Поняття втраченого судового провадження

Інститут відновлення втраченого провадження не новий для законодавства України, оскільки ЦПК УРСР містив проце­суально-правовий механізм урегулювання цього питання.

Відновлення втраченого судового провадження виділено в розділі 9 ЦПК України.

Цей інститут відрізняється від інших видів провадження цивільних справ у загальних судах загальної юрисдикції. Поря­док відновлення втраченого судового провадження не має харак­терних ознак позовного провадження.

Зазначимо, що правова природа цієї категорії справ є на­ближена до процесуально-правової природи справ окремого провадження, оскільки для неї характерні відсутність спору про право цивільне та наявність у справі однієї сторони - заявника.

Цей різновид цивільного провадження має низку особли­востей. Зокрема під час розгляду справ про відновлення втра­ченого судового провадження захищаються не порушені мате­ріальні суб’єктивні права чи свободи, а процесуальні права, пов'язані з утратою судового провадження та усуненням переш­код у їх реалізації.

Якщо безпосередньо зважати на зміст розділу 9 ЦПК України, а також логічно-граматичний аналіз зазначеного термі­на, то під «втратою судового провадження» слід розуміти зник­нення (знищення, загублення) матеріалів справи або всієї справи. Може загубитися і справа загалом, і окремі документи цивільної справи і у суді, і у процесі пересилки справи з суду однієї ін­станції в суд іншої.

Іноді виникає потреба поновити судове провадження, яке було знищено у зв’язку із завершенням строку зберігання судо­вих справ і документів. На цю підставу зважив Пленум ВС України у своїй постанові № 2 від 12 червня 2009 р. (п. 38) «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Перешкоди в реалізації процесуальних прав у тому, що всупереч ст. 27 ЦПК особи, які брали участь у справі, не можуть ознайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, зніма­ти копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, ознайомитися із журналом судового засідання, знімати з нього копії подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксу­вання судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправиль­ності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, тому що судове провадження втрачено.

Відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих загаль­них судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді АРК та Вищому спе­ціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 173 від 17 грудня 2013 р. усі працівники апарату суду зобов'язані виконувати вимоги Інструкції, відповідальні за збе­реження процесуальних та інших документів, а також за нероз- голошення інформації, що міститься в них (п. 1.9).

Організація обліку, зберігання справ та інших матеріалів в архіві регламентуються чинним законодавством та Інструк­цією про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду, затвердженою наказом Дер­жавної судової адміністрації України 15 грудня 2011 р.

Судові справи та документи, строк зберігання яких завер­шився, вилучаються для знищення. Строк зберігання судових справ визначається залежно від категорії цивільної справи від 3 до 75 років, на підставі Переліку судових справ, що утворю­ються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання доку­ментів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України № 22 від 11 лютого 2010 р. Вилучення справ і докумен­тів для знищення здійснюють секретарі суду (колегій) спільно із завідувачем архіву суду або особою, яка відповідає за ро­боту архіву.

До порушення провадження та відновлення втраченого су­дового провадження посадові особи суду, а також особи, які брали участь у справі, повинні вчинити усі від них залежні дії, спрямо­вані на розшук повністю загубленої цивільної справи або окремих її документів. У разі, якщо після ретельної перевірки щодо розшу­ку загубленої справи або її частини справу не буде знайдено, ані серед поточних справ, ані серед справ, що знаходяться в архіві та ін., судове провадження вважатиметься втраченим, і у цьому випадку виникає потреба звернутися до його відновлення.

Підставами для відновлення судового провадження у цивільній справі є:

1) повна або часткова втрата судового провадження у ци­вільній справі, яке завершилося ухваленням рішення;

2) повна або часткова втрата судового провадження у ци­вільній справі, провадження у якій закрито.

Під втратою судового провадження слід розуміти втрату заведеної судом цивільної справи, якій присвоєно певний поряд­ковий номер і заведено статистичну картку та у якій відображено хід цивільного процесу, усі процесуальні акти, які супроводжу­вали такий процес, включаючи ухвалене рішення чи ухвалу суду. Тобто відсутні відомості про відкриття провадження та подаль­ший рух справи на усіх стадіях цивільного процесу.

Крім того, під втратою судового провадження можна ро­зуміти зникнення (загублення, знищення) частини матеріалів справи або всієї справи із судового провадження.

Також може йтися про втрату судового провадження й у разі наявності справи або окремих її матеріалів за умов, якщо справа загалом чи окремі матеріали справи втратили ознаки доку­ментів, наприклад, у результаті довготривалого зберігання тощо.

Відповідно до ст. 402 ЦПК України відновлення втрачено­го судового провадження здійснюється у порядку, встановлено­му цим Кодексом. Це означає, що розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження регулюється не лише розділом 9 ЦПК України, а й загальними правилами, що стосуються, зокре­ма, змісту заяви (ст. 119 ЦПК), наслідків недодержання вимог щодо змісту заяви, викладених у ст.ст. 119, 121, 405 ЦПК, відмо­ви у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК), порядку дослідження доказів (ст.ст. 177-190 ЦПК), змісту рішення (ст. 215 ЦПК) та ін.

Безпосереднім об’єктом відновлення є конкретний пере­лік відсутніх повністю або частково матеріалів у процесуальних документів чи їх частин, що містились у втраченій цивільній справі. Винятком із загального правила є положення, що виклю­чає з об'єктів відновлення втраченого судового провадження цивільні справи, матеріали та документи з яких стали відсутніми до завершення судового розгляду (ч.

У такому разі заявнику роз'яснюється його право пред'я­вити новий позов, а в ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути обов'язково зазначено.

Об’єкти відновлення втраченого провадження у цивіль­ній справі можуть бути класифіковані:

1) за обсягом відсутніх матеріалів цивільної справи, що підлягає відновленню: цілі об'єкти, в яких відновленню підля­гають всі матеріали цивільної справи; часткові об'єкти, в яких від­новлення потребують лише окремі матеріали цивільної справи;

2) за стадією, на якій було припинено провадження за роз­гляду та вирішення цивільної справи, розрізняють об’єкти, що охоплюють матеріали: втрачені після ухвалення рішення по суті цивільної справи; у справах, у яких провадження в цивільних справах було закрито.

Аналіз змісту норм законодавчої регламентації вказаного питання дає змогу розмежувати різні причини втрати судового провадження:

- підстави об’єктивного характеру, до яких можна відне­сти: причини стихійного характеру (землетрус, повінь тощо); сплив строку зберігання, що визначається Переліком судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Державної судо­вої адміністрації України № 22 від 11 лютого 2010 р.;

- підстави суб’єктивного характеру, які охоплюють: зло­чинні дії посадових осіб (наприклад, неповернення відповідної справи) або заінтересованих громадян (наприклад, знищення або крадіжка цивільної справи); недоліки обліку та зберігання справ, що не унеможливлювали збереження цілісності цивільних справ.

Отже, можна зробити висновок, що основними ознаками інституту відновлення втраченого судового провадження є:

1) диспозитивність, тому що відкриття провадження у справі залежить від волевиявлення заявника;

2) цільове призначення, тому що мета звернення до суду є обов’язковою складовою заяви про відновлення судового провадження і має бути пов’язана із захистом прав та інтересів заявника;

3) безстроковість, тому що строк зберігання судового провадження не має значення для вирішення заяви про його від­новлення, за винятком випадків, коли завершився строк на пред’явлення виконавчого листа до виконання;

4) завершений характер провадження, тому що відновлю­ватися може лише закінчене провадження;

5) повнота та всебічність дослідження, тому що за недо­статності зібраних матеріалів для точного відновлення втрачено­го судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів;

6) відповідність, тому що поновлена справа має відповіда­ти за змістом матеріалам утраченого судового провадження.

Редакція порядку відновлення втраченого судового прова­дження у ЦПК України відповідає сучасним тенденціям розвит­ку матеріально-правових і процесуально-правових відносин, спрямована на підвищення ролі судових органів у суспільстві, хоча й потребує законодавчого удосконалення.

2.