Належна сторона у справі. Заміна неналежного відповідача

Право на судовий захист належить будь-якому громадянину, біжен­цю, особі без громадянства, підприємству, установі, організації.

Таким чином, будь-яка правоздатна особа може стати стороною в справі.

Подаючи позов, позивач повинен надати суду дані, які б свідчили, що він є належним позивачем, а залучена ним до відповідальності осо­ба — належним відповідачем.

Таким чином, саме позивач повинен належним чином легітимізува­ти процес, що забезпечить винесення рішення в інтересах справді заці­кавлених осіб.

Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб’єктами спірних матеріальних правовідносин. Належна сторона визначається судом на основі норм матеріального права вже на етапі прийому позовної заяви.

На жаль, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.

В момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб’єк­том права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент по­рушення справи вважають можливими суб’єктами спірних матеріаль­них правовідносин. У зв’язку з цим у судовій практиці виникає питання щодо належної чи неналежної сторони в цивільній справі.

Неналежний позивач — це особа, якій не належить право вимоги по пред’явленому в суді позову, а неналежним відповідачем^. та особа, що не повинна відповідати по пред’явленому до неї в суді позову.

На відміну від положень ст. 105 ЦПК України 1963 р., чинне зако­нодавство не передбачає заміни неналежного позивача. Якщо позов пред’явлено особою, яка не має право вимоги, то суд відкриває прова­дження, встановлює всі дійсні обставини справи і, переконавшись у то­му, що позивач не має правових підстав для вимоги, відмовляє йому у задоволенні позову.

Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що особа, до якої пред’явлено позов, не повинна відповідати за ним, оскільки не є учас­ником спірних правовідносин, тобто є неналежним відповідачем, то суд, з метою процесуальної економії та забезпечення ефективного судо­вого розгляду та швидкого захисту порушених прав, не припиняючи провадження у справі, має право:

1) за клопотанням позивача провести заміну неналежного відповідача;

2) за клопотанням позивача залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Заміна неналежного відповідача — це процесуальна дія суду, яка оформлена ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежно­го відповідача і залучення належної сторони, не припиняючи розгляду справи (ст. 33 ЦПК).

При заміні неналежної сторони діють два основних правила. По- перше, відповідач вважається неналежним тільки після того, як його виведено із процесу, а на його місце залучений належний відповідач. Це означає, що за будь-яких обставин, за усієї очевидності неналеж- ності сторони до справи, яка розглядається судом, відповідач вважа­ється належним із наділенням його усією повнотою процесуальних прав та обов’язків. По-друге, заміна неналежного відповідача допус­кається лише за клопотанням позивача, оскільки він виступив ініціа­тором процесу, суб’єктом, який вимагає судового захисту. Згоди від­повідача на його заміну не вимагається, однак у літературі неодно­разово порушувалось питання про те, що відповідачу може бути не все одно, чи продовжиться його участь у справі, чи ні. Насамперед, це може стосуватися розподілу судових витрат, які понесені відповіда­чем, про заміну якого виникає питання. Адже витрати, понесені замі­неним відповідачем, останній може відшкодувати у судовому порядку за загальними правилами про заподіяння шкоди, що не гарантує опе­ративного та належного захисту прав від такої поведінки позивача, яка може мати характер зловживання правом.

Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який подає відповідне клопотання до суду.

Пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишенні заяви без руху. В цьому випадку згідно із ст. 33 ЦПК України суд, не припиняючи про­вадження, вирішує питання про заміну неналежного відповідача чи за­лучення належного відповідача як співвідповідача.

Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповіда­ча справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотан­ням нового відповідача чи залученого співвідповідача, та за його ре­зультатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 8 Постанови Пленуму BC України «Про застосування норм цивіль­ного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. № 2).

5.5.