Порядок відкриття провадження у справі

Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу - це сукупність процесуальних дій суду та інших учас­ників процесу, які спрямовані на визначення передумов, підстав і порядку реалізації права на звернення до суду за судовим захистом.

Відкриття провадження у справі пов’язується із наявністю права на позов, а також процесуальним порядком його реалізації. Право на позов є похідним поняттям від загального права на су­довий захист, закріпленого та гарантованого ст. 55 Конституції України.

Перелік підстав для відмови у відкриті провадження у справі вичерпний і розширеного тлумачення не потребує (ч. 2 ст. 122 ЦПК України). До них належать:

1. Заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Практично йдеться найперше про судову підвідом­чість. Заява підлягає розгляду в суді, якщо:

а) особа, яка звертається з вимогою про судовий захист, правоздатна, юридично заінтересована в цій справі;

б) її вимога підвідомча суду;

в) захист цієї вимоги законом не забороняється. Напри­клад, закон не дозволяє подачу заяви про розлучення чоловіком, якщо його дружина вагітна або має дитину віком до одного року (ч. 2 ст. 110 СК України);

г) вимога не належить до байдужих для права. До байду­жих для права належать, наприклад, вимоги про стягнення карт­кового боргу, боргу за парі тощо. В науковій юридичній літера­турі часто стверджують, що відмовляти у відкритті провадження у такій справі за цими підставами можна тільки тоді, коли захист права законом прямо заборонений, а якщо вимоги не мають пра­вовий характер, то такі вимоги треба приймати і відмовляти в задоволенні позову.

Однак це, як видається, суперечить принципу процесуаль­ної економії. Крім того, прийняття таких вимог до розгляду суду суперечить змісту ст. 15 ЦПК України, яка відносить до підві­домчості суду правові спори, правові вимоги.

2. Є таке, що набрало законну силу, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв ’язку з відмовою позива­ча від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішен­ня судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення суду, що набрало законної сили, або ухвали суду про закриття провадження у справі у зв’язку із відмовою позивача від позову, або ухвали про закриття провадження у справі у зв’язку із укладенням мирової угоди сторін. У цих випадках спір остаточно вирішено судом або безпосередньо сторонами під контролем суду, і повторне звернення до суду не допускається.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них збі­гаються сторони, предмет і підстави. У разі зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються нетотожними і суддя не має права відмовити у відкритті провадження у справі.

Позови, в яких не збігаються сторони, але які ґрунтуються на тих же підставах і містять ті ж вимоги (предмет позову), нази­вають аналогічними.

Наприклад, кожен з акціонерів має право оскаржити рі­шення загальних зборів акціонерів і вимагати визнання його недійсним у зв’язку із порушенням порядку скликання зборів. Суд не має права відмовити у відкритті провадження десятому акціонеру, якщо в цьому чи в іншому суді вже вирішено декілька аналогічних справ.

3. У провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Однією з засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретним позовом до суду можна звертатися лише раз. Позивач не має права одночасно порушити одну й ту ж справу в декількох судах. Розгляд і вирішення тотожних справ одно­часно в різних судах суперечить загальним принципам право-

суддя. Наприклад, оскільки під час розірвання шлюбу суд зважає на його дійсність, у тому разі, коли позов про визнання його недійсним пред’явлено до скасування рішення про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, у відкритті провадження має бути відмовлено.

Практичне застосування вказаної норми зумовлює склад­нощі у зв’язку із неможливістю встановити факт наявності тотожної справи не лише в іншому, а навіть й у тому самому суді. На час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не зобов’язаний і фактично не може перевіряти, чи є тотожна справа в суді. Найбільш ймовірним джерелом над­ходження цієї інформації є сторони, насамперед відповідач. Однак його у стадії відкриття провадження суд не опитує. Тому про наявність тотожної справи суд найчастіше дізнається під час попереднього судового розгляду і у разі підтвердження цього фак­ту залишає заяву без розгляду (п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України).

4. Є рішення третейського суду, ухвалене в межах його компетенції, щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, за винятком випадків, коли суд від­мовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рі­шення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим.

Ця підстава для відмови у відкритті провадження у справі ґрунтується на попередньому принципі. Якщо спір між сторона­ми вже розглянутий і вирішений третейським судом, то повторне звернення до суду з тотожною вимогою не допускається. Тим паче, що рішення третейського суду має ті ж властивості, що й рішення суду. Зокрема ст. 50 ЗУ «Про третейські суди» перед­бачає обов’язковість рішення третейського суду. Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані доб­ровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішен­ня третейського суду.

Рішення третейського суду остаточне і оскарженню не пі­длягає, крім випадків, передбачених Законом (ст. 51). Рішення

третейського суду виконуються зобов’язаною стороною добро­вільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення під­лягає негайному виконанню.

Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Звернення до суду з вимогами, які розглянуті та вирішені третейським судом, допускається лише у випадках, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання цього рішення (а це означає, що реальний захист порушених прав позивача не відбувся) або якщо після скасування рішення третейського суду розгляд справи в тому ж третейському суді неможливо.

5. Після смерті фізичної особи, а також у зв ’язку з припи­ненням юридичної особи, які є однією зі сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Законода­вець, вписуючи таку норму, мав на увазі саме ті правовідносини, які мають особистий характер.

Недопустима відмова у відкритті провадження у справі з мотиву пред’явлення позову неналежним позивачем чи до неналежного відповідача.

У цих випадках відповідно до правил ст. 33 ЦПК України питання про заміну відповідача або притягнення до участі у справі належного відповідача вирішує суд за клопотанням пози­вача, він же у разі вибуття неналежного позивача та відмови на­лежного позивача вступити в справу закриває провадження згід­но з п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, а в інших випадках - відмов­ляє в позові неналежному позивачу.

У разі, якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у встановленому у ЦПК України порядку, вказана фізична особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформа­ції про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана впродовж трьох днів із моменту отри­мання відповідним органом реєстрації місця проживання та пе­ребування особи відповідного звернення суду.

Суддя відкриває провадження у цивільній справі лише на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Частина 4 ст. 122 ЦПК України встановлює строк вирішення судом питання про відкриття провадження у справі.

Суд повинен постановити ухвалу про відкриття або відмо­ву у відкритті провадження не пізніше трьох днів з дня надхо­дження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отри­мання судом інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Триденний строк обчислюється не з дня передачі мате­ріалів конкретному судді, а з дня їх надходження до суду. Днем надходження матеріалів до суду вважається дата їх реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкрит­ті провадження у справі суддя постановляє ухвалу, яка має бути відповідно мотивованою.

Оскільки ухвала про відмову у відкритті провадження пе­решкоджає подальшому цивільної справи, вона повинна бути невідкладно надіслана позивачеві із заявою та всіма доданими до неї документами і може бути оскаржена в апеляційному по­рядку за правилами ст. 293 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття провадження у справі зазна­чаються:

1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи;

2) ким і до кого пред’явлено позов;

3) зміст позовних вимог;

4) час і місце попереднього судового засідання, якщо суддя вирішив, що його проведення необхідне, або час і місце судового розгляду справи, якщо суддя вирішив, що прове­дення попереднього судового засідання у справі не є необ­хідним;

5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

У разі відмови у прийнятті позовної заяви документи справи підшиваються в такій послідовності: ухвала про від­мову в прийнятті позовної заяви та повернення позивачеві позо­вної заяви; конверт, у якому надійшла позовна заява; копія су­провідного листа щодо надіслання позивачеві ухвали про від­мову в прийнятті позовної заяви з позовною заявою та всіма доданими до неї документами; інше листування (у хроноло­гічному порядку).

Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом.

3.