§ 3. Поняття цивільного судочинства. Стадії цивільного судочинства. Провадження в цивільному судочинстві

Завдання цивільного судочинства справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефектив­ного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та інтересів держави, закріплені у ст.

Цивільне судочинство (цивільний процес) - це врегульований но­рмами цивільного процесуального права порядок провадження у циві­льних справах, обумовлений системою взаємозалежних цивільних процесуальних прав та обов'язків учасників процесу, що реалізується у відповідних цивільних процесуальних діях, спрямованих на здійснення правосуддя у цивільних справах.

Про цивільне судочинство (цивільний процес) варто говорити на­самперед як про порядок судового розгляду і вирішення цивільних справ, установлений нормами цивільного процесуального права. Закон урегульовує певні правила поведінки суду, з одного боку, й інших суб'єктів процесу - з іншого. Реалізувати закріплені в законі процесуа­льні права можна через здійснення визначених процесуальних дій, як- от: подання позову, подання апеляційної або касаційної скарги тощо. Суворе дотримання процесуального порядку під час здійснення право­суддя має забезпечити винесення правильного судового рішення у ци­вільній справі.

Цивільний процес (судочинство) складається з низки послідовних стадій (частин). Стадії цивільного судочинства - це складові частини єдиного цивільного процесу (судочинства), що характеризуються спільністю найближчої процесуальної мети, мають специфічний зміст і відповідне процесуальне оформлення.

Для кожної стадії є характерною певна сукупність процесуальних дій. Початок і закінчення стадії оформлюються відповідним процесуа­льним документом.

Найчастіше виділяють такі стадії цивільного судочинства:

1) відкриття провадження у справі;

2) підготовче провадження;

3) розгляд справи по суті;

4) апеляційне провадження;

5) касаційне провадження;

6) перегляд судових рішень за виключними обставинами;

7) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Наявність зазначених стадій не означає, що будь-яка цивільна справа обов'язково має пройти їх усі. Рух цивільної справи може завер­шитись, наприклад, на стадії розгляду справи по суті. Дискусійним зали­шається питання щодо віднесення до стадій цивільного процесу проце­дури виконання судових рішень.

Провадження в цивільному судочинстві - це врегульований зако­ном порядок розгляду і вирішення справ, подібних за своєю правовою природою, що обумовило певні процесуальні особливості їх судового розгляду і вирішення.

Структурно відповідно до ЦПК України цивільне судочинство є сис­темою таких судових проваджень:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного);

3) окремого провадження.

Позовне провадження характеризується наявністю спору про право цивільне.

Наказне провадження здійснюється з метою постановлення рі­шення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Характерною рисою наказного провадження є те, що вимоги, за якими видається су­довий наказ, не мають оскаржуватися протилежною стороною, оскільки інакше, тобто за наявності спору, якщо це вбачається із заяви і поданих документів, суд відмовляє в прийнятті заяви про видачу судового на­казу та роз'яснює заявникові право звернутися до суду в порядку позо­вного провадження для вирішення спору.

Окреме провадження характеризується відсутністю спору про право. Предметом судової діяльності тут є встановлення юридичних фа­ктів чи встановлення (зміна) правового статусу фізичної особи, якими захищаються не права, а інтереси вказаних осіб.