Поняття і види підсудності

При порушенні цивільних справ після позитивного вирішення пи­тання щодо підвідомчості певної цивільної справи суду, важливою є проблема щодо того, який суд її буде розглядати. Для цього в цивіль­ному процесі розглядається питання підсудності.

На сьогодні, відповідно до Закону України від 07.07.2010 р. «Про судоустрій і статус суддів»^[41] судова система України складається:

1. місцевих судів;

2. апеляційних судів;

3. вищих спеціалізованих судів;

4. Верховного Суду України.

Підсудність — це сукупність цивільних справ, які підлягають розг­ляду і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи й у даному конкретному суді цієї ланки. Перелік цих справ визначається з одного боку, нормами права, які визначають повноваження конкретного суду, а з іншого — характером і властивостями кожної окремо взятої цивільної справи.

На відміну від юрисдикції, яка розмежовує компетенцію між держа­вними органами і громадськими організаціями щодо вирішення цивіль­них справ, підсудність розмежовує компетенцію в сфері вирішення ци­вільних справ судами загальної юрисдикції. Тому підсудністю називається коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компе­тенції даного суду.

Критеріями такого розмежування можна вважати:

1) завдання суду щодо розгляду та вирішення справи;

2) рід (категорію) справ;

3) вказівку суду.

Залежно від названих критеріїв підсудність буває двох видів: функ­ціональна та територіальна.

1. Функціональна підсудність — компетенція окремих гілок судової системи на реалізацію функцій, які вони виконують. За цією підсудніс­тю функції суду першої інстанції виконують місцеві суди, а саме ра­йонні, районні у містах, міські та міськрайонні (ст. 107 ЦПК).

Судами апеляційної інстанції є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржу­ється (ст.

В системі судів загальної юрисдикції діє вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ як суд касаційної інстанції з розгляду цивільних справ (ст. 31 Закону України «Про судо­устрій і статус суддів» від 07.07.2010 р.).

Судом, який переглядає справу, є Верховний Суд України (ст. 353 ЦПК). Судом, який переглядає справу за нововиявленими обставина­ми — суд, який ухвалив рішення, постановив ухвалу чи видав судовий наказ (ст. 363 ЦПК).

Судом, який здійснює контроль за виконанням судових рішень та вирішує питання у ході виконання рішення у цивільній справі, як пра­вило, є суд, який видав виконавчий документ (розділ VI ЦПК).

Судом, в якому оскаржується рішення третейського суду є суд за мі­сцем розгляду справи третейським судом (ст. 389-1 ЦПК). Видача ви­конавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду здійснюється судом за місцем проведення третейського розгляду (ст. 389-7 ЦПК).

2. Територіальна підсудність — компетенція із розгляду цивільних справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Видами територіальної підсудності є: загальна, альтернативна, ви­ключна, за зв ’язком справ та за вказівкою суду.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших — створення найсприятливіших умов для ви­рішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або до­повнена іншим видом територіальної підсудності. За загальним прави­лом позови пред’являються в суді за місцем проживання фізичної осо­би, місцезнаходженням юридичної особи (ст. 109 ЦПК).

Місцезнаходження відповідача встановлюється позивачем (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК), а якщо воно йому невідоме, він може скористатися пра­вилами альтернативної підсудності, передбаченими ч. 9 ст. 110 ЦПК.

Це загальне правило встановлене у зв’язку з тим, що сам факт пре­д’явлення позову до відповідача не свідчить про те, що на останньому лежить певний обов’язок перед позивачем, а також для недопущення зловживання правом на звернення до суду.

Альтернативна територіальна підсудність встановлена законом і зумовлена необхідністю чи доцільністю надання позивачу права вибору суду, який розглядатиме справу.

Зокрема, відповідно до ст. 110 ЦПК:

1. Позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відпо­відача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пре­д’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебуван­ня позивача.

2. Позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєст­рованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, як­що на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розг­лядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь- кого з них.

3. Позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред’являтися також за зареєстро­ваним місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем за­вдання шкоди.

4. Позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі неза­конними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудо- вого слідства, прокуратури або суду, можуть пред’являтися також за за­реєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

5. Позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

6. Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред’являтися також за місцем завдання шкоди.

7. Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юри­дичної особи, можуть пред’являтися також за їх місцезнаходженням.

8. Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце вико­нання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів.

9. Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебу­вання якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна ві­дповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем прожи­вання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

10. Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред’являтися за місцезнаходженням його май­на або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

11. Позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі, можуть пре­д’являтися також за місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна.

12. Позови до стягувана про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред’являтися також за місцем його виконання.

13. Позови Міністерства юстиції України на підставі міжнарод­них договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Ра­дою України, в інтересах і за довіреністю позивача, який не має в Україні зареєстрованого місця проживання чи перебування, можуть також пред’являтися за місцезнаходженням міністерства або його територіальних органів.

14. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності.

За правилами альтернативної підсудності пред’являються також зая­ви щодо окремих категорій справ непозовного характеру — окремого і наказного провадження. В окремому провадженні такими справами є:

— справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою — заява подається до суду за місцем прожи­вання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебу­вання) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцем знаходження її майна (ст. 246 ЦПК);

— справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі — заява подається до суду за місцезнаходжен­ням емітента цінного паперу на пред’явника або за місцем платежу век­селем (ст.

— справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу — заява подається до суду за місцем знаходження протитубер­кульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого (ст. 283 ЦПК).

Виключна територіальна підсудність встановлюється у випадках, передбачених законом, і означає, що заява може бути подана тільки до певного суду. В цьому випадку застосування інших видів підсудності не допускається.

Відповідно до ст. 114 ЦПК:

1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’явля­ються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

2. Позови про зняття арешту з майна пред’являються за місцезнахо­дженням цього майна або основної його частини.

3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спа­дщини спадкоємцями, пред’являються за місцезнаходженням спадково­го майна або основної його частини.

4. Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред’являються за місцезнахо­дженням перевізника.

Справи окремого провадження також розглядаються відповідно до вимог виключної підсудності. До таких відносяться:

— справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, ви­знання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи — така заява подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіат­ричному закладі, — за місцезнаходженням цього закладу (ст. 236 ЦПК);

— справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієзда­тності — заява подається за місцем її проживання (ст. 242 ЦПК);

— справи про усиновлення — заява подається до суду за місцем про­живання дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, що усиновлюється (ст. 251 ЦПК);

— справи про встановлення фактів, що мають юридичне значен­ня, — заява подається за місцем проживання особи, яка хоче встанови­ти через суд такий факт (ст.

— справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність — заява подається до суду за місцезнаходженням цієї речі (ст. 269 ЦПК);

— справа про визнання спадщини відумерлою — заява подається до суду за місцем відкриття спадщини (ст. 274 ЦПК);

— справи про надання особі психіатричної допомоги у примусово­му порядку — заява подається в наступному порядку: заява лікаря- психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку та про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання такої особи; заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому по­рядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу (ст. 279 ЦПК);

— справи про розкриття банками інформації, яка містить банківсь­ку таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб — заява подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу (ст. 287 ЦПК).

Перелік позовів, для яких встановлена виключна підсудність, роз­ширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності ді­ють також у випадку пред’явлення кількох позовних вимог, пов’язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність (п.5 Постанови Пленуму BC України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстан­ції» від 12.06.2009 р. № 2^[42]).

Підсудність кількох вимог, пов ’язанихміж собою визначає суд, який розглядатиме спір, виходячи із первісного спору, що є предметом судо­вого розгляду.

Приміром, позови до кількох відповідачів, які проживають або пе­ребувають в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Зустрі­чний позов незалежно від його підсудності пред’являється до суду за місцем розгляду первісного позову (ст. 113 ЦПК).

д) Підсудність за ухвалою суду — це новий вид територіальної під­судності, за якого територіальна юрисдикція суду визначається на підс­таві ухвали суду. Застосовується у випадках, чітко визначених законом, а саме:

— коли однією із сторін є суд або суддя цього суду, вона визнача­ється ухвалою вищого суду (ст. 108 ЦПК),

— коли спір виник між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також у разі вирішення справи про розір­вання шлюбу між громадянином України та іноземцем чи особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається ухва­лою Верховного Суду України (ст. 111 ЦПК).

У такому разі суд, територіальна юрисдикція якого визначена такою ухвалою судді відповідного вищестоящого суду чи Верховного Суду України, зобов’язаний розглянути питання про відкриття провадження у справі.

Питання дотримання правил про підсудність вирішується судом при відкритті провадження у справі. Якщо суддя визнає, що справа даному судові не підсудна, він повертає заяву позивачеві для подання до нале­жного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із зая­вою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві (ст. 115 ЦПК). На цю ухвалу може бути подано скаргу.

Якщо непідсудність справи суду була виявлена після відкриття про­вадження у справі, але до початку її розгляду, суд в порядку ч.2 ст. 116 ЦПК України повинен передати справу разом із своєю мотивованої ух­валою до належного суду після закінчення строку на її оскарження.

Спори між судами про підсудність не допускаються.

11.2