<<
>>

Порядок розгляду і вирішення справи у третейському суді

Третейський суд, з додержанням вимог Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду ком­петенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розг­ляду справи по суті.

При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.

Визначення правил третейського розгляду. Правила третейського ро­згляду у третейському суді для вирішення конкретного спору визнача­ються третейською угодою.

Строки вчинення процесуальних дій, можуть бути продовжені лише за спільною згодою сторін та складу третейського суду, яким вирішу­ється спір. Про продовження строку третейського розгляду постановля­ється відповідна ухвала.

Третейський розгляд справи може проводитися у закритому засідан­ні, якщо проти відкритого розгляду справи третейським судом висунуто хоча б однією стороною заперечення з мотивів додержання та збере­ження комерційної або банківської таємниці чи забезпечення конфіден­ційності інформації.

За загальним правилом місцем проведення третейського розгляду є місцезнаходження третейського суду, якщо інше не передбачено регла­ментом третейського суду.

Також сторони можуть на свій розсуд обрати місце третейського ро­згляду у третейському суді для вирішення конкретного спору.

Третейський суд, суддя третейського суду не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час третейського ро­згляду, без згоди сторін або їх правонаступників. Забороняється вима­гати від третейського судді надання документів, відомостей та інфор­мації, якими він володіє у зв’язку з третейським розглядом справи, крім випадків, передбачених законами України.

Розгляд справ третейським судом та мирова угода. Розгляд справи третейським судом починається з винесення відповідної ухвали та на­правлення її сторонам.

Розгляд справ третейським судом не обмежений будь-якими строками, якщо інше не встановлено регламентом третей­ського суду або третейською угодою.

При розгляді справи третейським судом можуть встановлюватися строки для надання пояснень, подання заяв, документів, доказів по справі та вчинення інших процесуальних дій.

Третейський суд на початку розгляду повинен з’ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому сприя­ти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу.

Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його стадії, до прийняття рішення.

Форма та зміст позовної заяви. Відповідно до ст 35 Закону позовна заява подається до третейського суду у письмовій формі, де повинні за­значатися:

- назва постійно діючого третейського суду або склад третейського суду для вирішення конкретного спору;

- дата подання позовної заяви;

- найменування і юридичні адреси сторін, які є юридичними особа­ми, та/або прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце прожи­вання і місце роботи сторін, які є фізичними особами;

- найменування і юридична адреса представника позивача, якщо він є юридичною особою, або прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи представника, який є фізичною осо­бою, у випадках, коли позов подається представником;

- зміст вимоги, ціна позову, якщо вимога підлягає оцінці;

- обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, докази, що їх під­тверджують, розрахунок вимог;

- посилання на наявність третейської угоди між сторонами та дока­зи її укладення;

- перелік письмових матеріалів, які додаються до позовної заяви;

- підпис позивача або його представника з посиланням на доку­мент, що засвідчує повноваження представника.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

1) наявність третейської угоди;

2) обґрунтованість позовних вимог;

3) повноваження представника;

4) направлення копії позовної заяви іншій стороні (опис вкладення про відправлення цінного листа, виписка з реєстру поштових відправ­лень тощо).

Відповідач повинен надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву направляється позивачу та тре­тейському суду в порядку та строки, що передбачені третейською уго­дою у третейському суді для вирішення конкретного спору або регла­ментом третейського суду. Якщо регламентом суду строк надання відзиву на позовну заяву не визначений, відзив на позовну заяву нада­ється не менше ніж за три дні до першого засідання третейського суду, який вирішує спір.

Відповідно до ст 37 Закону відповідач вправі подати зустрічний по­зов для розгляду третейським судом, якщо такий позов є йому підвідо­мчим та може бути предметом третейського розгляду.

Зустрічний позов може бути подано на будь-якій стадії третейського розгляду до прийняття рішення по справі, якщо обидва позови взаємно пов’язані та їх спільний розгляд є доцільним, зокрема, коли вони ви­пливають з одних і тих самих правовідносин або коли вимоги за ними можуть зараховуватися.

Докази. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких третей­ський суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунто­вують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають зна­чення для правильного вирішення спору.

Засоби доказування визначаються регламентом третейського суду.

У третейському суді для вирішення конкретного спору засоби доказу­вання визначаються третейською угодою з урахуванням вимог Закону.

Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певни­ми засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Кожна сторона третейського розгляду повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Третейський суд має право вимагати від сторін надання доказів, не­обхідних для повного, всебічного і об’єктивного вирішення спору.

Якщо третейський суд визнає за необхідне одержати документи від підприємств, установ, організацій, які не є учасниками третейського ро­згляду, він своєю ухвалою уповноважує сторони або одну із сторін оде­ржати відповідні документи та надати їх суду.

Сторони повинні надавати докази в оригіналах чи належним чином за­свідчених копіях. Всі зібрані письмові докази разом з процесуальними до­кументами сторін (позов, відзив на позов тощо) та третейського суду по­винні зберігатися у справі в прошитому та пронумерованому вигляді.

Участь та права сторін у засіданні третейського суду.Учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно. Треті особи не користу­ються правом оскарження рішення третейського суду.

Третейський розгляд здійснюється у засіданні суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їх­ньої участі в засіданні.

Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов’яз­ковою.

Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання не пізніше ніж за 10 днів до його початку. Повідом­лення направляється або вручається в порядку, визначеному ст. 15 Закону.

Сторони мають право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати клопо­тання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопо­тань і доводів інших учасників розгляду, заявляти відводи, користува­тися іншими правами відповідно до третейської угоди у третейському суді для вирішення конкретного спору чи регламенту третейського суду та цього Закону.

Призначення експертизи^ метою правильного вирішення спору третейський суд має право зобов’язати сторони чи одну із сторін замо­вити проведення експертизи для роз’яснення питань, що потребують спеціальних знань, про що виноситься відповідна ухвала. Наслідки не­виконання стороною цих вимог визначаються регламентом відповідно­го суду.

Підстави та порядок відводу експерта визначаються регламентом третейського суду або угодою сторін для вирішення конкретного спору.

Рішення третейського суду. Рішення третейського суду приймаєть­ся після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що од­ноособово розглядав справу, або більшістю голосів суддів, які входять до складу третейського суду.

Рішення оголошується у засіданні суду.

Третейський суд вправі оголосити лише резолютивну частину рі­шення. У цьому випадку, якщо сторони не погодили строк направ­лення їм рішення, мотивоване рішення має бути направлене сторо­нам у строк, який не перевищує п’яти днів з дня оголошення резолютивної частини рішення.

Кожній стороні направляється по одному примірнику рішення.

Вимоги до рішення третейського суду. Рішення суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка судді викладається письмово та додається до рішення третейського суду.

Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи — засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчу- ються нотаріально.

Урішенні третейського суду повинні бути зазначені:

1. назва третейського суду;

2. дата прийняття рішення;

3. склад третейського суду і порядок його формування;

4. місце третейського розгляду;

5. сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом;

6. висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повно­важень за третейською угодою;

7. стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, по­яснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників тре­тейського розгляду;

8. встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, дока­зи, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін;

9. висновок про задоволення позову або про відмову в позові повні­стю або частково по кожній із заявлених вимог;

10.

норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення.

Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін, повідо­мивши про це іншу сторону, може протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про прийняття до­даткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не знайшли відображення у рішенні.

Заяву про прийняття додаткового рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання судом.

Обов’язковість рішення третейського суду.Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень (ст. 50 Закону).

Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підля­гає, крім випадків, передбачених відповідним Законом. Рішення третей­ського суду може бути оскаржене стороною до компетентного суду ві­дповідно до підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідом­ча даному суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за її межі;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону.

Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

Скасування компетентним судом рішення третейського суду не поз­бавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.

Ухвали третейського суду

З питань, що виникають у процесі розгляду справи і не стосуються суті спору, третейський суд постановляє ухвали.

Третейський суд постановляє ухвалу про припинення третейського розгляду в таких випадках:

- спір не підлягає вирішенню в третейських судах України;

- є рішення компетентного суду між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав;

- позивач відмовився від позову;

- сторони уклали угоду про припинення третейського розгляду;

- підприємство, установу чи організацію, які є стороною третейсь­кого розгляду, ліквідовано;

- третейський суд є некомпетентним щодо переданого на його роз­гляд спору;

- у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ст..54 Закону матеріали справ, розглянуті постійно діючим третейським судом, зберігаються у цьому суді протягом 10 ро­ків з дня прийняття рішення.

Виконання рішення третейського суду. Рішення третейського суду виконуються зобов’язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення пі­длягає негайному виконанню.

Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинен­ня дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Порядок видачі виконавчого документа. Заява про видачу вико­навчого документа може бути подана до компетентного суду протя­гом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду судом протягом 15 днів з дня її надходжен­ня. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розг­ляду заяви.

При розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетент­ний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компете­нтного суду протягом п’яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.

Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п’яти днів з дня її прийняття.

Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді.

Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу вико­навчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого до­кумента рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідом­ча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бу­ти лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за ме­жі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст. ст. 16-19 Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охо- ронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетент­ного суду відповідну справу.

Ухвала компетентного суду про відмову у видачі виконавчого доку­мента, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляції ухвала компетентного суду набирає законної сили піс­ля розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Сторони мають право протягом 15 днів після винесення компетент­ним судом ухвали про відмову у видачі виконавчого документа оскар­жити цю ухвалу в апеляційному порядку. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторо­нами може бути вирішений компетентним судом у загальному порядку.

Примусове виконання рішення третейського суду. Рішення третейсько­го суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред’явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте третейську форму захисту суб’єктивних прав.

2. Назвіть переваги третейської форми захисту перед іншими фор­мами.

3. Назвіть та охарактеризуйте види третейських судів.

4. Охарактеризуйте порядок третейського розгляду спорів між гро­мадянами.

5. Якими нормативно-правовими актами регулюється цей порядок?

6. Охарактеризуйте особливості третейського розгляду спорів за участю суб’єктів права різних країн.

<< | >>
Источник: Цивільний процес. [текст] навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / С. І. Чорнооченко. — [3-тє вид., перероб. та допов.]. - К. : «Центр учбової літератури»,2014. - 416 с.. 2014

Еще по теме Порядок розгляду і вирішення справи у третейському суді:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -