних цілей судочинства '

У відповідності з ЦПК судовий процес по цивільній справі може бу­ти розпочатий лише на підставі поданого в суд заінтересованою особою або від імені заінтересованої особи позову.

У випадках, встановлених законом, звернутися до суду в інтересах заінтересованої особи можуть Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самовряду­вання, фізичні і юридичні особи (ч.1ст. 45 ЦПК).

Відповідно до принципу диспозитивності в цивільному процесі не допускається порушення цивільних справ за власною ініціативою суду.

Зміст та значення стадії відкриття провадження у справі однакові у всіх видах цивільного судочинства, по всіх цивільних справах.

¹ Васильєв С.В. Цивільний процес: Навчальний посібник. — X.: TOB «Одіссей», 2007. — 480 с,— C. 216—217.

Позовна заява направляється в суд поштою або подається позива­чем, його представником на особистому прийомі судді. Питання про ві­дкриття справи вирішується суддею одноособово.

Суддя, ознайомившись із поданою позовною заявою, повинен зро­бити одну із процесуальних дій, передбачених ЦПК:

1) відкрити провадження у цивільній справі (ч.1 ст. 122 ЦПК);

2) відмовити у відкритті провадження у справі (ч.2 ст. 122 ЦПК);

3) залишити позовну заяву без руху (ч.1 ст. 121 ЦПК);

4) повернути позовну заяву (ч.3 ст. 121 ЦПК).

До підстав повернення заяви законом віднесено: не усунення недолі­ків заяви щодо змісту та форми у встановлені строки; подання позива­чем заяви про повернення йому позову до відкриття провадження у справі; подання заяви недієздатною особою; подання заяви від імені по­зивача особою,яка не має повноважень на ведення справи; непідсуд­ність справи цьому суду; подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотри­мання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.

Відкриття провадження у справі означає завершення даного етапу цивільного процесу та перехід до подальших стадій судового розгляду (п.1 ст. 122 ЦПК).

Залишення заяви без руху — це тимчасове зупинення процесуальних дій, спрямованих на відкриття провадження у справі. Підстави для да­ного рішення судді встановлені ч. 1 ст. 121 ЦПК України. До них відне­сено встановлене суддею недотримання вимог ст. ст. 119 і 120 ЦПК України щодо змісту та форми позовної заяви, несплата судового збору. У відповідній ухвалі суддя визначає такі підстави, про що повідомляє позивача та надає термін у 5 днів з дні отримання відповідної ухвали для усунення недоліків.

Відмова у відкритті провадження у справі здійснюється суддею у випадках, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судо­чинства, є таке,що набрало законної сили,рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторо- нами,про той самий предмет і з тих самих підстав.

Але це не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою в тій же справі, якщо буде усунуто допущене порушення. Якщо суд при наявності допущених порушень, передбачених ст. 121 ЦПК України, порушив цивільну справу, то в цьому випадку суд закриває проваджен­ня у справі, залишаючи заяву без розгляду (ст. 207 ЦПК). Якщо суд ро­зпочав розгляд непідсудної йому справи, він не має права передавати її до іншого суду, за винятком випадків, передбачених ч. 1 ст. 116 ЦПК України.

Контрольні запитання

1. Розкрийте поняття позову у матеріальному та процесуальному змісті.

2. Охарактеризуйте елементи позову.

3. Дайте визначення предмету і підстави позову

4. Чим відрізняються позитивні і негативні позови?

5. Дайте класифікацію позовів за способом процесуального харак­теру.

6. На якій стадії процесу вирішується питання про наявність чи від­сутність у позивача права на звернення до суду за захистом своїх су­б’єктивних прав?

7. Охарактеризуйте стадію відкриття провадження по справі.

8. Охарактеризуйте способи захисту відповідача

9. Визначити правила пред’явлення зустрічного позову.

Рекомендована література

1. Бобровник О. Характерні особливості позовного провадження та його відмінності від інших видів проваджень / О.

2. Бус К. Дискусійні питання пред’явлення позову у суд першої ін­станції / К. Бус // Підприємництво, господарство і право. — 2008. — № 5. — С. 107—110.

3. Непочатих, В. Відкриття провадження у справах, що виникають із трудових правовідносин: окремі аспекти / В. Непочатих // Підприєм­ництво, господарство і право. — 2013. — № 1. — С. 27—30. — Біблі- огр.: 6 назв.

4. Нескороджена Л. Л. Цивільний позов, моральна шкода та її ком­пенсація у кримінальному та цивільному судочинстві: Теорія і практика : наук.-практ. посібн. / Л. Л. Нескороджена, С. В. Щербак, М. В. Сірот- кіна ; за заг. ред. С.Я.Фурси. — К. : Видавець Фурса С.Я.; KHT, 2008. — 416 с. — (Процесуальні науки). — видавнича виставка в к. 135. — 80,00.

5. Романюк Т. Підстава позову як елемент позову / Т. Романюк // Матеріали студентської наукової конференції Чернівецького націона­льного університету 11—12 травня 2006 року. Історичні, економічні та юридичні науки / відповід. за вип. Романова Г.П. — Чернівці, 2006. — С. 507—508. — Бібліогр.: с. 508.

6. Романюк, Я. М. Позов про визнання права власності, віндикацій- ний та негаторний позови: деякі проблеми практичного застосування / Я. М. Романюк, О. Є. Бурлай // Вісник Верховного Суду України. — 2012. — № 8. — С. 34—40.

7. Снідевич, О. С. Окремі проблемні питання пред’явлення зустріч­ного позову у цивільних справах, що виникають із земельних правовід­носин / О. С. Снідевич // Часопис Київського університету права. — 2012. — № 2. — С. 178—181.

8. Степаненко Т. В. Нові позови в цивільному процесі (поняття, класифікація, значення) / Т. В. Степаненко // Право і безпека. — 2004. — № 3. — С. 143—147.

9. Тимченко Г. П. Зміна предмета позову: питання теорії / Г. П. Тимченко // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2004. — № 7. — С. 56—61.

10. Тимченко Г. П. Підстава позову в цивільному процесі / Г. П. Тимченко // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 10. — С. 36—39.

11. Тимченко Г. П. Подання позову і порушення справи в суді з огляду на принципи цивільного процесуального права / Г. П. Тимченко // Часопис Київського університету права. — 2008. — № 1. — С. 106— 112.

12. Трач Ю. Ю. Деякі аспекти порівняння групового позову та по­зову на захист невизначеного кола осіб / Ю. Ю. Трач // Держава і пра­во. — 2009. — № 43. — С. 334—339.