Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації

Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шля­хом подання апеляційної скарги — це надана законом можливість на по­рушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірку постановлених по ній рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обґрунтованості.

Право на апеляційне оскарження мають (ч.1 ст. 292 ЦПК):

1) особи, які беруть участь у справі. Це відповідно до ст. 26 ЦПК України:

— сторони, незалежно від їх особистої участь під час розгляду справи судом першої інстанції;

— треті особи, як ті, що заявляли самостійні вимоги щодо предмету спору, так і ті, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору;

— представники сторін і третіх осіб за умови, що право апеляційно­го оскарження не обмежується правовою природою здійснюваного ни­ми представництва (змістом довіреності, строком дії договору доручен­ня тощо);

— заявники, інші заінтересовані особи, їх представники у справах окремого та наказного провадження;

— органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради Украї­ни з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи);

2) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки.

До суб’єктів, які мають право апеляційного оскарження, насамперед, відносяться сторони — позивач і відповідач. Оскільки в апеляційному провадженні вирішується питання про правильність рішення суду пер­шої інстанції, то в цьому провадженні також присутні дві протилежні сторони, які відстоюють свої інтереси. Слід зазначити, що в апеляцій­ному провадженні сторони повинні бути ті ж, що й у суді першої інста­нції. Позивач не може в суді другої інстанції висувати вимоги до іншої особи, яка не брала участь як відповідач в суді першої інстанції, як і ві­дповідач не вправі апелювати проти особи, що не брала участі в прова­дженні в суді першої інстанції.

Особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов’язки, відповідно до ч.9 ст. 6 ЦПК України мають право отримувати в суді, який ухвалив рішення, усну або письмову інформа­цію про результати розгляду відповідної справи, знайомитися з матері­алами справи, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал, а при розгляді справи в апеляційній інстанції — набувають права осіб, які беруть участь у спра­ві, зокрема, брати участь у розгляді справи, заявляти клопотання, зна­йомитися з матеріалами справи, подавати докази тощо.

До суб’єктів апеляційного оскарження відносяться і правонаступни­ки сторін та третіх осіб.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, називається апелятором, а особа, проти якої подано апеляційну скаргу — апелятом.

Порядок подачі апеляційної скарги охоплює питання про строки здійснення цієї дії, про вимоги до форми і змісту таких процесуальних документів, а також про наслідки їх недотримання.

За правилами ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга подається че­рез суд першої інстанції, який розглянув справу. Такий порядок скоро­чує строки їх розгляду, тому що дозволяє судді негайно зробити проце­суальні дії, передбачені ст. 296 ЦПК України.

¹ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 // Вісник Верховного (.x∣∖ України.— 2008.— № 11.— С.7 (С.7—15).

²3агоровский А. Очерки гражданского судопроизводства в новых административно­судебных и судебных учреждениях.— Одесса, 1892.— С.269, 289, 295.

Реалізація права апеляційного оскарження здійснюється шляхом по­дання у встановлені законодавством строки апеляційної скарги на рі­шення (ухвалу) — процесуального документу-звернення, в якому апе- лятор вимагає скасування або зміни судової постанови суду першої інстанції як незаконної та необгрунтованої на підставах, викладених у скарзі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення у судовому засіданні; апеляційна ска­рга на ухвалу суду — протягом п’яти днів.

Апеляційні скарги, які надійшли безпосередньо до апеляційного су­ду, надсилаються до суду, який ухвалив судове рішення, для виконання вимог, передбачених ст. 296 ЦПК України. У разі подання в такому ви­падку скарги у встановлені законом строки ця обставина може бути пі­дставою для поновлення пропущеного строку.

Пропущений строк на подання апеляційної скарги може бути понов­лений судом апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, та за наявності достатніх для цього підстав, про що виноситься відповідна ухвала. Інакше апеляційна скарга, подана після закінчення встановле­них законодавством строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду.

Якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв’язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за загаль­ними правилами, передбаченими главою 1 Розділу V ЦПК України. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦПК України за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

До апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих пи­сьмових матеріалів до кількості осіб, які беруть участь у справі (п.7 ст. 295 ЦПК).

Право апеляційного оскарження і внесення подання обумовлено об’єктом оскарження. Ними є постанови суду першої інстанції (рішення чи ухвали), що не набрали чинності, які повністю або частково оскар­жуються.

Рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, мо­жуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в час­тині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на ви­рішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу

¹ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 // Вісник Верховного Суду України.— 2008.— № 11.— С.8 (С.7—15).

Ухвали суду першої інстанції можуть оскаржуватись лише в тому ви­падку, якщо це прямо передбачено законом, а саме ст. 293 ЦПК України:

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасу­ванні судового наказу;

2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення по­зову;

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсуд­ності;

6) передачі справи на розгляд іншому суду;

7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

9) визначення розміру судових витрат;

10) внесення виправлень у рішення;

11) відмови ухвалити додаткове рішення;

12) роз’яснення рішення;

13) зупинення провадження у справі;

14) закриття провадження у справі;

15) залишення заяви без розгляду;

16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з но- вовиявленими обставинами;

18) видачі дубліката виконавчого листа;

19) поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;

20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і поряд­ку виконання рішення;

21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

23) примусового проникнення до житла;

24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на раху­нках;

25) заміни сторони виконавчого провадження;

26) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

¹ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 // Вісник Верховного Суду України.— 2008.— № 11.— C. 8 (С. 7—15).

27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

28) повороту виконання рішення суду;

29) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання вико­навчого листа таким, що не підлягає виконанню;

30) відмови в поновленні втраченого судового провадження;

31) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;

32) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішен­ня третейського суду;

33) повернення заяви про скасування рішення третейського суду;

34) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Не можуть оскаржуватись в апеляційному порядку ухвали суду, як­що це перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення (ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Змістом апеляції є вимоги внутрішнього (матеріального) та зовніш­нього (формального) порядку.

Законодавством детально регламентовані вимоги, пред’явлені до форми і змісту апеляційної скарги. Згідно зі ст. 295 ЦПК України заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі.

У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;

3) рішення або ухвала, що оскаржуються.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце про­живання або місцезнаходження;

4) дата подання заяви про апеляційне оскарження;

5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають зна­чення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті дока-

¹ Фурсов Д.А., Харламова И.В. Теория правосудия в кратком трехтомном изложении по гражданським делам. Том второй: Гражданское судопроизводство как форма отправ­ления правосудия.— M.: Статут, 2009.— С. 486. зів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з пова­жних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановле­них судом обставин правовідносин);

6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підля­гають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин непо­дання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, вико­ристаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її предста­вником.

До апеляційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представ­ника, якщо ці документи раніше не подавалися.

До апеляційної скарги додаються їх копії з додатковими матеріала­ми в кількості екземплярів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Зазначене правило дає можливість таким особам підго­туватися до судового засідання, ознайомитися з зазначеними в апеля­ційній скарзі доводами і новими доказами, викласти свої заперечення в письмовій формі тощо.

За подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції оплачуються судовий збір. Він справляється відповідно до п.8 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та складає 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання позовної заяви, іншої заяви, а з майнових спо­рів — ставки, що обчислюється з оспорюваної суми.

За подання апеляційних скарг на ухвалу суду першої інстанції судо­вого збору чинним процесуальним законодавством не передбачено.

Прийняття судом скарги породжує певні процесуальні правові нас­лідки — виникає процес у цій стадії. Особи, які беруть участь у справі, стають суб’єктами цивільно-процесуальних правовідносин в апеляцій­ному провадженні і можуть здійснювати процесуальні права і обов’язки визначені для них ЦПК в залежності від того, яким конкретним суб’єктом вони виступають. Вони мають право у встановлений судом строк подати пояснення або заперечення на апеляційну скаргу. Такі по­яснення і заперечення мають відповідати за процесуальною формою і змістом вимогам, що пред’являються до апеляційної скарги, передбаче­ним ст. 293 ЦПК України. їх мета — довести до відома суду суб’єктивні судження таких осіб з приводу доводів та підстав апеляцій­ної скарги і переконливості їх обґрунтовування.

Після одержання усіх апеляційних скарг у справі від осіб, які брали участь у справі, суд першої інстанції надсилає їх разом зі справою до

¹ Цивільне процесуальне право України: Підручник / Бичкова С.С., Бирюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової.— K.: Атіка, 2009.— С. 604. суду апеляційної інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги (ч.2 ст. 296 ЦПК). Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їх надходження направляються до апеляційного суду (ч. 2 ст. 296 ЦПК).

ЦПК не встановлює вимоги для суду першої інстанції розсилати ко­пії апеляційних скарг і доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі. Відповідно, суд першої інстанції не повинний встанов­лювати для них строк, протягом якого ці особи можуть представити по­яснення на апеляційну скаргу.

Співучасники, треті особи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право також приєднатися й особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки. Заява про приєднання до апеляційної скарги може бути подана до початку розгля­ду справи в апеляційному суді. За подання заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір сплачується у розмірі, передбаченому за подання скарги.

Порядок приєднання до апеляційної скарги чітко визначений — це заява, а не написання іншої апеляційної скарги. Як відзначається в юридичній літературі, приєднання припускає дві умови: 1) правове об­ґрунтування посилання на незаконність чи необґрунтованість судового рішення в заяві про приєднання не повинно відрізнятися від обґрунту­вання, яке міститься в апеляційній скарзі; 2) вимоги заяви про приєд­нання до апеляційної скарги повинні бути однакові; якщо в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, а в заяві про приєднання — про скасування рішення і припинення провадження в справі, таке приєднання не може бути прийняте судом.

Якщо в заяві про приєднання до апеляційної скарги, поданої до по­чатку апеляційного розгляду справи, фактично містяться інші вимоги або заявлені інші мотиви, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі, то така заява вважається окремою апеляційною скаргою зі всіма наслідка­ми, які з цього випливають, а саме: вона залишається без руху для усу­нення її недоліків як апеляційної скарги відповідно до вимог статті 295 ЦПК України і для сплати судових витрат. У заяві про приєднання до апеляційної скарги можуть міститися лише додаткові обґрунтування, уточнення вже поданої апеляційної скарги, у тому числі як питання фа­кту, так і питання права^[74].

Прийняття апеляційної скарги до розгляду тягне за собою виник­нення в особи, яка подала скаргу, певних прав. Перш за все, це право доповнити або змінити апеляційну скаргу протягом строку на апеляцій­не оскарження (ч.1 ст. 300 ЦПК). Апеляційному суду не надається пра­во вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесен­ня змін чи доповнень до апеляційної скарги, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не приймаються до розгляду, а повертаються заявникові ухвалою судді-доповідача^[75].

Особа, яка подала апеляційну скаргу має право відкликати її до по­чатку розгляду справи в апеляційному суді (до постановления ухвали про призначення справи до розгляду — ст. 302 ЦПК), а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обгрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.

При відкликанні апеляційної скарги суддя, який готував справу до ро­згляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про повернення скарги.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього ча­су розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв’язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, який розг­лядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішен­ня, ухвали з тих самих підстав не допускається.

Визнання апеляційної скарги другою стороною враховується апеля­ційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають зна­чення для вирішення справи (ст. 300 ЦПК).

24.3