Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

Глава 2 розділу 4 ЦПК України регулює порядок розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, ви­знання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

На значення цих справ зауважує Пленум ВС України у по­станові від 28 березня 1972 р. «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздат­ним», в якій указано, що вирішення питання про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян.

Обмеження в дієздатності громадянина внаслідок зловжи­вання спиртними напоями або наркотичними засобами, крім того, спрямовано на посилення боротьби з пияцтвом та зловжи­ванням наркотичними засобами і має неабияке значення для запобігання порушенням громадського порядку та виховання у громадян свідомого ставлення до праці, сім'ї, додержання Конституції та законів України, поважання прав і свобод, честі й гідності інших людей.

Стаття 36 ЦК України встановлює такі підстави для об­меження в дієздатності:

а) якщо особа страждає на психічний розлад, який істотно впливає на здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

б) зловживання фізичною особою спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, якими ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

У ст. 39 ЦК України зазначено, що підставою для визнан­ня фізичної особи недієздатною є хронічний, стійкий психічний розлад, унаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про психіатричну допомогу» тяжкий (стійкий) психічний розлад - це розлад психічної діяльності (за­тьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Факт наявності психічної хвороби не є достатньою підста­вою для визнання особи недієздатною. Необхідно встановити не­можливість особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керу­вати ними внаслідок хронічного стійкого психічного розладу.

Якщо підстави обмеження фізичної особи в дієздатності зникли, за рішенням суду особа може бути поновлена в дієздат­ності, зокрема у разі видужання фізичної особи, цивільна дієздат­ність якої обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, внаслідок чого її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними відновлена в повному обсязі. Суд поновлює фізичну особу в дієздатності у разі припинення нею зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речо­винами, азартними іграми тощо (ст. 38 ЦК України).

Підсудність розгляду цієї категорії справ судом визна­чається місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, за міс­цезнаходженням цього закладу.

Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді ВС України.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому фізи­чна особа проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання недієздатної особи є місце проживан­ня її опікуна або місце знаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кі­лька місць проживання (ст. 29 ЦК України).

Справа про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним може бути порушена лише за заявою осіб, за­значених у ст. 237 ЦПК України:

- заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім'ї, органом опіки та піклу­вання, наркологічним або психіатричним закладом;

- заява про обмеження права неповнолітньої особи самос­тійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подана бать­ками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та пік­лування;

- заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіат­ричним закладом.

Чинним законодавством суду не надано право зі своєї іні­ціативи порушувати справу про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним.

До членів сім'ї фізичної особи відповідно до ст. 3 СК України належать особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Це, зокре­ма, чоловік (дружина), діти, батьки, непрацездатні особи, які пе­ребувають на утриманні, інші родичі, які проживають з цією особою і ведуть спільне господарство.

Заява повинна відповідати загальним вимогам щодо фор­ми і змісту позовної заяви (ст. 119 ЦПК України), зважаючи на особливості, передбачені ст. 238 ЦПК України. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним», якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява подана неправомочною особою, суд повинен, не закри­ваючи провадження в справі, обговорити питання про заміну неналежного заявника належним. Але оскільки чинним ЦПК України не передбачено інститут заміни заявника, суддя від­мовляє в задоволенні заяви і закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України (заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

Якщо провадження у справі буде закрито у зв'язку з від­мовою заявника від своєї вимоги (п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України), то ця обставина передбачає можливість порушення цим же заяв­ником справи про обмеження дієздатності тієї ж особи у разі, якщо останній за твердженням заявника продовжує зловживати спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речо­винами, азартними іграми тощо після закриття судового прова­дження у справі.

Повнолітні члени сім'ї особи, яких стосується порушення справи про визнання такої особи обмежено дієздатною чи недіє­здатною, беруть участь у процесі як заявники тоді, коли зверта­ються до суду або у разі залучення їх до справи за заявою, пода­ною в їх інтересах громадською організацією, прокурором, орга­ном опіки та піклування, психіатричним лікувальним закладом.

До близьких родичів, які можуть подати заяву про визнан­ня фізичної особи недієздатною, належать особи, пов'язані між собою походженням одного від іншого або спільним походжен­ням від одного предка, а також родичі подружжя. Відповідно до ст. 52 ЦПК України до близьких родичів належать: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, пад­черка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи уси­новлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб.

Не виключено звернення до суду і кількох уповноважених заявників. Хто б не подав заяву, всі повнолітні члени сім'ї особи, яку хочуть обмежити в дієздатності, обмежити неповнолітню особу в праві самостійно розпоряджатися своїм заробітком, сти­пендією чи іншими доходами або позбавити її цього права, або визнати недієздатною беруть участь у судовому процесі як заяв­ники, адже процес здійснюється в їх спільних інтересах.

Після порушення справи суддя повинен здійснити в поряд­ку провадження у справі до судового розгляду таке коло проце­суальних дій: визначити склад учасників, необхідні докази, приз­начити справу до розгляду, зробити виклики і повідомлення уча­сникам процесу. Судово-психіатрична експертиза повинна бути призначена, коли в справі зібрані всі докази, необхідні для приз­начення цієї експертизи.

У тому разі, коли заявник припускає, що фізична особа страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, унаслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керу­вати ними, але під час подання заяви в суд не може представити офіційні документи про це з лікувальної установи, заява не може бути прийнята судом. Відтак суд залишає заяву без руху і про­понує заявникові надати такі документи. В іншому разі суддя повертає таку заяву заявникові.

В ухвалі про призначення експертизи на вирішення екс­пертів мають бути поставлені такі питання:

1) чи хворіє фізична особана психічну хворобу;

2) чи розуміє вона значення своїх дій та чи може ке­рувати ними.

Зазначена ухвала обов’язкова для особи, тобто вона зо­бов’язана з’явитися на судово-психіатричну експертизу.

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 ЦПК України та п. 5 постанови Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про ви­знання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування.

У тому разі, якщо справа буде розглянута без участі орга­ну опіки і піклування, рішення все ж підлягає скасуванню. Суд повинен вжити необхідних заходів щодо явки представників ор­гану опіки і піклування в судове засідання, аж до застосування стосовно них заходів адміністративної відповідальності.

Фізична особа, щодо якої розглядається справа, виклика­ється в судове засідання, якщо це можливо за станом його здо­ров’я. Неявка такої особи в судове засідання не позбавляє суд права розглянути справу в її відсутності за додержання вимог, передбачених ст. 169 ЦПК України.

Слід мати на увазі, що від вирішення питання про дієздат­ність фізичної особи залежить можливість її участі у вирішенні інших цивільних справ. Тому заяви про визнання особи обме­жено дієздатною або недієздатною підлягають розглядові ок­ремо від інших вимог у порядку, передбаченому ст.ст. 236-241 ЦПК України.

Одночасно зі спором про право цивільне питання про об­межену дієздатність або недієздатність особи може вирішу­ватись судом лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина (п. 8 постанови Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним»).

Своєрідно вирішується питання про судові витрати у цих справах: заявник звільнений від сплати судових витрат і вони здійснюються за рахунок держави. Але якщо суд установить, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавлення дієздатності або обмеження дієздатності психічно здорової особи, суд стягує всі судові витрати із заявника.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» за загальним правилом громадянин вважається недієздатним з часу набрання законної сили рішен­ням суду про визнання його недієздатним. У тих випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові нас­лідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, зважаючи на висновок судово-психіатричної експертизи й інші дані про психічний стан громадянина, в рішенні може зазначити, з якого часу громадянин є недієздатним.

Така правова позиція ВС України згодом була законо­давчо закріплена у ст. 40 ЦК України. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд, з урахуванням висновку судово-

психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного ста­ну особи, може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Рішення суду в цих справах повинно відповідати вимогам ст.ст. 209, 210, 213, 215 ЦПК України та ін. У резолютивній час­тині рішення слід зазначати лише висновок суду про визнання фізичної особи обмежено дієздатною чи недієздатною або про відмову в задоволенні заявлених про це вимог. Задовольняючи заяву, суд визнає особу обмежено дієздатною або недієздатною. Неправильно роблять ті суди, які вказують на конкретні обме­ження в дієздатності (наприклад, про позбавлення права одержу­вати заробітну плату, про призначення конкретної особи як опі­куна чи піклувальника).

Рішення суду в справі набуває законної сили в звичайному порядку, тобто воно може бути оскаржене в суді апеляційної інстанції.

Законодавець закріпив положення, згідно з яким рішення після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування, а також органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи (ч. 5 ст. 241 ЦПК України).

Таке рішення є підставою для призначення фізичній особі, обмеженій у цивільній дієздатності, піклувальника, а недієздат­ній фізичній особі - опікуна.

Якщо особа, визнана судом обмежено дієздатною, припи­нить зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, суд поновлює її цивільну дієздатність.

Із заявою до суду за місцем проживання особи може звернутися особа, її піклувальник, члени сім'ї або орган опіки та піклування.

Для цього суду повинні бути надані такі документи:

- копія рішення суду про обмеження дієздатності особи;

- докази, що підтверджують припинення особою зловжи­вання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми: медичні висновки; довідка про стан здоров'я; виписка з історії хвороби; довідка наркологічного

диспансеру або лікаря-нарколога; характеристики з місця про­живання, роботи та ін.

Особа, визнана судом недієздатною або обмежено дієздат­ною через психічні розлади, може бути поновлена у дієздатності у разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану. Недієздатна особа поновляється у дієздатності у разі, якщо у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керу­вати ними (ч. 1 ст. 42 ЦК України). Обмежено дієздатна особа поновлються судом у цивільній дієздатності у разі її видужання або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у пов­ному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 38 ЦПК України).

Ініціаторами цих справ відповідно до ч. 4 ст. 241 ЦПК України можуть бути опікун, орган опіки та піклування.

До поданої заяви повинні бути додані такі документи:

- копія рішення суду про визнання особи недієздатною або копія рішення суду про обмеження дієздатності особи;

- документи, що свідчать про видужання або значне поліп­шення здоров'я особи, визнаної недієздатною; медичні висновки; довідка про стан здоров'я; виписка з історії хвороби та ін.

Рішення суду про поновлення цивільної дієздатності поста­новляється на підставі висновку судово-психіатричної експертизи.

3.2.