Повноваження суду апеляційної інстанції

Повноваженнями суду апеляційної інстанції є сукуп­ність прав та обов ’язків цього суду, пов ’язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо перегляду рішень та ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

Такі повноваження та підстави їх застосування визначені у ст.ст. 307-313 ЦПК України.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляцій­ну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд пер­шої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріально­го і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних мір­кувань (ст. 308 ЦПК України);

2) скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами цього можуть бути:

- неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав установленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм мате­ріального або процесуального права, а також розгляд і вирі­шення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішен­ня судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який роз­глядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути під­ставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду пер­шої інстанції та закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України до підстав закриття провадження у справі належать:

- справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судо­чинства. У такому разі суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи;

- набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або пос­тановлені з приводу спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

- позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

- сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;

- є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий роз­гляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому ж третейському суді виявився неможливим;

- померла фізична особа, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництво;

- ліквідовано юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 310 ЦПК України, якщо судом пер­шої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спір­них правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництво, не може бути підставою для використання судом апеляційної інстанції такого повноваження.

Відповідно до ст. 207 ЦПК України до підстав залишення заяви без розгляду відносять:

- заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;

- заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

- належно повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про роз­гляд справи за його відсутності. Проте відповідно до ч.

- спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав розглядається в іншому суді;

- позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;

- між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказа­ми заперечення проти вирішення спору в суді;

- особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підт­римує заявлені вимоги і від неї надійшла відповідна заява;

- провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог до позовної заяви, викладених у ст.ст. 119 і 120 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув ці недоліки у встановлений судом строк;

- позивач до завершення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову;

3) змінити ухвалу;

4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому прова­дженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає по­дальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

- неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення норм матеріального чи процесуального пра­ва, які призвели до неправильного вирішення питання.

За наслідками розгляду скарги на судовий наказ апе­ляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін;

2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз’яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розгля­нуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову;

3) змінити судовий наказ.

Ухвала апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги на судовий наказ і залишення судового наказу без змін остаточна і оскарженню не підлягає.

Відповідно до положень постанови Пленуму ВС України № 12 від 24 жовтня 2008 р. «Про судову практику розгляду циві­льних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення чи змінив його за наявності підстав, передбачених ст. 220 ЦПК України. Відповід­но до ст. 219 ЦПК України апеляційний суд може виправити до­пущені у своєму рішенні описки чи арифметичні помилки, не змінюючи зміст рішення. Апеляційний суд відповідно до ст. 221 ЦПК України може роз’яснити своє рішення.

У цивільному процесі трапляються випадки, коли особа подала апеляційну скаргу на рішення або ухвалу суду у встанов­лені строки, але вона надійшла до суду апеляційної інстанції піс­ля завершення апеляційного розгляду справи. Крім того, могли бути поновлені або продовжені строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи. В таких випадках суд апеляційної інстанції розглядає скаргу за загальними правилами апеляційного розгляду, в ре­зультаті чого залежно від обґрунтованості скарги постановляє ухвалу або ухвалює рішення. Водночас за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду апеляційної інста­нції (ст. 318 ЦПК України).

6.