Поняття і види судових витрат

Провадження у справі передбачає певні грошові витрати, що виникають у зв'язку з проведенням огляду на місці експерти­зи, залученням свідків, експертів, спеціалістів, розшуку відпові­дача та інші.

Метою встановлення судових витрат є застереження сто­рони (позивача) від подання необгрунтованого позову, покла­дення витрат на сторони для добровільного виконання своїх обов'язків, самостійного врегулювання правових спорів. Оплата одночасно також є частковим відшкодуванням витрат держави на здійснення правосуддя.

У цивільному процесі історично сформувався інститут су­дових витрат, який встановлює «платність» процесу судового захисту прав та інтересів, що охороняються законом. Кошти на утримання судової системи можуть бути одержані лише з двох джерел: державне забезпечення та забезпечення заінтересовани­ми у справі сторонами. Забезпечення правосуддя із першого джерела обґрунтоване визнанням правосуддя одним із видів державної влади в Україні (ч. 1 ст. 6 Конституція України), а та­кож визнанням правосуддя як невід'ємної функції держави. Забезпечення правосуддя повністю із другого джерела обумов­лює утворення альтернативної державному правосуддю системи вирішення спорів та захисту порушених прав.

На цей момент різноманітність цивільних процесуальних відносин, що функціонують із приводу та у зв 'язку з інститутом судових витрат, регулюється ЦПК України (глава 8 розділу 1). Провадження у цивільній справі пов'язане з певними грошовими витратам, які отримали назву судових витрат.

Судові витрати - це витрати, що несуть сторони, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справах позовного провадження, заявники і заінтересовані особи у справах наказного та окремого проваджень за вчинення в їх

інтересах цивільних процесуальних дій, пов ’язаних із розглядом справи у порядку цивільного судочинства.

Судові витрати - це витрати держави, що покладаються на державний бюджет України, а також на заінтересованих у справі осіб, з приводу та у зв'язку з розглядом і вирішенням цивільної справи у суді загальної юрисдикції.

Судові витрати виконують такі завдання:

1) кошти, що одержуються від судового збору, дуже незначні у своїй мірі, але усе ж сприяють покриттю тих витрат, які супроводжують судову діяльність. Відшкодування витрат зі здійснення правосуддя не надходить безпосередньо до суду, тому фінансування судів не залежить від суми, яка одержується як судовий збір;

2) існування судових витрат покликане дисциплінувати громадян, юридичних осіб, водночас запобігаючи появі необ­грунтованих позовних вимог;

3) судові витрати повинні стимулювати добровільне вико­нання процесуальних обов'язків.

До функцій судових витрат належать:

- компенсаційна - полягає у відшкодуванні коштів, витра­чених державою на здійснення правосуддя з цивільних справ, а також коштів, витрачених особами, які звертаються до суду, або тих, хто здійснює певні процесуальні дії;

- превентивна - полягає в запобіганні необгрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично заінтере­сованими у вирішенні справи особами своїх процесуальних обов'язків;

- соціальна - виявляється у тому, що судові витрати пок­ликані забезпечити фактичну доступність правосуддя.

До інституту судових витрат повинен застосовуватися принцип процесуальної економії. Вимоги цього принципу вияв­ляються у низці процесуальних норм правового явища, що розг­лядається, внаслідок якого заощаджується час, сили і кошти суду та учасників судового процесу. Стосовно інституту судових ви­трат цей принцип можна визначити як нормативно встановлені основоположні засади, що відображають реалізацію компенса­ційної та превентивної функцій і які стосуються і суду, і інших учасників процесу.

Інститут судових витрат забезпечує доступність право­суддя з цивільних справ і виявляється у.

1) можливості для осіб, які звертаються до суду (а також тих, які залучаються до судового процесу), витримати тягар усіх пов’язаних із цим витрат. Якщо судові витрати непомірно великі, непосильні для більшості таких осіб, правосуддя не можна ви­знати доступним;

2) якісному правосуддю, що забезпечує ефективний пра­вовий захист за справедливого судового провадження в розум­ний строк, об’єктивно не може бути дешевим.

3) змагальному процесі, який передбачає професійне юри­дичне представництво на всіх його стадіях, а це неминуче здорожчує судовий процес, збільшуючи витрати тих, хто бере участь у цьому процесі. Неможливість звернутися до послуг професійного юридичного представництва - означає фактичне утруднення доступу до правосуддя;

4) можливості держави, яка існує за рахунок коштів плат­ників податків, з фінансування правосуддя, забезпечення права доступу до суду не безмежні.

Отже, значна частина витрат, пов’язаних із здійсненням правосуддя, покладається на самих цих осіб, що прагнуть відно­вити свої права через суд.

Судові витрати - самостійна проблема, яка вимагає свого вирішення:

- з одного боку, необхідно не допустити непомірне здо- рожчання процесу для осіб, які беруть участь у змагальному процесі;

- з іншого - забезпечити якісне та справедливе правосуддя з цивільних справ, що вимагає чималих витрат.

Як зазначає Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до євро­пейських стандартів від 10 травня 2006 р., судові витрати, які несе особа, не повинні бути перешкодою для судового захисту її прав.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з:

1) судового збору;

2) витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Відмінність судового збору від судових витрат полягає у такому:

- судовий збір є обов’язковим платежем за дії, що вчиня­ються судом у зв’язку з розглядом та вирішенням, переглядом справи і видачею документів. Витрати, пов’язані з розглядом справи, складаються із сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної судом, огляд доказів за місцем їх знахо­дження;

- розмір судового збору визначений законодавством і за­лежить від характеру і ціни позову. Розмір судових витрат прямо не залежить від характеру спору і ціни позову та відрізняється за кожною конкретною справою залежно від фактично вчинених витрат;

- судовий збір в усіх справах, що розглядаються судами в Україні, сплачується або стягується до бюджету держави. Сума судових витрат вноситься на депозитний рахунок суду з подальшою їхньою виплатою експертам, перекладачам тощо.

2.