Примусова госпіталізація до протитуберкульозного закладу (ст. ст. 283-286 ЦПК)

Основами законодавства України про охорону здоров’я^[60] від 19 лис­топада 1992 p.(cτ. 53), Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.

Оздоровлення хворих на туберкульоз проводиться у спеціалізованих протитуберкульозних санаторіях безоплатно (ст. 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 р., далі — Закон). Лікування хворих на туберкульоз здійснюється під обо­в’язковим медичним контролем із дотриманням встановлених стандар­тів лікування. Лікування та медичний (диспансерний) нагляд за всіма хворими на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу, та особами, які були в контакті з хворими на заразні форми туберкульозу, здійснюється спеціалізованими протитуберкульозними закладами (ст. 12 Закону).

Відповідно до ст. 12 Закону хворі на заразні форми туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, які ухиляються від лікування і становлять загрозу розповсюдження хвороби серед насе­лення, за рішенням суду підлягають обов’язковій госпіталізації до про­титуберкульозних закладів, визначених місцевими органами виконавчої влади.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення справи визначається ст. ст. 283-286 ЦПК України.

Подавати заяву про примусову госпіталізацію до протитуберкульозно­го закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму має право представник відповідного закладу. Заява пода­ється до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу або за місцем виявлення такого хворого (ст.

У заяві повинні міститись вказівки на визначені законом підстави для такої госпіталізації (наявність заразної форми туберкульозу, відмо­ва хворого від госпіталізації, ухилення від лікування тощо). До заяви додається мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов’язкової госпіталізації або про продовження лікування, в якому за­значається строк, впродовж якого проводитиметься лікування.

Відповідно до ст. 284 ЦПК така заява подається до суду протягом 24-х годин з часу виявлення порушення хворим на заразну форму тубе­ркульозу протиепідемічного режиму.

Справа розглядається колегіально у складі професійного судді та двох народних засідателів. За клопотанням особи, щодо якої ставиться питання про госпіталізацію, для забезпечення таємниці про стан її здо­ров’я, гарантованої ст. 286 ЦК України, суд може постановити ухвалу про закритий судовий розгляд.

Справа розглядається судом не пізніше трьох днів після відкриття провадження за обов’язковою участю представника протитуберкульоз­ного закладу, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію (ст. 285 ЦПК). Особа, щодо якої порушена справа про примусову госпіталізацію, відповідно до ст. 285 ЦПК України може брати участь у судовому засіданні, крім випадків, коли за даними про­титуберкульозного закладу вона становить загрозу розповсюдження хвороби.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким відхи­ляє або задовольняє заяву. Рішення про задоволення заяви є підставою для примусової госпіталізації або подальшого лікування особи в проти­туберкульозному закладі впродовж встановленого законом строку (ст. 286 ЦПК).

23.12.