Порядок розгляду справ окремого провадження

Стаття 235 ЦПК України закріплює особливості судового розгляду справ окремого провадження. Порівняно з позовним провадженням, розглядаючи справи окремого провадження, суд зобов’язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єк- тивного з’ясування обставин справи.

З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Наприклад, відповід­но до ч. 1 ст. 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експерти­зу. Судово-психіатрична експертиза повинна бути призначена, коли в справі зібрані всі докази, необхідні для призначення цієї експертизи. У тому разі, коли заявник припускає, що громадянин страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, унаслідок якого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та/або керу­вати ними, але за подання заяви в суд не представить офіційні документи про це з лікувальної установи, суд може за власною ініціативою витребувати їх.

Заявник не зможе отримати певні дані, що стосуються лі­карської таємниці від лікарського закладу і вони можуть бути надані лише на вимогу суду.

Справи окремого провадження розглядаються за загаль­ним правилом у тому ж порядку, що і справи позовного прова­дження. Однак відсутність у них спору про право цивільне обу­мовлює встановлення для них деяких особливостей. Справи окремого провадження порушуються не інакше, як за заявою, яка містить вимогу до суду, а отже окреме провадження - непозовне і одностороннє, воно не містить ні матеріально- правових вимог, ні адресатів такої вимоги. Якщо в процесі розгляду справи окремого провадження з’явиться сторона, то окреме провадження припинить існувати.

Саме односторонність форми окремого провадження і ви­значає всі інші особливості.

На відміну від позовного, окреме провадження не ґрунту­ється на принципі змагальності та відрізняється від позовного провадження межами судового розгляду.

Безспірне одностороннє окреме провадження характеризу­ється і такою особливістю, як обов 'язкова участь у ньому заяв­ника та заінтересованих осіб.

Рішення суду у справі не набуває ознак винятковості. Обставини, встановлені рішенням суду у справі, яка розглядалася в порядку окремого провадження, можуть бути оспорені шляхом пред’явлення позову в загальному порядку.

Законодавець установив заборону передачі справ окремого провадження на розгляд третейського суду та закриття справи у зв’язку з укладенням мирової угоди. Оскільки ці інститути пов’язані зі спором про право цивільне, то, відповідно, в окре­мому провадженні мирові угоди застосовуватися не можуть.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого прова­дження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду й роз’яс­нює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У постановах Пленуму ВС України неодноразово зазнача­лися наслідки виникнення спору про право цивільне в порядку окремого провадження. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВС України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов’язується з подальшим вирішенням спору про право.

Проте є і винятки з правила. Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВС України від 28 березня 1972 р. «Про судову практи­ку в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» одночасно зі спором про право цивільне питання про недієздатність громадянина може вирішуватись судом лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина.

Законодавцем установлено загальне правило, що під час ухвалення судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК України судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, здійснюються за рахунок держави. Розмір судового збору у таких категоріях справ, оскільки немає спору про право цивільне, встановлено законо­давцем у твердому розмірі. Заяви у справах окремого прова­дження оплачуються судовим збором згідно зі ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».

3.