Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
До рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення відносяться справи про захист честі, гідності та ділової репутації (спростування інформації); справи про заборону мітингів; справи про оспорювання рішень ( дії) або бездіяльності державних органів; про звільнення земельної ділянки від рухомого майна чи споруд; про звільнення нежитлового приміщення, тощо.
Виконання таих рішень напряму залежить від волевиявлення боржника вчинити дії передбачені рішенням суду. Також на заваді може стати матеріальне становище боржника, коли у нього недостатньо грошових коштів та спеціальних знань для виконання рішення, наприклад для знесення паркану, будівлі тощо.
Місце виконання даної категорії рішень визначається відповідно до вимог статті 24 Закону «Про виконавче провадження». Ч.3 ст.24 зазначає, що місцем виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення цих дій.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передбачено ст. 63 Закону «Про виконавче провадження». Закон передбачає різні строки, які надаються виконавцем для виконання таких рішень: звичайний - 10 робочих днів та скорочений - у випадку негайного виконання. Законодавець у ст.11 визначає строк, як період часу, в межах якого учасники виконавчого провадження або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Наприклад, у справах про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування інформації, боржник зобов’язаний вчинити певну дію - це може бути вилучення недостовірної інформації розміщену на веб-сайті чи прочитання диктором резолютивної частини судового рішення у тій самій передачі та у той самий час, тощо.
ВААС зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення [576].
Тобто суд визначає перший строк, що надає виконавець боржнику для самостійного виконання рішення - «добровільним». Але з цим не можливо погодитися, оскільки про добровільне виконання можна вести мову лише до надходження виконавчого листа до виконавця (приватного чи державного) та відкриття виконавчого провадження. У попередній редакції Закону «Про виконаве провадження» перший строк, який надавався боржнику, визначався як строк для добровільного виконання рішення, але чинний закон не містить такого положення. Нині говорити про добровільне виконання рішень у виконавчому провадженні можливо лише щодо добровільного виконання рішень про стягнення періодичних платежів (стаття 7 Закону «Про виконавче провадження»).Законодавцем надано можливість боржнику виконати рішення суду, а тому передбачається кілька етапів перевірки виконання боржником рішення. Чим швидше боржник виконає рішеннь, тим дешевше йому це обійдеться, звісно, найвигіднішем є самостійне виконання рішення до відкриття виконавчого провадження.
Перша перевірка здійснюється виконавцем наступного робочого дня після закінчення 10 робочих днів, зазначених у постанові про відкриття виконавчого провадження. У випадку негайного виконання, перевірка виконання рішення здійснюється не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У випадку невиконання без поважних причин рішення боржником, до нього застововуються санкції:
• виконавцем виноситься постанова про накладення штрафу на боржника та
• попередження про кримінальну відповідальність.
В свою чергу, сплата штрафу боржником не звільняє його від подальшого виконання рішення. Тому виконавець повторно встановлюється строк для добровільного виконання рішення. Боржнику знову надається 10 робочих днів, а у випадку негайного виконання - 3 робочих дні для виконання рішення.
Крім того, на сторін покладається обов’язок повідомлення виконавця про виконання рішення. Відповідно до ч.4 ст.19 Закону сторони зобов’язані, невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Але для накладення штрафу, виконавець має встановити факт невиконання боржником.Друга перевірка здійснюється виконавцем наступного робочого дня після закінчення встановленого повторно строку. На цьому етапі необхідно розрізняти рішення, що можуть бути виконані тільки особисто боржником, та рішення, що можуть бути виконані і без його участі. Так, якщо рішення не виконане, але його виконання можливе без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Але при виконанні таких рішень на практиці може виникнути багато питань. Ось, наприклад, справа Херсонського міського суду Херсонської області №666/2709/15 [577]. До суду надійшло подання ВДВС про примусове проникнення до будинку, для проведення виконавчих дій, а саме доступу представників ПАТ «Херсонгаз» для виконання робіт з припинення газопостачання шляхом встановлення інвентарної заглушки перед 4-х комфортною плитою та 2-х контурним котлом, встановлених на кухні житлового будинку. Вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Херсона перебуває виконавчий лист № 666/2709/15 виданий 06.06.2016 року Херсонським міським судом Херсонської області про зобов'язання ОСОБА_1 допустити представників ПАТ Херсонгаз для виконання робіт з припинення газопостачання, і для належного виконання рішення суду в повному обсязі, необхідно потрапити на територію будинку. Але проведення виконавчих дій ускладнено, оскільки боржник ухиляються від виконання рішення суду в самостійному порядку, двері ніхто не відчиняє, повідомлення державного виконавця проігноровано, що призводить до негативних наслідків для стягувача та перешкоджанню виконання державним виконавцем рішення суду.
Суд прийшов до висновку, що подання безпідставне, оскільки безпосередньо рішенням суду зобовязано ОСОБА_1 допустити представників ПАТ Херсонгаз для виконання робіт з припинення газопостачання, а державний виконавець звернувся до суду з поданням про примусове входження, що суперечить вимогам ст.439 ЦПК України. Тобто, для виконання рішення участь боржника не потрібна, оскільки всі роботи провести повинні представники ПАТ «Херсонгаз», а боржник лише зобов’язаний допустити працівників до житлового будинку, але фактично без боржника виконати рішення неможливо, оскільки законодавством не передбачено порядку входження виконавця до приміщення при примусовому виконанні зазначеної категорії рішень.Під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій виконавець лише доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення та складає про це відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.