<<
>>

Порушення касаційного провадження. Підготовка касаційного розгляду справи і порядок її розгляду

Після прийняття касаційної скарги канцелярією касаційного суду, вона відповідно до ст. 327 ЦПК України передається судді-доповідачу в порядку черговості. Суддя-доповідач повинен перевірити:

— скаргу на відповідність вимогам ст.

326 ЦПК України;

— сплату судового збору (крім випадків, передбачених законом).

Якщо у скарзі є порушення вимог ст. 326 ЦПК України та/або не- сплачений судовий збір, суддя-доповідач одноособово постановляє ух­валу про залишення скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків.

Якщо касаційна скарга відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України, то суддя-доповідач повинен в межах 10 днів виконати наступні процесуа­льні дії:

— постановити ухвалу про відкриття касаційного провадження;

— витребувати справу із суду першої інстанції;

— надіслати копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, вказавши строк для подання запере­чень на касаційну скаргу;

— вирішити питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду (за наявності відповідного клопотання особи, яка подала касаційну скаргу).

Співучасники, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. Заява про приєднання до касаційної скарги пода­ється в межах 3-денного строку з дня одержання копії касаційної скар­ги. Така заява оплачується судовим збором, в розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження; до початку розгляду спра­ви відкликати її або відмовитися від неї протягом усього часу розгляду справи. Про відкликання касаційної скарги касаційним судом постанов­ляється відповідна ухвала про повернення скарги. В цьому випадку до­пускається повторне звернення з такою самою скаргою до суду каса­ційної інстанції.

Питання про прийняття відмови від касаційної скарги і закриття в зв’язку з цим касаційного провадження вирішується судом, що розгля­дає справу, в судовому засіданні. У разі закриття з цих підстав касацій­ного провадження повторне оскарження судових рішень цією особою не допускається (ст. 330 ЦПК України).

Загальні правила розгляду справи судом касаційної інстанції сфор­мульовані в ст. 335 ЦПК України і полягають у наступному:

а) суд касаційної інстанції перевіряє тільки законність судових рі­шень, тобто правильність застосування норм матеріального чи процесу­ального права;

б) перевірка законності судових рішень здійснюється в межах дово­дів касаційної скарги і позовних заяв, заявлених в суді першої інстанції;

в) перевірка законності судових рішень реалізується тільки на підс­таві наявних у справі матеріалів;

г) суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати вста­новленими обставини (факти), які не були встановлені в рішенні чи відхи­лені ним, розглядати питання про перевагу одних доказів над іншими;

д) суд касаційної інстанції нових доказів не досліджує.

ЦПК України передбачає, що суд не обмежений доводами касацій­ної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуа­льного права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Поняття «законність рішення» та «обґрунтованість рішення» тісно пов’язані між собою, адже будь-яке необгрунтоване рішення не може бути визнано законним. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого — суд ви­ходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до ч.4 ст. 8 ЦПК України норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юри­дичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнятий пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають за­стосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, що міс­тяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і все­бічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належ­ність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд, який розглядає справу в касаційному порядку, повинен приділяти увагу фактичній стороні справи, однак лише через призму критеріїв законності ухваленого рішення — шляхом перевірки дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріально­го і процесуального права, котрі встановлюють правила доведення; ро­зподілу обов’язків доведення; належності й допустимості доказів; по­рядку їх збирання, надання і дослідження їхтощо.

Наприклад, встановивши, що в процесі розгляду і вирішення справи, використані докази, добуті незаконним шляхом, і на їх підставі базуєть­ся судове рішення, суд касаційної інстанції повинен визнати зазначене порушення істотним, якщо на основі таких доказів установлені фактич­ні обставини справи, що дає підстави вважати ніби воно призвело до неправильного вирішення справи (ст.

338 ЦПК).

У такому разі рішення підлягає скасуванню як незаконне, хоча по­рушення допущене судом при встановленні фактичної сторони справи.

Після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення

1∏po застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пле­нуму ВСУ від 01.11.1996 р. № 9 // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96. суду касаційної інстанції, з’ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. На цьому етапі суддя визначається з правовою позиці­єю у справі та обставинами, які визначають майбутнє рішення суду та пропозиції судді-доповідача.

ЦПК України передбачає (ст. 332), що попередній розгляд справи має бути проведений протягом п’яти днів після складення доповіді суд- дею-доповідачем.

Попередній розгляд справи проводиться без участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суддя-доповідач на попередньому су­довому засіданні доповідає колегії у складі трьох суддів про свої висно­вки у справі та вносить відповідні пропозиції.

Якщо суддя-доповідач виявив, що відсутні підстави для скасування рішення, і судова колегія погодилась з цією думкою, суд касаційної ін­станції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін. Суд ска­совує рішення за наявності підстав, які тягнуть обов’язкове скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції приймає рішення про відмову у задоволенні касаційної скарги і залишення рішення без змін, або про скасування рі­шення суду без участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, позбавлені можливо­сті доводити у касаційному суді переконливість своїх доказів, що гара­нтовано п.4 ст. 129 Конституції України.

Якщо немає підстав для скасування рішення або є підстави для обов’язкового скасування рішення, справу можуть призначити до судо­вого розгляду, якщо хоч один суддя зі складу суду дійшов такого ви­сновку.

Про призначення справи до судового розгляду постановляється ух­вала, яка підписується всім складом суду.

Розгляд справи судом касаційної інстанції провадиться колегією у складі п’яти суддів в межах, встановлених ст. 335 ЦПК України:

— перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи проце­суального права;

— не може встановлювати або/та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним;

— не має права вирішувати питання про достовірність або недостовір- ність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстан-

1 Див.: Зейкан Я.П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України.— K.: Юридична практика, 2006.— С.446—447.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / Бичкова С.С., Бирюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової.— K.: Атіка, 2009.— С.641—642. ції. Якщо суд касаційної інстанції виявить неправильне застосуванняабо порушення матеріального права, які є обов’язковою підставою для ска­сування рішення, то в цьому випадку суд не обмежений доводами каса­ційної скарги.

25.4.

<< | >>
Источник: Цивільний процес. [текст] навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / С. І. Чорнооченко. — [3-тє вид., перероб. та допов.]. - К. : «Центр учбової літератури»,2014. - 416 с.. 2014

Еще по теме Порушення касаційного провадження. Підготовка касаційного розгляду справи і порядок її розгляду:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -