§ 5. Право на звернення до суду за захистом

Частина 1 ст. 55 Конституції України передбачає, що права і свободи громадянина захищаються судом. У системі захисту прав і свобод лю­дини ця стаття визнається стрижневою, оскільки в ній закріплюється право на судовий захист, яке в міжнародній практиці дістало назву «право на суд», або «право на правосуддя».

Право на звернення до суду за захистом є невід'ємним особис­тим правом. Від такого права особа не може відмовитися. Частиною третьою цієї статті встановлено, що відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Не є відмовою від права на звернення до суду укладення угоди про передання справи на вирішення третейського суду. До третейського суду за угодою сторін може передаватися будь- який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, пе­редбачених законом.

Особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушено, що є однією із змістовних характеристик диспозитивності цивільного су­дочинства. Статтею 13 ЦПК України передбачається нормативне закріп­лення диспозитивності цивільного судочинства. Особа є вільною у ви­борі, крім судової форми захисту, також і інших юрисдикційних форм захисту та сама вирішує, які способи захисту використовувати. ЦПК України встановлює, що особа має право вільно розпоряджатися своїм правом на звернення до суду за судовим захистом, жодна особа не може бути примушена до звернення до суду, натомість суд розгля­дає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у перед­бачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціа­тиви лише у випадках, коли це потрібно для захисту малолітніх чи непо­внолітніх осіб або осіб, визнаних судом недієздатними чи дієздатність яких обмежено, а також в інших випадках, передбачених цим ЦПК України. Уча­сник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заяв­лено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздат­ності. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися ор­гани та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтере­сах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд залучає від­повідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника супе­речать інтересам особи, яку він представляє.