Повноваження суду апеляційної інстанції

Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав і обов’язків, пов’язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку.

Розглянувши справу за апеляційною скаргою, суд апеляційної інста­нції має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і зали­шення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстан­ції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Стосовно ухвал суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і зали­шення ухвали без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;

3) змінити ухвалу;

4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у спра­ві, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Залишення без зміни рішення суду, тобто відхилення апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 ЦПК України можливо тоді, коли суд пер­шої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права на підставі всебічного дослідження зібраних у справі доказів, правильної оцінки й обгрунтованих висновків, а доводи апеляційної скарги є несуттєвими. Законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань. Зокрема, до таких недоліків, які не приз­водять до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які бе­руть участь у справі, і не впливають на суть ухваленого рішення нале­жать: сплата судового збору, здійснена після відкриття провадження у справі; відсутність підпису в позовній заяві, якщо позивач брав участь у судовому засіданні й підтримав позовні вимоги; відсутність підпису се­кретаря судового засідання в журналі судового засідання; залишення без розгляду заяви про відвід, якщо підстави для відводу були відсутні.

Апеляційний суд можу скасувати рішення внаслідок його необґрун­тованості у наступних випадках:

1) якщо суд допустив неповне з’ясування обставин, що мають зна­чення для справи. Неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, слід вважати неправильне визначення предмета доказування чи нез’ясування обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, або інших фактичних даних (пропущення строку позов­ної давності тощо), неправильну кваліфікацію правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин тощо;

2) у справі не доведено обставини, які суд вважає доведеними. недо­веденість обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадках зазначення у судовому рішенні певних обставин (фактів), які не підтверджені доказами, їх недостат­ність, недостовірність та (або) суперечливість, відсутність мотивів при­йняття чи неприйняття доказів тощо;

3) висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та правильно, проте висно­вки з установлених обставин зроблено неправильно.

Також апеляційний суд скасовує рішення, якщо суд порушив або неправильно застосував норми матеріального або процесуального пра­ва. Порушення або неправильне застосування матеріального чи проце­суального права має місце у разі застосування закону, який не поширю­ється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації право­відносин або неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.

Завдання апеляційного суду полягають у виправленні помилок судів першої інстанції й спрямуванні їх роботи, забезпеченні правильного і однакового підходу до норм матеріального і процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального пра­ва можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Це, наприклад, порушення вимог ст. 59 ЦПК України щодо допустимості засобів доказу­вання, необгрунтована відмова суду в задоволенні клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (ст. 60 ЦПК), порушення вимог ст. 215 ЦПК України щодо змісту рішення суду тощо.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і во­ни стосуються окремих його частин, наприклад, у разі виправлення по­милок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягнен­ню, розподілу судових витрат тощо.

У разі ухвалення нового рішення або зміни рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду на підставах, передбачених ст. 205, 207 ЦПК України. Положення ст. 310 ЦПК Укра­їни не застосовуються до випадків, коли після ухвалення рішення судом першої інстанції у справі, у якій фізична або юридична особа — сторо­на в спірних правовідносинах, померла або була ліквідована після ухва­лення рішення, внаслідок чого не може бути здійснено правонаступни- цгво. У тому випадку, якщо правонаступництво допускається, то суд, у порядку ст. 201 ЦПК України, зобов’язаний зупинити розгляд справи до вступу спадкоємців у спірні правовідносини.

Апеляційний суд, встановивши наявність підстав, передбачених ст. 205 ЦПК України, зобов’язаний скасувати рішення суду першої ін­станції й закрити провадження в справі. Таке закриття може мати місце, наприклад, у випадку виявлення під час апеляційного розгляду справи його непідвідомчості суду.

При наявності обставин, передбачених ст. 207 ЦПК України, апеля­ційна інстанція скасовує судові рішення, залишаючи заяву без розгляду. Наприклад, заява залишається без розгляду, якщо її від імені заінтересо­ваної особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на певний розгляд, якщо справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; рішення ухвалене або підписано не тим суддею, який розглядав справу; справу розглянуто за відсутністю будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судо­вого засідання; суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі; суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не міг бути усунений додатковим рішенням суду першої інстанції.

24.5.