§ 6. Процесуальне представництво в цивільному процесі та його види

Конституція України (ст. 59) закріплює право громадян та організа­цій на отримання правової допомоги під час реалізації права на судовий захист.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про судоустрій та статус суд­дів» кожен має право на професійну правничу допомогу.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звер­татися до суду в інтересах іншої особи, можуть брати участь у судовому про­цесі особисто (самопредставництво) та/або через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, поло­ження чи трудового договору (контракту) (самопредставництво юриди­чної особи) або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим і територіальна громада бе­руть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудо­вого договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого са­моврядування) або через представника.

Процесуальне представництво характеризується такими рисами:

1) представник виступає від імені особи, яку він представляє;

2) представник здійснює права й обов'язки особи, яку він предста­вляє, і в результаті своїх дій створює права та обов'язки для неї;

3) представник діє в інтересах особи, яку він представляє;

4) правова позиція представника не може суперечити правовій по­зиції особи, яку він представляє;

5) представник діє в обсязі повноважень, наданих йому відповідно до закону чи договору.

Слід звернути увагу на дуалістичний характер правовідносин, які виникають у результаті представництва: одні - між самим довірителем і представником, інші - між представником і судом. Відносини між представником і судом регулюються нормами цивільного процесуаль­ного права і мають процесуальний характер. Відносини представника й довірителя регулюються нормами матеріального права (цивільного, трудового) і є за своїм характером матеріально-правовими відноси­нами.

Види судового представництва. Залежно від підстав виникнення розрізняють представництво законне та добровільне (договірне).

Законне представництво виникає внаслідок певних юридичних фактів із прямої вказівки закону. Так, інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб представляють у суді, відповідно, їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, ви­значені законом. Інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільну дієздатність яких обмежено, можуть представляти у суді, відповідно, їхні батьки, усиновлювачі, пік­лувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільну дієздат­ність якої обмежено. Повноваження законних представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені свідоцтвом про наро­дження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальни­ком чи охоронцем спадкового майна.

Справи юридичних осіб ведуть у суді їх органи (керівники або їхні за­ступники), що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом або положенням.

Добровільне (договірне) представництво. Добровільне предста­вництво виникає лише з волі фізичної особи, юридичної особи та за зго­дою представника представляти інтереси в суді.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виника­ють стосовно трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісім­надцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст.

Органи або інших осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, визнаних су­дом недієздатними чи дієздатність яких обмежено, представляють у суді їх посадові особи, крім випадків, коли такі органи та особи є сторо­ною чи третьою особою у справі.

Одна й та сама особа може бути одночасно представником декіль­кох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на од­ній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.

Особа, яка є представником, повинна мати належним чином пос­відчені повноваження на ведення справи в суді. Відповідно до ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасни­ків справи мають бути підтверджені такими документами: дові­реністю фізичної або юридичної особи, свідоцтвом про народження ди­тини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охо­ронцем спадкового майна. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Довіреність фізичної особи має бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. У разі задоволення заяв­леного клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ве­дення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати по­становляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підпи­сом судді копія з неї приєднується до справи.

Довіреність фізичної особи, за зверненням якої ухвалено рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який ухвалив таке рішення.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (еле­ктронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом або установчими документами.

Відповідність оригіналу копії документа, що підтверджує повнова­ження представника, може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, що посвідчують повноваження представника, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом по­рядку, приєднуються до матеріалів справи.

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній фо­рмі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або поло­жень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання представником до суду заяви, скарги чи клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повнова­ження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на мо­мент подання відповідної заяви, скарги або клопотання.

Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, мають бути легалізо­вані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встанов­лено міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю ви­значаються ЦК України. Про припинення представництва або обме­ження повноважень представника за довіреністю має бути повідом­лено суд через подання письмової заяви. У разі припинення повнова­жень представника на здійснення представництва особи у справі пред­ставник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимо­гами щодо предмета спору.