Поняття та види третіх осіб

Третіми особами називаються суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену сторонами цивільну справу в суді для захисту особистих суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Треті особи заінтересовані в результатах розгляду справи як і сторо­ни. На правове становище третіх осіб можуть вплинути наслідки розг­ляду спірної справи судом між сторонами. Заінтересованість третіх осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріа­льно-правовий характер полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом по конкретному спору, може порушити матеріальні права третьої особи або стати підставою для сторони вимагати відшкодування збитків від неї — пред’явити до третьої особи позов за правом регресу. Проце­суально-правовий характер полягає в недопущенні постановления су­дом несприятливого для себе рішення.

Спір, який розглядається судом, може тою чи іншою мірою торкати­ся інтересів інших осіб, бути пов’язаний з правовідносинами, суб’єктом яких є особа, котра не бере участі в спорі. Тому рішення суду може тор­катися її матеріальних прав і обов’язків, вплинути на них чи призвести до такого становища, за якого вони виявляться фактично порушеними.

Наприклад, за позовами про розділ спільно нажитого майна под­ружжя у справі може бути зацікавлений хтось із родичів, який передав їм своє майно в тимчасове користування. Посадова особа, яка підписала наказ про звільнення, зацікавлена у справі за позовом працівника про поновлення на роботі і виплаті заробітної плати за вимушений прогул.

У наведених прикладах у сфері судового розгляду буде знаходитися не одне, а кілька матеріальних правовідносин в силу їх нерозривного зв’язку і взаємозв’язку. Суб’єктам цих правовідносин надається можли­вість захисту своїх суб’єктивних прав і охоронюваних законом інте­ресів як третіх осіб.

За своєю юридичною зацікавленістю треті особи наближаються до правового становища сторін, однак метою їх участі є прямо чи опосере­дковано захист своїх прав і законних інтересів, які, як правило, відріз­няються від прав сторін, і в такій же мірі незалежних від них. Тому за­хист своїх прав, відмінних і незалежних від прав сторін, — основна функція інституту третіх осіб.

Треті особи відрізняються від сторін тим, що на момент звернення позивача за судовим захистом, вони не заявляють про свій інтерес.

Від участі прокурора, органів державної влади і місцевого самовря­дування, представника та інших осіб, які можуть вступити в цивільний процес, участь третіх осіб відрізняється характером і підставами юри­дичної зацікавленості. Для третіх осіб обов’язкова наявність до проце­суального матеріально-правового зв’язку з однією чи обома сторонами.

Третіми особами в процесі можуть виступати як фізичні, так і юри­дичні особи. Вони наділені всім комплексом прав, передбачених ст. 21 ЦПК України.

Відповідно до глави 4 ЦПК України в цивільному процесі беруть участь два види третіх осіб: треті особи які заявляють самостійні вимо­ги на предмет спору (ст. 34 ЦПК), і треті особи, які не заявляють самос­тійних вимог (ст. 35 ЦПК). Обидві групи третіх осіб віднесені законом до осіб, які беруть участь в справі, а значить є юридично зацікавленими.

Третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог поєднують наступні ознаки:

- наявність матеріально-правової зацікавленості в результаті справи, що виявляється у висуненні самостійних вимог на предмет спору чи ная­вності лише процесуальної зацікавленості, яка виражається у можливості впливу рішення суду на права та обов’язки стосовно одної із сторін;

- вступають у процес, коли в ньому вже є дві сторони — позивач і відповідач, які визначили предмет спору;

- вступають у справу до ухвалення судом рішення.

6.2.