Поняття і терміни сучасної практики медіації на літеру О
ОБРАЗА - це гостре відчуття переживання, несправедливості, приниження, невдячності та нерозуміння, пов’язане з об’єктом бажання або особливим його значенням для суб’єкта, оскільки може загрожувати його існуванню як повноцінного індивіда.
Ображена людина відчуває роздратування, обурення, злість, ненависть, водночас уражене самолюбство спричиняє її пригнічений стан, «затьмарює розум», провокує на імпульсивні реакції.ОБСТРУКТИВНА ПОЗИЦІЯ - прояви однієї зі сторін переговорів, що перешкоджають розвитку дій у небажаному для неї напрямі. Це позиція відкидання, відторгнення, відсторонення або спростування аргументів і доказів протилежної сторони.
ОБСТРУКЦІЯ - навмисний зрив якого-небудь заходу (наприклад, зборів, перемовин) різними гаслами, довгими безглуздими промовами як метод боротьби або прояв протесту.
ОПИС ПРОЦЕДУРИ МЕДІАЦІЇ - медіація повинна починатись із визначення мети зустрічі, щоб допомогти учасникам віднайти взаємоприйнятне розв’язання їхнього спору чи проблеми. Розповідається про послідовність зустрічі, що дасть змогу учасникам зорієнтуватись у процесі, зняти зайву напругу, пов’язану з нерозумінням процедури медіації. До відома учасників медіації доводиться, що:
- кожен з учасників матиме можливість описати своє бачення конфліктної ситуації;
- кожен зможе висловитись стосовно того, як можна розв’язати конфлікту ситуацію;
- усі варіанти рішення будуть детально обговорені, учасники оберуть тільки той варіант розв’язання конфлікту, який влаштовуватиме їх обох;
- за результатами зустрічі буде підписана угода про домовленість учасників.
Завдання медіатора - допомагати сторонам вести переговори, а не вирішувати, хто з них правий, а хто винний; не радити, що треба зробити, щоб вирішити їхні проблеми.
ОПОНЕНТИ (з лат. opponens - той, який заперечує) - учасники спору/конфлікту, супротивники, суб’єкти конфліктної взаємодії.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКІ ПРИЧИНИ КОНФЛІКТУ - це причини, що породжують конфлікти в організаційно-управлінських системах. До таких причин належать;
а) структурно-організаційні (помилки в розробці організаційної структури органів управління, її невідповідність завданням, які вирішуються; неоднакова технічна оснащеність робочих місць, що знижує темп роботи; проблеми у владних структурах - невідповідність прав та обов’язків, компетенції й відповідальності тощо);
б) функціонально-організаційні (неоптимальні функціональні зв’язки підприємств із зовнішнім середовищем, між
їхніми структурними підрозділами; неправильний розподіл відповідальності між співробітниками; обмеженість ресурсів, які потрібно ділити між окремими підприємствами й окремими працівниками; відсутність, викривленість або суперечливість інформації; слабкість контактів керівництва з рядовими співробітниками);
в) особистісно-функціональні (неповна відповідність працівника посаді за моральними, професійними або іншими якостями; суперечливість вимог у змісті посадових інструкцій; відмінність формальних професійних та особистих вимог керівництва до окремих працівників);
г) ситуативно-управлінські (помилки в ухваленні та виконанні управлінських рішень).
ОРІЄНТАЦІЯ НА СОЦІАЛЬНУ ДОМІНАНТНІСТЬ - віра в групову нерівність, перевагу певних груп над іншими. Цей конструкт є дієвою прогностичною ознакою забобонів і нетерпимості.
ОСОБИСТІСНІ ЧИННИКИ КОНФЛІКТУ - різноманітні розбіжності, які стають однією з основних причин конфліктів, визначаючи лінію поведінки його учасників, стратегію, тактику. Конфлікти здебільшого зумовлюються розбіжностями ціннісних орієнтацій, цілями, мотивами, інтересами та потребами учасників.
Важливою причиною конфлікту може бути розбіжність характерів індивідів. Наприклад, якщо холерик і меланхолік, яким властива емоційна нестабільність, полетять на тривалий час у космос на одному космічному кораблі, то конфлікту їм не уникнути.
Значну роль у виникненні та розвитку конфліктів віграють неадекватні уявлення, оцінки й самооцінки.
Дуже часто вони є причиною конфліктної поведінки під час ділового спілку- вання, коли не можна застосувати тактику уникнення.Важливою причиною конфлікту в цьому контексті є розрив між очікуваним і реальним результатами. Чим більша невідповідність між ними, тим сильніше виникатиме напруження в індивіда або соціальної групи. Причиною конфлікту може бути не лише неадекватна оцінка індивіда з боку інших людей, а й неадекватна самооцінка, що є важливим регулятором поведінки особи, тому як завищена, так і занижена самооцінка, пов’язана з неправильним уявленням про свої можливості та місце в групі, викликатиме постійні непорозуміння й напруження.
Відмінності в манерах поведінки також можуть стати причиною конфлікту, бо зменшують ступінь взаєморозуміння між людьми. Груба та безцеремонна людина постійно вступатиме в конфлікт з тими, хто її оточує. Не меншу небезпеку представляє й інший тип - «вибухова людина». Вона не зла за своєю природою, але вибухає, як дитина, у якої раптом зіпсувався настрій. Багато неприємностей у спілкуванні можна чекати й від такого типу важких людей, як «мовчуни». Ці люди також становлять потенційну небезпеку щодо виникнення конфлікту, бо причини їхньої скритності стороннім не відомі. «Занадто поступливі» люди можуть не створювати проблем у суто людських відносинах, бо вони завжди й усім поступляться, пообіцяють допомогти в будь-якій справі, однак, щойно доходить до виконання обіцянки, вони можуть створити труднощі, бо їхні слова часто розходяться зі справами.
ОТРИМУВАЧ СОЦІАЛЬНОЇ ПОСЛУГИ ПОСЕРЕДНИЦТВА (МЕДІАЦІЇ) - особа, сім’я, у тому числі прийомна, дитячий будинок сімейного типу, сім’я опікунів, піклувальників, окрема соціальна група, у тому числі з урахуванням етнічної ознаки, стану здоров’я, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують надання соціальної послуги або отримують таку послугу.