Поняття і терміни сучасної практики медіації на літеру Р
РАНГ ОПОНЕНТА - потенціал, рівень можливостей, що дає змогу відстоювати власні інтереси та цілі в спорі/конфлікті.
РЕЗИДУАЛЬНІ НОРМИ (з лат. residuus - залишений, збережений) - правила, які виступають рутинними підвалинами повсякденної діяльності людей; це результат оперантного обу- мовлення, наріжний камінь соціального порядку, оскільки в повсякденному житті учасники соціальної взаємодії безпосередньо та нерефлексивно розуміють, що робити треба саме так, а не інакше.
РЕЗИСТЕНТНІСТЬ (з лат. resistentia - супротив, протидія) - супротив організму або психіки до впливу різних чинників зовнішнього середовища (інфекції, токсичні речовини, психічні подразники тощо).
РЕЗЮМУВАННЯ ТЕХНІКА - за своєю сутністю відтворення слів партнера в скороченій формі, стисле формулювання найголовнішого, підбиття підсумку: «Якщо тепер підсумувати сказане вами, то...». Метою резюмування є виділення головної думки. Прийом допомагає під час обговорення, розгляду претензій, коли необхідно розв’язати певні проблеми. Резюмування особливо ефективне, якщо обговорення затяглося, іде по колу або потрапило в безвихідь. Воно дозволяє не гаяти час на розмови, що не стосуються справи, і може бути дієвим і необразливим способом закінчити розмову з дуже балакучим співрозмовником. Можливі словесні форми: «Якщо тепер підсумувати сказане вами, то...», «Вашою головною ідеєю було...», «Якя вас зрозумів(ла)...».
РЕСУРСНИЙ КОНФЛІКТ - конфлікт між суб’єктами взаємодії, за якого їхні цілі збігаються, але ресурси, на які вони претендують, є обмеженими (наприклад, матеріальні цінності, територія, фінанси тощо). Опоненти прагнуть одного й того ж, але через обмеженість ресурсів їхні інтереси суперечать один одному.
РЕФЛЕКСИВНЕ СЛУХАННЯ - це вид слухання, за якого на перший план виступає віддзеркалення інформації. Це постійне уточнення тієї інформації, яку хоче донести співрозмовник, шляхом уточнювальних запитань.
Рефлексивне слухання незамінне в конфліктних ситуаціях, коли співрозмовник поводиться агресивно або демонструє свою перевагу. Це дуже дієвий засіб для заспокоєння, якщо виникає бажання розвивати конфлікт, що розпочався. Рефлексивне слухання може застосовуватись у всіх випадках, коли дитина засмучена, скривджена, зазнала поразки, коли їй боляче, соромно, страшно. У таких випадках важливо дати їй зрозуміти, що ви відчуваєте її переживання. «Озвучування» відчуттів дитини допомагає зняти конфлікт або напругу.РЕФЛЕКСІЯ (з лат. reflexio - «повертаюся назад») - філософський метод, за якого об’єктом пізнання може бути сам спосіб пізнання (гносеологія) чи знання, думки, учинки (епістемологія). Це унікальна здатність людської свідомості в процесі сприйняття діяльності сприймати й саму себе, унаслідок чого вона постає як самосвідомість (знання про знання або думка про думку).
РИГІДНІСТЬ - негнучкість, знижена здібність до змін раніше сформованої програми, жорсткість, незмінність власної позиції. Вирізняють когнітивну ригідність (складність перебудови сприйняття й уявлень у змінних умовах), афективну ригідність (негнучкість емоційних відгуків) і мотиваційну ригідність (нездібність змінювати мотиви та настанови в умовах, що потребують змін раніше сформованої поведінки).
РИГОРИЗМ (з фр. rigorisme та лат. rigor - твердий, суворий) - суворе введення якого-небудь принципу (норми) в поведінку або думку, що унеможливлює компроміси та не враховує інші принципи, відмінні від позиції суб’єкта.
РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ МЕДІАЦІЄЮ - етап медіації, що визначає шляхи розв’язання проблеми та пошуку варіантів, які задовольнять обидві сторони конфлікту. Для цього медіатор повинен допомогти сторонам:
- визначити, які питання потрібно розв’язати найперше, щоб створити основу для наступних рішень;
- розглянути питання від найважливіших до менш суттєвих, коли атмосфера не надто напружена; обирати першими до опрацювання найлегші пункти, коли напруження значне.
Важливим елементом етапу розв’язання проблеми є визначення переліку проблем.
Варто пам’ятати, що сторони повинні спочатку дійти порозуміння у визначенні проблем, а потім намагатись їх вирішити. Не варто одразу «зациклюватись» на якомусь одному варіанті розв’язання. Перед ухваленням рішення слід напрацювати різноманітні варіанти, для цього можна використати метод «мозкового штурму». Оцінювати можливі варіанти вирішення ситуації доречно тільки тоді, коли їх запропоновано декілька. Обговорення шляхів розв’язання конфлікту полягає у визначенні переваг і недоліків кожного із запропонованих варіантів. Крім того, необхідно визначити реалістичність виконання зазначених способів виходу з конфліктної ситуації для обох учасників, адже від цього залежить майбутній успіх «відновлення» стосунків. Варто також обговорити, до яких наслідків призведе виконання того чи іншого плану для сторін. Вони можуть стосуватись фінансових справ, часу, взаємин із друзями, родиною, самооцінки тощо. Наприкінці доречно допомогти сторонам визначити справедливі критерії, якими вони керуватимуться під час ухвалення рішень.Оскільки етап розв’язання проблеми зазвичай передбачає більшу самостійність сторін щодо прямого спілкування, медіатори слідкують за дотриманням принципів медіації. З цією метою вони:
- нагадують сторонам про правило не перебивати одне одного;
- заохочують пряму дискусію між сторонами, якщо відчувають готовність сторін;
- використовують перефразування для полегшення спілкування між сторонами та спрямування процесу обговорення.
РОЗПОВІДІ СТОРІН НА МЕДІАЦІЇ - етап медіації, який починається з прохання медіатора описати конфлікту ситуацію, пояснити, що сталося. Медіатор може звернутись до одного з учасників або запропонувати сторонам визначитись, хто розпочинатиме розповідь. Завдання цього етапу - надати сторонам можливість висловитись про конфліктну ситуацію та їхнє ставлення до неї. До вирішення конфлікту важливо детально визначити й узгодити між сторонами суть проблеми та ключові моменти, що потребують розв’язання. Якщо цей етап буде пропущений або не будуть сформульовані основні питання для обговорення, існує ризик, що подальший процес переговорів затягнеться в часі або конфлікт не матиме перспективи для врегулювання (в гіршому випадку).
Значну увагу на цьому етапі необхідно приділити роботі з емоціями, переживаннями сторін стосовно конфліктної ситуації та тих наслідків, до яких вона призвела.
Важливість цього етапу також полягає в тому, що він є базовим у побудові діалогу між сторонами, оскільки вони є основними суб’єктами комунікації, а роль медіатора полягає лише в полегшенні процесу спілкування між учасниками. Для ефективної роботи медіатора в пригоді стануть навички активного слухання. Етап «Розповіді сторін» закінчується лише тоді, коли повністю визначені всі проблеми й інтереси, зазначені сторонами, і сторони повністю задоволені цими результатами.
РОЗПОДІЛ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ - сторони спору/конфлікту, що добровільно беруть участь у процедурі медіації, конвенційно виробляють можливі варіанти вирішення проблеми. Медіатор не приймає, не виносить і не нав’язує їм жодних готових рішень. Він проводить, спрямовує процес взаємодії сторін, створюючи умови для кращого розуміння суб’єктами конфліктної взаємодії як самих себе, так і одне одного.
РОЗРАХУНКОВА МЕДІАЦІЯ - проведення позиційних переговорів з метою врегулювання спору/конфлікту шляхом справедливого розподілу ресурсів, під час яких медіатор тільки організує процес обговорення, але не набуває медіаційних повноважень.
РОЗУМІННЯ - здібність знайти сенс і значення чого-небудь, а також досягнутий завдяки цьому результат. Для розуміння характерні відчуття ясності та внутрішнього зв’язку явищ і відносин, що розглядаються.
РОЛЬОВА ГРА - динамічний метод навчання, в основі якого - відтворення різних ситуацій і подальший аналіз їх. Форми рольових ігор бувають найрізноманітніші - від простих обігравань повсякденних обставин до костюмованих баталій та уявлень. Рольові ігри в навчанні необхідні для стимулювання особистісного зростання людей, розвитку комунікативних і вольових якостей, уміння досягати своєї мети. Інколи така діяльність здатна замінити сеанси психотерапії, оскільки в обох випадках в особистості з’являються однакові психологічні реакції. Крім цього, сюжетно-рольові ігри завжди сприяють розвитку уяви, креативності, психічної гнучкості.
РУМІНАЦІЯ (з лат. ruminatio - пережовування, повторення; синонім меріцізму та з грец. μdσημa - жування, пережовування (узагальнене - «жувати жуйку»; процес, коли жуйні тварини (корови, вівці, кози) пережовують відригнуту, частково переварену їжу) - процес нав’язливого аналізу неприємних спогадів або думок; нав’язливий тип мислення, за якого одні й ті ж теми або думки постійно виникають у голові людини, витісняючи всі інші види психічної активності. У людини, яка займається румінацією, часто виникає гостре почуття провини, хвороблива заклопотаність певними питаннями, що генерують відразу або агресивні відчуття, пов’язані з подією, що траплялось у минулому. Румінація в сполученні з песимістичним стилем пояснень - ознака тяжкої депресії особистості.