Процесуальне правонаступництво

Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб’єктного складу учасників спору.

Процесуальне правонаступництво — це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких пере­ходять права та обов’язки у спірних правовідносинах.

Сторона може вибути з процесу в силу різних причин, однак проце­суальне правонаступництво виникає тільки у тому випадку, коли має місце правонаступництво у матеріальних правовідносинах. На відміну від матеріального правонаступництва, процесуальне має ряд особливос­тей, обумовлених характером участі у процесі, сукупністю процесуаль­них прав та обов’язків, якими наділені сторони.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у ма­теріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сто­рони із спірних або встановлених судом правовідносин майнового, але не особистого характеру. Заміна суб’єктів матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був суб’єктом правовід­носин; припиненні юридичної особи; уступки права чи взяття на себе обов’язку іншої особи. Новий суб’єкт права або обов’язку може прийн­яти права та обов’язки свого правонаступника цілком або частково. У залежності від цього в науці і судовій практиці розрізняють універсаль­не (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.

Універсальне (повне) правонаступництво наступає у випадку смерті сторони, припинення юридичної особи, яка є стороною у справі. У цих випадках спадкоємець громадянина, правонаступник юридичної особи стає стороною в матеріальних правовідносинах, а отже, і процесуаль­ним правонаступником у цивільній справі.

Сингулярне (часткове) правонаступництво настає у випадку уступ­ки вимоги, переведення боргу або прийняття боргу на себе. Тут право­наступництво в матеріальних правовідносинах визначає процесуальне правонаступництво.

На відміну від цивільного матеріального правонаступництва, яке поділяється на універсальне (загальне) та сингулярне (часткове), у циві­льному процесуальному праві сингулярного правонаступництва немає, оскільки правонаступник набуває всіх цивільних процесуальних прав та обов’язків попередника без будь-яких винятків.

У випадку процесуального правонаступництва, на відміну від заміни неналежної сторони, суд повинен зупинити провадження до вступу або притягнення до справи правонаступника (ст. 201 ЦПК).

Для настання процесуального правонаступництва правонаступ­ник (особа, яка бажає вступити у процес) має довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб’єкта, якого він за­міняє. Доказом можуть бути рішення суду, статут, свідоцтво про право на спадщину, інші документи, які підтверджують перехід прав та обов’язків у матеріальних правовідносинах, що є предметом судо­вого розгляду.

Правонаступник набуває весь обсяг процесуальних прав та обов’яз­ків, які мав його попередник. Також для нього є обов’язковими усі дії, які вчинені у цивільному процесі до його вступу (зміна предмета або підстави позову, відмова від частини позовних вимог тощо) (ст. 37 ЦПК). Тобто до процесуальних правонаступників переходять усі не­здійснені й нереалізовані права попередника на момент вступу до спра­ви і, виходячи з дії принципу диспозитивності, вони можуть вільно ни­ми розпоряджатися.

Зміст норм про процесуальне правонаступництво повністю поши­рюється на третіх осіб.

Цивільне процесуальне правонаступництво по суті є заміною однієї сторони на іншу, подібно до заміни неналежної сторони, однак має ряд відмінностей від останньої. Процесуальне правонаступництво може за­стосовуватися при заміні позивача, відповідача, а також третіх осіб, а заміна неналежної сторони — тільки щодо відповідача. При заміні не­належної сторони її дії не спричиняють жодних правових наслідків для належної. За умови процесуального правонаступництва усі процесуаль­ні дії правопопередника є обов’язковими для правонаступника.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття сторін в цивільному процесі.

2. Які ознаки притаманні сторонам?

3. Назвіть процесуальні права та обов’язки позивача у цивільній справі.

4. Що таке цивільна процесуальна правоздатність?

5. Визначить перелік осіб, які можуть брати участь у цивільному процесі.

6. Дайте класифікацію процесуальної співучасті в залежності від характеру матеріально-правових зв’язків між суб’єктами спірних пра­вовідносин та обов’язковості участі в процесі.

7. В яких випадках сторона визначається неналежною?

8. Назвіть умови і порядок заміни неналежної сторони належною.

9. Охарактеризуйте види процесуального правонаступництва.

Рекомендована література

1. Гусаров К. В. Цивільна процесуальна правосуб’єктність сторін та третіх осіб / К. В. Гусаров // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2004. — № 2—3. — С. 54—70.

2. Кравчук, Н. В. Право ребенка на доступ к участию в гражданском процессе: национальный и европейский аспекты / Н. В. Кравчук // Го­сударство и право. — 2013. — № 1. — С. 57—62.

3. Кузів Г. Обов’язок добросовісного здійснення прав у цивільному процесі / Г. Кузів // Вісник Львівського університету. Серія юридич­на. — 2012. — Вип. 56. — С. 255—259. — Бібліогр.: 11 назв.

2. Тимченко Г. П. Розпорядчі права сторін у судовому процесі: де­які аспекти проблеми / Г. П. Тимченко // Часопис Київського універси­тету права. — 2010. — № 1. — С. 156—163. — Бібліогр.: 28 назв.

3. Цюра Т. Сторони як основні «процесуальні противники» в про­цесі доказування в цивільних справах / Т. Цюра // Право України. — 2002. — № 3. — С. 102—105.

4. Бичкова С. Визначення сторін у цивільному процесі України / С. Бичкова // Підприємництво, господарство і право. — 2012. — № 7. — С. 27—30. — Бібліогр.: 12 назв.