<<
>>

Поняття та умови процесуального правонаступництва

Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, означає зміну суб’єктного складу учасників спору. Згідно зі ст. 37 ЦПК України правонаступництво можна визна­чити як заміну сторони чи третьої особи в спірному або вста­новленому судом правовідношенні у разі їх вибуття з цивільної справи.

Воно настає у разі зміни суб’єктів права або обов’язку в матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво стосується лише сто­рін або третіх осіб.

Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють уні­версальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.

Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення юридичної особи, а сингулярне - за­міни кредитора чи боржника у зобов 'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

У разі процесуального правонаступництва, на відміну від заміни неналежної сторони, суд зупиняє провадження в справі до вступу або притягнення в справу правонаступника.

Ще одна відмінність від заміни неналежної сторони поля­гає у тому, що за заміни провадження в справі розпочинається заново, а за правонаступництва - поновлюється. Це пояснюєть­ся тим, що усі дії, вчинені в процесі правопопередником, обов’язкові для правонаступника такою ж мірою, якою вони були обов’язкові для правопопередника. Правонаступник про­довжує брати участь у справі правопопередника, а тому процес продовжується.

Процесуальне правонаступництво можливе в будь-якій стадії процесу і у будь-якому виді провадження.

Смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. Водночас необ­хідно зважити, що в тих випадках, коли матеріальне правовід- ношення пов’язане з особою суб’єкта, правонаступництва мате­ріального, а відтак і процесуального не може бути.

Зокрема згідно зі ст. 1219 ЦК України не входять до скла­ду спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з осо­бою спадкодавця, зокрема:

- особисті немайнові права;

- право на участь у товариствах і право членства в об’єд­наннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

- право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

- права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

- права і обов’язки особи як кредитора або боржника, які ґрунтуються на зобов’язанні, що пов’язане з його особою, і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Тобто вимоги, які очевидні з цієї категорії правовідносин, процесуальне правонаступництво не допускають.

Заміна кредитора чи боржника у зобов ’язанні регулюєть­ся ЦК України так. Ст. 512 ЦК України вказує, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

- передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

- правонаступництва;

- виконання обов’язку боржника поручителем або заста­водавцем (майновим поручителем);

- виконання обов’язку боржника третьою особою.

Проте кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Зокрема ст. 515 ЦК України встановлює, що заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зо­бов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ін­шим ушкодженням здоров’я або смертю.

Що ж до заміни боржника, то ст. 520 ЦК України передба­чає, що боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Правонаступників може бути декілька. Кожен із них має право вступити у справу замість особи, котра вибула. З цих підстав може виникнути процесуальна співучасть навіть у разі, коли її не було під час подання позову.

Між правонаступниками може виникнути судовий спір щодо обсягу правонаступництва. Відтак первісний позивач може доводити безпідставність правонаступництва. До вирішен­ня цих спорів суд зобов’язаний зупинити провадження у справі на підставі п. 4 ст. 201 ЦПК України. Заміна первісного позивача кількома правонаступниками або ініціювання судових спорів між первісним позивачем і правонаступником може використо­вуватися також для затягування розгляду справи.

Цей тактичний прийом може використовуватися також для зміни підвідомчості, особливо коли спір виник між фізич­ною і юридичною особою. Якщо фізична особа - позивач усту­пає свої вимоги юридичній особі (навіть своєму підприємству), то справа стає непідвідомча суду і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України провадження у справі закривається.

Такий прийом використовується, наприклад, якщо позивач відчуває, що програє справу. Після заміни його юридичною особою провадження у справі закривається. Розгляд справи в господарському суді розпочинається заново, отже проце­суальне правонаступництво не відбувається. Фактично, позивач отримує другий шанс.

Є ще один цікавий момент. У господарському процесі як джерело доказів не використовуються показання свідків. Тому, якщо в загальному суді позивач міг програти саме через ці докази, то в господарському процесі вони йому не загро­жують. Витребувати та приєднати показання свідків, отримані загальним судом, господарський суд також не може, адже буде порушено принцип безпосередності судового розгляду.

5.

<< | >>
Источник: Цивільний процес України: підручник / кол. авторів; за ред. В. О. Кучера. - Львів: ЛьвДУВС,2016. - 768 с.. 2016

Еще по теме Поняття та умови процесуального правонаступництва:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -