Треті особи, які заявляють самостійні вимоги

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору— це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену справу в суді, пред’явивши позов на предмет спору до однієї чи двох сторін, з метою захистити особисті матеріальні права або охо- ронювані законом інтереси.

Згідно зі ст. 34 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити в справу до постановления судового рішення, подавши позов до одної чи двох сторін відповідно до загальних правил, які регулюють пред’явлення позову.

Для вступу в справу третя особа із самостійними вимогами повинна мати право на пред’явлення позову і дотримуватися встановленого за-

¹ Фурсов Д.А., Харламова И.В. Теория правосудия в кратком трехтомном изложении по гражданським делам. Том второй: Гражданское судопроизводство как форма отправ­ления правосудия.— M.: Статут, 2009.— С. 246.

коном порядку пред’явлення. Підсудність визначається за зв’язком справ. Відмова у прийнятті такої заяви повинна базуватися на правилах ст. 121 ЦПК України. Дана процесуальна дія може бути оскаржена тре­тьою особою із самостійними вимогами за загальними правилами.

Третя особа, яка не вступила в процес з самостійними вимогами не позбавлена права пред’явити самостійний позов окремо.

Таким чином, третя особа із самостійними вимогами може вступити в справу тільки за власною ініціативою, суд не може залучити її до уча­сті в справі.

Незалежно від моменту вступу третьої особи в справу (до судового розгляду або в ході його) суд повинен забезпечити їй рівні процесуальні можливості з первісними сторонами для захисту суб’єктивного права. Так, при вступі в справу третьої особи із самостійними вимогами в ході судового розгляду суд повинен відкласти розгляд справи і підготувати справу для розгляду за заявленими вимогами третьої особи. Згідно з ч.

Процесуальною формою втілення самостійної вимоги третьої особи буде позовна заява, в якій поряд з іншими, передбаченими ст. ст. 119, 120 ЦПК України реквізитами, необхідно викласти зміст позовних ви­мог, обставини, що обґрунтовують ці вимоги на предмет спору між сто­ронами, із зазначенням доказів, що підтверджують позов. Цим самим підтверджується зв’язок між вимогою третьої особи і спірними право­відносинами сторін.

Пред’являючи самостійні вимоги на предмет спору, треті особи, як правило, зачіпають права та інтереси як первісного позивача, так і від­повідача, тому відповідачами за її позовом в більшості випадків можуть бути обидві сторони. У деяких випадках позов третьої особи може бути пред’явлений до однієї з сторін: до позивача чи відповідача, у залежно­сті від характеру спірних правовідносин. Наприклад, при розгляді спра­ви про витребування майна третя особа заявляє позов до тієї особи, у якої це майно знаходиться, а при розгляді вимоги щодо визнання права позов заявляється нею до тієї особи, яка стверджує, що спірне право на­лежить їй.

Третя особа може заявити самостійні вимоги як на весь предмет спо­ру, так і на його частину. Самостійність вимог третьої особи визначається насамперед тим, що вона має свій предмет і свої підстави позову.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ко­ристуються усіма правами і несуть всі обов’язки позивача. Це означає, що вони володіють всім комплексом процесуальних прав сторін, мають матеріальну і процесуальну зацікавленість у справі, несуть судові ви­трати, на них поширюються всі матеріальні і процесуальні вимоги ви­конання судового рішення, яке набрало законної сили. Участь третіх осіб із самостійними вимогами не обмежує прав сторін. До них може бути пред’явлений зустрічний позов. Зупинення справи чи залишення первісного позову без розгляду не впливає на процесуальну долю вимог третьої особи, справа якої повинна бути вирішена.

Третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, вар­то відрізняти від співпозивачів. Вони заявляють самостійні вимоги, завжди вступають в уже виниклий процес, а співпозивачі можуть одно­часно порушити справу. Вимоги, які висуваються співпозивачами, не виключають одна одну. Задоволення чи відмова в задоволенні вимоги одного із співпозивачів не впливає на вирішення інших вимог. Вимоги позивача і третьої особи виключають одна одну цілком чи частково. Вимоги позивача спрямовані протилежній стороні. Що ж стосується третьої особи, то відповідачами за заявленими нею вимогами можуть бути як обидві сторони, так і одна з них.

6.3.