Процесуальний порядок провадження у справі до судового розгляду

Підготовка справи до судового розгляду може здійснюва­тися суддею лише після відкриття провадження у цивільній справі, тобто після постановления відповідної ухвали.

Відповідно до ст.

Невідкладне надсилання ухвали - це надсилання її у день постановлення. Отже, суддя повинен відіслати відповідні копії так, щоб сторони мали можливість їх отримати і ознайомитися до настання передбаченої в ухвалі про відкриття провадження в справі дати попереднього судового засідання.

На суд покладається також обов'язок відіслати відповідачу разом з ухвалою про відкриття провадження у цивільній справі також копії позовної заяви разом із копіями доданих до неї до­кументів, а третій особі - копію позовної заяви (ч. 2 ст. 127 ЦПК України).

Можна побачити певну невідповідність ст. 127 і ст. 120 ЦПК України. У ст. 120 ЦПК України передбачається обов'язок позивача подати копії позовної заяви і доданих до неї документів у кількості відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Своєю чергою, ст. 127 ЦПК України передбачає, що третім особам надсилаються лише копії позовної заяви, а копії доданих до неї документів не надсилаються. Крім того, позивач не може передбачити кількість третіх осіб, які братимуть участь у судо­вому засіданні.

Слід зважити й на те, що в процесі розгляду справи по суті може відбутися заміна відповідача, залучення співвідповідача.

З моменту отримання копії ухвали про відкриття прова­дження у цивільній справі відповідачу надається право подавати письмові заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.

Відповідач має право подати кілька заперечень. Це право не обмежується часом, а тому подати заперечення можна у будь- який час до завершення судового розгляду.

Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заяв­лених вимог чи їх певної частини або обсягу. Заперечення проти позову ускладнюють процесуальну діяльність позивача, оскільки змушують його відповідати, доводити навіть очевидні речі. З цих причин відповідачеві недоцільно визнавати небажані факти.

Попереднє судове засідання є однією з процесуальних форм підготовки справи до судового розгляду. Відповідно до ст. 129 ЦПК України встановлюється десятиденний строк, у межах якого суд зобов’язаний призначити та провести попе­реднє судове засідання. Цей строк обчислюється з дня постанов- лення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згаданий у ст. 129 ЦПК України строк стосується лише дати попереднього судового засідання і не поширюється на про­ведення судом інших процесуальних підготовчих дій, передба­чених цивільним процесуальним законодавством.

Учасниками попереднього судового засідання є сторони, інші особи, які беруть участь у справі, і, звичайно, суд.

Мета попереднього судового засідання складається з двох частин і передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення сторін. Якщо ці заходи не дадуть належних результатів, суд про­водить дії, спрямовані на правильне та швидке вирішення справи (ч. 1 ст. 130 ЦПК України).

Для досягнення вказаної мети суд спочатку з 'ясовує:

1) чи не відмовляється позивач від позову;

2) чи визнає позов відповідач;

3) чи не бажають сторони укласти мирову угоду;

4) чи не бажають сторони передати справу на розгляд тре­тейського суду.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. В разі визнання позову відпо­відачем суд зобов’язаний встановити, чи таке визнання не супе­речить закону, чи не порушує права, свободи, інтереси інших осіб.

До ухвалення судом рішення у зв’язку з укладенням сто­ронами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такої дії - недопустимість у подальшому звернення до суду кожної зі сторін з приводу того ж предмета спору і з тих же підстав та перевіряє: чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону, чи не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір укласти мирову угоду у повноваженнях на її укладення, чи не суперечать дії законного представника з укладення мирової угоди інтересам особи, яку він представляє.

Мирова угода укладається між сторонами спору в письмо­вій формі шляхом здійснення взаємних уступок і може стосува­тися лише прав (обов’язків) сторін і предмета спору.

У кожному разі мирова угода, укладена між сторонами, повинна бути визнана судом. За клопотанням сторін, суд по­становляє ухвалу про визнання мирової угоди, якщо під час її укладення дотримано вказані у ст. 174 ЦПК України вимоги і постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Сторони мають право передати спір на вирішення до третейського суду, якщо між ними укладено відповідний договір. У такому разі суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду. Порядок звернення до третейського суду та категорії справ, які йому підвідомчі, передбачено в ЗУ «Про третейські суди».

У разі, коли спір урегульовано не буде, надалі метою цього провадження стає забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Для її досягнення здійснюється підготовка справи до судового розгляду.

У ч. 6 ст. 130 ЦПК України зазначаються дії, які вчи­няються судом у зв’язку із підготовкою справи до розгляду:

1. Уточнення позовних вимог або заперечень проти позо­ву. Уточнення змісту позовних вимог (предмета спору), запере­чень проти позову здійснюється судом у попередньому судовому засіданні, на яке викликаються усі особи.

З метою забезпечення найбільш повного, всебічного і об’єк­тивного з’ясування обставин справи в судовому засіданні суддя

повинен роз’яснити сторонам і третім особам, що вони повинні довести обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також їхні інші права і обов’язки, передба­чені ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до позицій Пленуму ВС України, з’ясовуючи у позивача суть заявлених вимог, суддя допомагає йому визна­чити підстави і предмет позову. Крім того, щоб зрозуміти ха­рактер спірних правовідносин, суддя уточнює заперечення від­повідача проти позову, тобто з’ясовує, які саме факти заперечу­ються та з яких підстав. Опитуючи відповідача, суддя повинен роз’яснити йому право на пред’явлення зустрічної вимоги за загальними правилами пред’явлення позову.

2. Вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Такі дії суду дають змогу зекономити час роз­гляду справи. Цим суддя має можливість оптимізувати свою ро­боту, забезпечити швидкий розгляд і вирішення справи. Склад осіб, які братимуть участь у справі, визначається з огляду на об­ставини конкретного спору та суть позовних вимог. Насамперед суд повинен з’ясувати, чиїх прав та інтересів стосується спір, з’ясувати у сторін, чи є інші особи, які претендують (заявляють свої права) на предмет спору, чи знають вони про спір. Якщо право на позов належить й іншим особам (наприклад, співвлас­никам), суд повинен з’ясувати у позивача позицію цих осіб. Суд повинен також з’ясувати, яких осіб доцільно було б залучити до участі у справі як третіх осіб.

3. Визначення фактів, які необхідно встановити для вирі­шення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. У попередньому судовому засіданні суд повинен з’ясувати предмет доказування у справі, а саме: які обставини необхідно встановити для вирішення спору.

Після цього суд з’ясовує у сторін, які факти з тих, які тре­ба встановити, вони визнають, а які заперечують. У відповідача з’ясовують, які факти, про які стверджує позивач, він не запере­чує, а у позивача, своєю чергою, з’ясовується, які факти, ствер­джені відповідачем, він визнає.

Факт є визнаним, якщо сторона в попередньому судовому засіданні свідомо, без будь-якого примусу чи попереднього об­говорення певних фактів, заявляє суду, що визнає їх. Водночас мотиви та причини, з яких особа визнає чи заперечує ці факти, судом не з’ясовуються.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має вагоме значення, обма­ну, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визна­ної у результаті зловмисної домовленості її представника з дру­гою стороною. Тому, приймаючи заяву про визнання обставин, суду слід з’ясовувати, чи не помиляється сторона, чи не пере­буває під впливом обману чи погрози, чи перебуває особа в аде­кватному стані та чи не впливають на її волевиявлення зовнішні життєві обставини.

Слід мати на увазі, що відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, визнані сторо­нами та іншими особами, які беруть участь у справі. З урахуван­ням вимог цієї статті факт, визнаний стороною в попередньому судовому засіданні, не підлягає доказуванню, якщо його визна­ють також інші особи, які беруть участь у справі. Тому, якщо сторона визнала певний факт, але його заперечує, наприклад, третя особа, то він підлягає доказуванню на загальних підставах.

У частині визнаних фактів сторони звільняються від обов’язку подавати суду докази, які підтверджують ці факти.

4. З 'ясування доказів, якими кожна сторона обґрунтову­ватиме свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, і встановлення строків їх подання.

Відповідно ст. 131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням встановленних вимог не приймаються,

якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поваж­них причин.

5. Вирішення питання про витребування доказів і виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів, якщо про це заявлене клопотання осіб, які беруть участь у справі. Ці дії суд застосовує лише за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. З власної ініціативи суд це робити не може.

6. Здійснення огляду на місці, огляду письмових і речових доказів у невідкладних випадках. Дослідження письмових і речо­вих доків здійснюється, як правило, в приміщенні суду. Проте, коли ці докази не можуть бути доставлені до суду, вони огля­даються за їх місцезнаходженням. Не можуть бути доставлені до суду, наприклад, нерухоме майно або пошкоджений транс­портний засіб, які є речовим доказом, письмові докази, які потребують спеціальних умов зберігання (наприклад, оригінали архівних документів, раритети) тощо.

Здійснення огляду доказів за їх місцезнаходженням на стадії провадження у справі до судового розгляду є обов’язком суду, у провадженні якого є справа, оскільки під час судового розгляду досліджуються лише протоколи огляду письмових і речових доказів (ст.ст. 185, 187 ЦПК України).

Про час і місце проведення огляду доказів за їх місцезна­ходженням суд повинен повідомити в установленому законом порядку осіб, які беруть участь у справі, проте їх неявка не пе­решкоджає здійсненню такого огляду.

Огляд доказів за їх місцезнаходженням здійснюється су­дом за участю осіб, які беруть участь у справі. Під час прове­дення такого огляду особи, які беруть участь у справі, мають право давати свої пояснення щодо доказів, що оглядаються. Залучення до огляду письмових і речових доказів свідків, пере­кладачів, експертів, спеціалістів і проведення фотографування, звуко- і відеозапису здійснюється за клопотанням особи, яка бере участь у справі, або, у разі необхідності, - за ініціативою суду. В необхідних випадках під час огляду письмових чи речо­вих доказів за їх місцезнаходженням суд може ставити питання

експерту, перекладачеві, свідкам, а також користуватися допо­могою спеціаліста.

Про проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, який містить інформацію про перебіг огляду, а також зміст пояснень осіб, які беруть участь у справі, та показань експерта, перекладача, спеціаліста чи свідків щодо доказів, які досліджуються. Цей протокол підписується усіма учасниками огляду. До нього також додаються всі складені або звірені плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових і речових доказів, відеоза- писи тощо, які є невід’ємною частиною цього протоколу. Про наявність цих додатків зазначається безпосередньо у тексті протоколу огляду.

Якщо особи, які беруть участь в огляді доказів за їх місце­знаходженням, не згодні зі змістом протоколу або додатками до нього, вони мають право робити свої зауваження щодо протоко­лу або його додатків. Ці зауваження оформляються письмово і додаються до протоколу. Ці зауваження розглядаються судом у судовому засіданні за участю осіб, які беруть участь у справі.

Протокол огляду письмових і речових доказів за їх місцез­находженням є об’єктом дослідження на стадії судового розгля­ду відповідно до правил ст.ст. 185, 187 ЦПК України. У разі необхідності суд має право провести огляд доказів за їх місце­знаходженням повторно.

7. Вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпе­чення позову за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно ухваленого рішення. Забезпечення позову здійснюється за письмовою заявою особи, яка бере участь у справі. З власної ініціативи суд забезпечувати позов не може*.

Детальніше про заходи забезпечення позову див. у § 6 глави 12.

8. Вчинення інших дій, необхідних для підготовки справи до судового розгляду. Суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду має право пос­тановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз’єднання кількох поєднаних в одно­му провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спіль­ний розгляд ускладнює вирішення справи (ст. 126 ЦПК України).

9. Визначення часу і місця судового розгляду. На цій стадії суд визначає час і місце судового розгляду. Суддя зважає на під­готовленість справи і вирішує це питання на власний розгляд. Відповідно до ст. 156 ЦПК України після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки до судово­го розгляду.

Попереднє судове засідання не є обов’язковим. Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі.

У разі неможливості явки до суду однієї або обох сторін проведення попереднього судового засідання може бути відкла­дено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними. Для цього стороні необхідно до початку судового засідання повідо­мити про це суд і надати докази, які підтверджують поважність причин відсутності.

Поважними причинами неявки в судове засідання можуть бути визнані хвороба, знаходження в відрядженні, участь у ін­шому судовому засіданні в той же час, що дає підстави вважати, що особа, будучи повідомленою про дату і місце проведення по­переднього засідання, була позбавлена можливості брати участь у ньому, та інші обставини. Визнавши причину неявки сторони (сторін) в судове засідання поважною, суд в ухвалі про відкла­дення попереднього судового засідання повинен вказати мотиви, через які він зробив такі висновки.

Відкладання попереднього судового засідання незалежно від підстав допускається лише раз.

ЦПК України встановлює наслідки неявки сторін у попе­реднє судове засідання або неповідомлення причин такої неявки. В такому разі з’ясування обставин у справі здійснюється на під­ставі доказів, які було подано до або під час попереднього судо­вого засідання. Сторона не матиме права надалі під час судового розгляду справи по суті надавати суду докази в обґрунтування власної позиції, якщо не доведе поважність причин їх неподання під час попереднього судового засідання.

За вирішення в порядку підготовки справи до судового розгляду питання про подання доказів особами, які беруть участь у справі, суддя має зважати на конституційні положення про свободу сторін у цьому питанні. Сторони самі мають право ви­рішувати питання про те, які докази їм подавати і чи подавати їх узагалі.

На цій стадії суд не має права давати оцінку доказам на предмет їх достовірності та допустимості, але не бере до розгля­ду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 3 ст. 58 ЦПК України), тобто неналежні докази. Ці докази до справи не долучаються. Водночас сторона, яка подає докази, має право наводити суду свої доводи та міркування щодо їх належності. Свої міркування мають право висловити й інші особи, які беруть участь у справі.

Оцінка поданих доказів здійснюється в процесі розгляду справи по суті. Докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові і речові докази), повинні стосувати­ся суті спору. Тому, вирішуючи питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення про те, які са­ме обставини можуть бути підтверджені ними. Це ж стосується питання витребування й інших доказів (письмових, речових). Недопустимим є прийняття доказів, які не стосуються справи, і тих доказів, якими не можуть бути підтверджені певні обставини.

У кожному разі, коли суд вирішить учинити певні про­цесуальні дії з метою підготовки справи до розгляду, він зобов’язаний постановити ухвалу, в якій зазначаються дії, які слід учинити до судового розгляду, та хто їх повинен учинити. Питання про призначення експертизи, про забезпечення позову, про судові доручення вирішують ухвалами, які складаються як окремі процесуальні документи.

Питання для самоконтролю

1. Хто здійснює підготовку цивільної справи до судового розгляду?

2. Яка мета провадження у справі до судового розгляду?

3. Які причини виникнення стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду?

4. Які завдання підготовки справи до судового розгляду?

5. Яка кінцева мета цивільного судочинства в Україні?

6. З якого моменту відповідачу надається право подавати письмові заперечення проти позову?

7. Який граничний строк призначення та проведення попе­реднього судового засідання?

8. Хто є учасниками попереднього судового розгляду справи?

Тести для самоконтролю

1. До якого моменту сторони зобов’язані подати свої дока­зи суду, якщо попереднє судове засідання у цивільній справі не проводиться:

а) до початку розгляду справи;

б) до моменту постановления судом рішення у справі;

в) до початку судових дебатів;

г) законодавство не визначає термін подачі доказів.

2. Упродовж якого строку після відкриття провадження у справі суд надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали:

а) 3 днів;

б) 1 дня;

в) 7 днів;

г) невідкладно;

ґ) протягом розумного строку.

3. Попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено упродовж:

а) одного місяця з дня відкриття провадження у справі;

б) двох тижнів з дня відкриття провадження у справі;

в) 10 днів з дня відкриття провадження у справі;

г) розумного строку;

ґ) невідкладно.

4. Чи допускається відкладення попереднього судового засідання?

а) не допускається;

б) допускається один раз;

в) допускається необмежену кількість раз;

г) закон не регулює це питання.

5. Проведення попереднього судового засідання:

а) не є обов’язковим. Питання про його проведення вирі­шується суддею під час відкриття провадження у справі;

б) є обов’язковим. Проводиться у кожній цивільній справі;

в) не є обов’язковим. Питання про його проведення вирі­шується суддею за участю сторін;

г) є факультативним. Питання про його проведення вирі­шується суддею стадії провадження у справі до судового розгляду.

6. У попередньому судовому засіданні суд:

а) приймає позовну заяву;

б) уточнює позовні вимоги;

в) залишає заяву без руху;

г) повертає позовну заяву.

Задачі для самоконтролю

Задача 1. Р. Кузьмінська працювала інженером на фабриці ВАТ «Провесінь» в м. Львові. 14 січня 2014 року вона була звільне­на з роботи внаслідок скорочення штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП). Вважаючи звільнення незаконним, Р. Кузьмінська 15 лютого 2014 року звернулась до суду з позовом про поновлення її на роботі і стягнення з фабрики на її користь за 20 днів вимушеного прогулу заробітної плати у сумі 1850 грн.

Які дії повинен вчинити суддя для підготовки справи до розгляду?

Задача 2. Під час проведення попереднього судового засі­дання суд переконав сторін укласти мирову угоду та допоміг визна­чити її умови. Після цього суд виніс ухвалу про затвердження миро­вої угоди та закрив провадження по справі.

Чи правомірні дії суду?

Чи передбачає підготовка справи до судового розгляду таке завдання як примирення сторін?

Задача 3. Д. Смола заявив до своєї дочки Н. Фалюти позов про стягнення коштів на утримання.

Які дії мусить провести суддя для підготовки цієї справи до розгляду?

Задача 4. В. Сокільник подав до суду позов про повернення суми депозитного вкладу до банку, строк якого відповідно до дого­вору минув. Для видачі йому депозиту позивач подав до банку від­повідну заяву, у відповідь на яку банк надав пояснення, що ви­дати депозит не може, оскільки не має коштів для цього. На стадії провадження справи до судового розгляду позивач подав до суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки банку.

Як повинен вчинити суд?

Задача 5. А. Громова звернулася до суду з позовом до М. Громового про поділ спільної сумісної власності. Також у по­рядку забезпечення позову вона просила накласти арешт на автомо­біль. Суддя задовольнив клопотання позивачки та наклав арешт. Відповідач подав клопотання про зняття арешту, в результаті чого суддя його зняв, взявши до уваги доводи відповідача.

Оцініть правомірність дій судді.

Рекомендована література

1. Балюк М. І. Практика застосування Цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарі, рекомендації, пропозиції / М. І. Балюк, Д. Д. Луспеник. - Х.: Харків юриди­чний, 2008. - 708 с.

2. Васильєв С. В. Довідник з підготовки до судового розгляду окремих категорій цивільних справ / С. В. Васильєв. - 3-є вид. - Х.: Еспада, 2010. - 464 с.

3. Грабовська О. О. Провадження у справі до судового розгляду: проблеми теорії та судової практики / О. О. Грабовська // Держава і право. - 2009. - Вип. 46. - С. 311-315.

4. Іванченко О. П. Мета та завдання попереднього судового засі­дання як елементу підготовки цивільної справи до судового розгляду / О. П. Іванченко // Вісник Академії адвокатури України. - 2009. - № 3 (16). - С. 27-32

5. Іванченко О. П. Процедура розкриття доказів на стадії підго­товки справи до судового розгляду у цивільному процесі України / О. П. Іванченко // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 1. - С. 173-178.

6. Іванченко О. П. Примирення сторін як мета проведення по­переднього судового засідання / О. П. Іванченко // Часопис Академії адвокатури України. - 2009. - № 5. - С 1-5.

7. Позовне провадження: монографія / В. В. Комаров та ін.; за ред. проф. В. В. Комарова. - Х.: Право, 2011. - 552 с.

8. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: мо­

нографія / В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін.; за заг. ред. проф. В. В. Комарова. - Х.: Харків юридичний, 2008. -

928 с.

9. Тимченко Г. П. Підготовка справи до судового розгляду: витоки та сучасний стан / Г. П. Тимченко // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 3. - С. 142-146.

Перелік нормативно-правових актів

і судової практики

1. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 р. (ста­ном на 1 січня 2013 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 13. - Ст. 64.

2. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 груд­ня 1993 р. (станом на 5 грудня 2012 р.) // Відомості Верховної Ради Украї­ни. - 2004. - № 35. - Ст. 64.

3. Про застосування норм цивільного процесуального законо­давства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 5 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws∕show∕v0005700-09

4. Про застосування норм цивільного процесуального законо­

давства при розгляді справ у суді першої інстанції: Постанова Пле­нуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 2 [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/

v0002700-09