Поняття і значення заочного розгляду справи.

Глава 8 ЦПК України «Заочний розгляд справи» розділу III «Позов­не провадження» встановлює умови і порядок розгляду справи в поряд­ку заочного провадження і видачу заочного рішення.

Відновлення інституту заочного рішення. у чинному процесуально­му законодавстві обумовлено рядом причин. Головна з них полягає в тому, що здійснення права на судовий захист неможливе без закріплен­ня дієвих, ефективних і доступних правових механізмів, що забезпечу­ють його реалізацію. Одним з таких механізмів є розширення гарантій прав і інтересів учасників процесу.

Судова практика засвідчує, що відповідачі не завжди прагнуть брати участь у змагальному цивільному судочинстві. Така ситуація обумов­люється рядом обставин, в тому числі й усвідомленням відповідачами законності та доведеності звернених до них позовних вимог, відсутніс­тю належних юридичних процесуальних знань та навичок захисту, не­бажанням залучати до процесу досить дорогої адвокатської допомоги.

За таких умов, в першу чергу через неявку відповідачів, суди зму­шені відкладати розгляд справи зі всіма наступаючими правовими нас­лідками (порушення строків розгляду справ, збільшення судових витрат тощо).

Небажання відповідачів з’являтися до суду відоме і світовій юстиції, а тому в ряді країн (Великобританії, Німеччині, Франції, США) прийня­ті і діють інститути заочного судочинства.

Інститут заочного рішення спрямований, з одного боку, на розширен­ня судового захисту суб’єктивних прав громадян і організацій, свободи їх вибору (принципу диспозитивності), а з іншого боку — на недопущення можливості зловживання відповідачем суб’єктивними процесуальними правами і встановлення несприятливих наслідків за зловживання ними. Зазначена мета відповідає ст. 23 Конституції України, згідно якої кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Відповідно до цивільно-процесуального законодавства заочний роз­гляд справи провадиться у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідом­лення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані не­поважними.

В юридичній літературі заочним провадженням називають також установлений законом порядок проведення судового засідання і ухва­лення рішення по позову під час відсутності відповідача. Однак при ві­дсутності відповідача чи в разі явки в судове засідання одного з кількох відповідачів допускається розгляд справи і в порядку загального прова­дження. При наявності тих самих умов: відсутності відомостей про причини неявки відповідача, або у випадку визнання судом причин нея­вки в судове засідання неповажними, або коли відповідач навмисне за­тягує процес — суд вправі розглянути справу у загальному порядку.

Головною відмінною рисою заочного розгляду справи є правові наслід­ки, які настають внаслідок заочного провадження та ухвалення рішення.

Основним правовим наслідком заочного розгляду справи є ухвален­ня заочного рішення і встановлення способів його перегляду: як спро­щеного — шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення, так і загального — апеляційного або касаційного.

До порядку розгляду справи в заочному провадженні недопустиме застосування терміну «спрощена процедура». Розгляд справи в порядку заочного провадження за спрощеною схемою є характерною рисою ан­глійського й американського цивільного процесу, де не ведеться дослі­дження будь-яких доказів, а судовий розгляд зводиться лише до оголо­шення рішення проти сторони, що не з’явилася, але не вітчизняного.

21.2.