Поняття і терміни сучасної практики медіації на літеру М

МАКІАВЕЛЛІЗМ - спосіб поведінки, за якого відбувається зневажання норм моралі, використовується груба сила для досягнення власних цілей; нещирий стиль міжособистісного спілкування, пов’язаний з цинічним і прагматичним нехту­ванням моралі.

МАКСИМА - коротка формула норми поведінки або етично­го принципу.

МАНІПУЛЯТИВНА ПОВЕДІНКА - навмисне спонукання ін­шої людини до переживання певних станів, ухвалення рішень і виконання дій, необхідних для досягнення ініціатором його власних цілей.

МАНІПУЛЯТИВНИЙ ВПЛИВ - це форма впливу, за якої від­бувається зміна позиції та поведінки людини всупереч її інте­ресам; особливий різновид соціально-психологічного тиску, коли суб’єкт впливу начебто вдається до пропозитивних ме­ханізмів, а насправді намагається обмежити свободу об’єкта або підпорядкувати його своїй волі.

МАНІПУЛЯЦІЯ (з лат. тапіриіа - жменя, переносне значен­ня - хитра витівка) - махінація, спритна шахрайська витівка; зміна думок, переконань, уявлень, позицій і поведінки людей усупереч їхнім інтересам на підставі ідеологічних, норматив­них, соціально-психологічних засобів впливу

МАСКУЛІННІСТЬ - уявлення та прояви соматичних, психіч­них і поведінкових якостей, властиві чоловікам.

МЕДІАТОР (з англ, mediator - посередник) - це спеціально підготовлений фахівець (або група осіб, або організація), який здійснює посередницьку діяльність у вирішенні конфлікту, що однаково підтримує обидві сторони та допомагає їм знайти взаємоприйнятне рішення. Під час виконання посередниць­кої місії медіатор здійснює такі функції:

-уважно слухає, не перебиває опонентів;

- дуже чітко висловлює свою думку;

- ставить питання, що сприяють розумінню ситуації;

- ставиться до кожного учасника/учасниці ситуації з пова­гою;

- дотримується нейтралітету, не поділяє позиції жодної зі сторін;

- не надає порад і не висловлює власного погляду;

- не вирішує, хто правий, а хто винний;

- допомагає учасникам процедури примирення знайти справедливе вирішення проблеми, яка спричинила конфлікт;

- не ухвалює рішень щодо дій сторін.

МЕДІАЦІЙНА ЗУСТРІЧ - безпосередня взаємодія опонентів і медіатора, у процесі якої вирішується конфліктна ситуація та підписується медіаційна угода.

МЕДІАЦІЙНА ОБМОВКА - письмова угода сторін, укладена ними до виникнення конфлікту та зазначена в наявній угоді про застосування медіації в спорах, які можуть виникнути між сторонами в майбутньому.

МЕДІАЦІЙНА УГОДА (УГОДА ПРО ПРИМИРЕННЯ) - пись­мова угода, яка укладається між сторонами медіації про ро­зв’язання конфлікту/спору та/або усунення/відшкодування спричиненої ним шкоди.

Останній етап процедури медіації присвячений підписан­ню документа, який офіційно закріплює досягнуте протягом попереднього етапу порозуміння, - медіаційної угоди. По­розуміння само собою - це завжди добре, однак, допоки воно залишається словесною декларацією, немає впевненості, що сторони дійсно порозумілись, як конкретно (до деталей) вони будуть виконувати спільний план виходу з конфліктної ситу­ації. У практичній діяльності не бракує випадків укладання між сторонами усної угоди, однак, вона завжди має значно нижчий статус (особливо для школярів) порівняно з письмо­вою угодою.

Медіатор на етапі укладання угоди допомагає сторонам:

- детально визначити рішення (шлях розв’язання) кожної із зазначених сторонами проблем, які виникли в результаті кон­флікту;

- перевірити домовленості на реалістичність (спроможність сторін виконати зазначений об’єм робіт у визначені терміни);

- підготувати учасників суперечки представити досягнену ними угоду третім сторонам (батькам, завучу, психологу й ін­шим), якщо буде така потреба;

- визначити майбутні відносини (взаємодію, комунікацію) учасників суперечки.

За результатами обговорення медіатор може підготувати текст угоди, постійно уточнюючи в учасників зміст формулю­вань. Важливо пам’ятати, що медіатор не може наполягати на внесенні певних пунктів, його завдання - допомогти сторонам сформулювати власні домовленості в такий спосіб, щоб угода була реалістичною. Після узгодження всіх пунктів угоди учас­ники ознайомлюються з її текстом і підписують.

Угода повинна містити чіткий план виходу з конфліктної ситуації із зазначеними часовими межами та розподілом від­повідальності між учасниками конфлікту. Формулювання уго­ди повинні бути чіткими й зрозумілими учасникам, а також мати стверджувальну, позитивну форму викладу.

МЕДІАЦІЙНІ ТЕХНІКИ - це техніки, які використовують у своїй роботі медіатори, а саме: техніка активного слухання, техніка «віддзеркалення», формулювання запитань, техніка перефразування, техніка резюмування, метод ненасильниць­кої комунікації.

МЕДІАЦІЯ (з лат. mediation - посередництво) - метод розв’я­зання конфліктів/спорів, за допомогою якого дві або більше сторін конфлікту/спору намагаються в межах структурованого процесу за участю посередника/медіатора досягти згоди для його розв’язання; добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення спірної ситуа­ції, що склалась. Медіація передбачає розв’язання конфлікт­ної ситуації за принципом «перемога - перемога», а не «пере­мога - поразка», тобто основною ідеєю медіації є врахування інтересів і потреб кожної сторони, коли жоден з опонентів не програв, усі сторони конфлікту залишились задоволені.

Медіація має такі ознаки:

і) це процес вирішення спорів/конфліктів шляхом комуніка­ції, у якій підтримуються обидві сторони, щоб ніхто не почу­вався переможцем;

2) це добровільний процес, у якому результат медіації, її успіх залежить тільки від сторін спору/конфлікту;

3) активність суб’єктів конфліктної взаємодії полягає як у виборі посередника, так і в обговоренні аргументів і фактів одне одного, у виробленні взаємоприйнятного рішення;

4) посередником може бути обрана тільки нейтральна особа, яка не є учасником спору/конфлікту.

Принципова можливість медіації ґрунтується на визнанні того факту, що існує позитивний вплив нейтральної сторони на ефективність проведення перемовин.

МЕДІАЦІЯ НАРАТИВНА (англ, narrative approach) - переко­наність у тому, що медіатор та учасники спору/конфлікту здій­снюють тривалий вплив одне на одного під час діалогу, що виглядає як процес розповіді історій, коли опоненти вислов­люють власний погляд і ставлення до того, що відбувається.

МЕДІАЦІЯ ОДНОЛІТКІВ - цілеспрямована діяльність, яка полягає в профілактиці та швидкому реагуванні на конфлікт­ні ситуації в шкільному середовищі, залученні дітей-медіа- торів до процесу вирішення учнівських конфліктів, передачі відповідальності за розв’язання конфліктів у руки самих шко­лярів. Учні-медіатори допомагають своїм одноліткам домовлятись у ситуаціях конфліктної взаємодії без участі вчителів, батьків, адміністрації.

МЕДІАЦІЯ ОЦІННА (англ, evaluative approach) - вплив посе­редника на процес медіації з оцінкою того, що відбувається, з можливістю впливу на результати діалогу та пропозиціями власних варіантів вирішення конфлікту (тільки у вигляді ре­комендацій).

МЕДІАЦІЯ СІМЕЙНО ОРІЄНТОВАНА АБО ЕКОСИСТЕМНА (англ, family-focused approach or ecosystem) - медіація, спрямована на вирішення сімейних спорів/конфліктів, що сприяє подо­ланню суперечностей між членами родини та збереженню нормальних відносин з дітьми, використовується в міжкуль- турних конфліктах і спорах між людьми різних вікових груп.

МЕДІАЦІЯ ТРАНСФОРМАТИВНА (англ, transformative approach) - зосередження на спілкуванні сторін, надання їм можливості по-іншому подивитись на те, що відбувається, і зрозуміти про­блему серцем, а не тільки розумом; «чути та слухати» іншу сторону, що допомагає учасникам конфлікту пережити певну трансформацію й дійти взаєморозуміння, яке дасть їм змогу визнати потреби одне одного та випробовувати чутливе став­лення до таких проблем.

МЕДІАЦІЯ, ОРІЄНТОВАНА НА ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ (англ, problem-solving or settlement-directed approach) - зосередження на інтересах людей, пошук рішень, спрямованих на задово­лення прагнень двох сторін та утримання балансу.

МЕДІАЦІЯ, ЩО ҐРУНТУЄТЬСЯ НА РОЗУМІННІ (англ. understanding-based approach) - вирішення спору завдяки глибоко­му розумінню сторонами як власних перспектив, пріоритетів та інтересів, так і перспектив, пріоритетів та інтересів усіх сторін, що робить їх спроможними спільними зусиллями по­долати наявний між ними конфлікт.

МЕНТАЛЬНІСТЬ - це система образів, що знаходиться в ос­нові людських уявлень про світ, своє місце в цьому світі та визначає вчинки й поведінку людей; своєрідне світобачення, властиве культурній, етнічній, релігійній спільноті в ту чи іншу епоху.

МЕТОД ВЗАЄМНОГО ДОПОВНЕННЯ - опора на такі здіб­ності партнера, які відсутні в протилежної сторони.

МЕТОД ЗГОДИ - залучення потенційних сторін, які кон­фліктують, до загальної справи, під час якої в них з’являються загальні інтереси, вони краще пізнають одне одного, звикають до співпраці та спільного вирішення проблем.

МЕТОД НЕДОПУЩЕННЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ - виключення з тактики поведінки у відносинах з оточенням підкресленої власної переваги.

МЕТОД НЕНАСИЛЬНИЦЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ (MHK) - метод, уперше запропонований американським доктором філософії в галузі клінічної психології Маршалом Розенбергом. Сутність методу полягає в тому, що кожна людина здатна до співпере­живання. У центрі ідеї знаходяться три аспекти комунікації.

1. Самоемпатія як глибоке й емоційне переживання, усві­домлення власного досвіду та вираження усвідомленого по­чуття у формі «Я-висловлювання».

2. Емпатія як розуміння серцем потреб партнера в спілку­ванні й передача йому цього розуміння.

3. Чесне самовираження в такий спосіб, щоб пробуджувало співчуття в іншій людині.

Емпатія, яка є основним поняттям HHK, може бути розгля­нута як афективна (емоційна) форма ідентифікації, що пов’я­зана з прийняттям іншої людини такою, якою вона є. її також називають емоційним резонансом на переживання іншої лю­дини.

Теорія HHK спрямована на формування такого способу мис­лення, щоб усі люди своєю поведінкою прагнули задовольни­ти потреби одне одного. Відповідно до теорії HHK гармонія може бути досягнута тоді, коли люди зможуть зрозуміти свої потреби, потреби оточення та почуття, викликані цими по­требами. Метод ґрунтується на тому, що людина, яка може за­йти до конфліктного поля, повинна:

- прийняти ситуацію конфлікту без оцінювання, пам’ятати, що її ми сприймаємо одним із органів чуття суб’єктивно;

- рефлексувати свої почуття, які виникають під час аналізу конфліктної ситуації; визначити, яка потреба задоволена чи незадоволена та викликала в людини певні почуття;

- звернутись до опонента з проханням задовольнити те, чого «я хочу», одночасно рефлексуючи почуття та потреби іншої людини як свої власні.

Медіатор у своїй діяльності використовує всі медіаційні тех­ніки для досягнення конструктивного вирішення конфлікт­них ситуацій.

МЕТОД ПРАКТИЧНОЇ ЕМПАТІЇ - психологічна налашту­вання на опонента, «входження» в його стан, розуміння його труднощів, готовність висловити співчуття, що потребує вилу­чення із взаємовідносин немотивованої ворожості, агресії та неввічливості.

МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО «ПОГЛАДЖУВАННЯ» - підтри­мання гарного настрою, позитивних емоцій завдяки мовним компліментам, проведення спільних приємних заходів (на­приклад, презентації, ювілеї, свята), що дозволяє зняти на­пругу, викликати почуття симпатії й ускладнити генерування конфлікту.

МЕТОД ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕПУТАЦІЇ - визнання гідності опонента, виявлення поваги до його особистості, що є важливим методом попередження негативного розвитку подій, що в та­кий спосіб стимулює відповідне ставлення опонента до нашої гідності й авторитету.

МИРОБУДУВАННЯ (англ, peacebuilding) або постконфліктна відбудова миру - дії з визначення та відновлення допоміжних структур для посилення й підтримки миру з метою запобіган­ня повторенню конфлікту, що має виняткове значення після завершення конфлікту. Миробудування також ґрунтується на зміцненні довіри та взаємодії між колишніми супротивника­ми з метою профілактики відновлення конфлікту.

МІЖГРУПОВА ДИСКРИМІНАЦІЯ - негативна оцінна на­станова стосовно інших груп, звеличення їхніх негативних сторін, підвищена оцінка власної групи, внутрішньогруповий фаворитизм.

МІМІКА (з грец. εκφpaσεις πpoσωτιoυ - наслідувальний) - це ско­рочення лицьових м’язів, унаслідок чого змінюється вираз обличчя індивіда, що сигналізує про певний емоційний стан людини.

МОБІНГ (з англ, mob - юрба) - систематичне цькування, пси­хологічний терор, форма зниження авторитету, психологічно­го тиску у формі цькування співробітника в колективі зазви­чай з метою його звільнення.

МОВА ТІЛА - інформація про настанови, емоції тощо, які передаються за допомогою невербальних сигналів, напри­клад, постави, пози або дотиків.

МОДА - це специфічна та динамічна форма стандартизова­ної масової поведінки, яка виникає здебільшого стихійно, під впливом домінантних у суспільстві настроїв і швидкозмінних уподобань, захоплень тощо.

МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ В КОНФЛІКТІ - це форми активності суб’єктів конфліктної взаємодії, які вони обирають і викори­стовують як певні стратегії. К. Томас виокремлює п’ять моде­лей або стратегій поведінки індивідів у конфлікті:

1) модель ігнорування або уникання застосовується, коли одна із сторін або навіть обидві сторони втратили інтерес до продовження протистояння із сумнівами щодо позитивного результату, хоча предмет конфлікту не зникає. Подібна по­ведінка несе в собі простий відхід від проблеми та спільних зу­силь щодо розв’язання конфлікту;

2) модель компромісу, за який людина дещо поступається своїми інтересами, щоб задовольнити їх частково, інша сто­рона робить те саме. Поступаючись своїми інтересами, обидві сторони конфлікту не вичерпують проблеми, конфлікт може перейти в латентний і затяжний;

3) модель співпраці вважається найскладнішим стилем по­ведінки, але водночас і найбільш плідним. Протилежний суб’єкт конфлікту розглядається не як супротивник, а як пар­тнер у пошуку способів вирішення проблеми. Найбільш опти­мальним для нього може бути ситуація, коли обидві сторони не бажають вести одна проти одної агресивних дій. У подібних ситуаціях можливий спільний пошук взаємовигідних рішень;

4) модель пристосування, коли людина діє спільно з іншою, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Людина наслі­дує такий стиль, коли «жертвує» своїми інтересами на користь іншої людини, поступаючись їй або жаліючи її;

5) модель конкуренції, за якої людина досить активна на­полягає на вирішенні конфлікту виключно на її умовах, не за­цікавлена в співпраці з опонентом, здатна на вольові рішення, не зважає на інших.

Кожна модель поведінки в конфлікті може бути ефектив­ною тільки за певних умов. Реальність конфліктних ситуацій примушує, як правило, застосовувати комбінацію з різних мо­делей. На вибір моделі акцентовано впливають конкретна об­становка, характер учасників конфлікту, їхні уявлення, став­лення, оцінки тощо.

МОРАЛЬНА ЕКСКЛЮЗІЯ - сприйняття певних осіб або груп такими, що перебувають поза межами області, на яку розпо­всюджуються закони моралі та справедливості. Моральна інклюзія переміщує інших у зону дії моральних принципів.

МОТИВАЦІЙНИЙ КОНФЛІКТ - конфлікт, який виникає, коли опоненти мають різні інтереси або мотиви, що супере­чать один одному. Цілі суб’єктів конфліктної взаємодії входять у суперечку, проте вони залежать один від одного (наприклад, керівник і підлеглий), їм необхідно вирішувати актуальну проблему.

МОТИВАЦІЯ ЗОВНІШНЯ - мотивація, не пов’язана зі змістом діяльності, а орієнтована на зовнішні обставини.

МОТИВУВАННЯ - раціональне пояснення суб’єктом при­чин власних дій (що планується або вже відбулося) за допом­огою соціально прийнятних обставин, що спонукали його так зробити. Це засіб усвідомлення справжнього мотиву, а також засіб його маскування.

Поняття і терміни сучасної практики медіації на літеру Н

НАВІЮВАННЯ (СУГЕСТІЯ) - форма безпосереднього психо­логічного впливу, пов’язаного з послабленням свідомого кон­тролю та розрахованого на некритичне сприйняття інформа­ції.

НАКЛЕП - поширення про кого-небудь свідомо неправди­вих та образливих відомостей, у більш вузькому сенсі - явно неправдивий донос про злочин.

НАСИЛЬСТВО - це дія або бездіяльність однієї людини сто­совно іншої, що завдає шкоди як фізичному, так і психічному здоров’ю, принижує почуття її честі та гідності. Це застосуван­ня силових методів або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір. У цивілізованому світі насильницькі практи­ки вирішення конфлікту засуджуються і на рівні суспільних норм, і на рівні законодавства, хоча й досі залишаються поши­реними. Застосування сили, примусу, насильства видається нерідко найбільш простим, швидким та ефективним спосо­бом розв’язання конфлікту.

НАСЛІДУВАННЯ - ірраціональний вид психологічного впливу, за якого в ефективній формі здійснюється передача тих якостей, властивостей і поведінки інших, що можуть стати об’єктом для захоплення та копіювання.

НАСТАНОВА - приємна та неприємна оцінна реакція на що-небудь або кого-небудь, утілена в думках, відчуттях і цілеспрямованій поведінці.

НЕВЕРБАЛЬНА ПОВЕДІНКА - це індивідуальна, конкрет­но-чуттєва форма вчинків і дій індивіда, що передаються ним у процесі спілкування за допомогою невербальних засобів (погляду, жестів, міміки, пози, дистанції, запахів, інтонації тощо).

НЕВРОТИЧНИЙ КОНФЛІКТ - непродуктивне вирішення протиріч між особистістю та значущими для неї сторонами дійсності, що супроводжується виникненням хворобливих пе­реживань, невдоволення, розчарувань, невдач, не досягнен­ням життєвих цілей, непоправністю втрат тощо.

НЕЙТРАЛЬНІСТЬ - це усвідомлення того, що причиною міжособистісного або міжгрупового конфлікту не може бути одна людина, окрема група або подія; збереження неупередженості відповідно до позиції учасників конфлікту, відсут­ність власних оцінок проблеми конфлікту та поведінки його учасників, незацікавленість у перемозі якої-небудь однієї зі сторін конфлікту.

НЕПРЯМИЙ СПОСІБ ПЕРЕКОНАННЯ - переконання, яке трапляється в ситуації, коли на людину впливають випадкові чинники, наприклад привабливість оратора.

НЕУПЕРЕДЖЕНІСТЬ МЕДІАЦІЇ - це абсолютно об’єктивні, неупереджені та безпристрасні дії медіатора щодо кожної зі сторін спору/конфлікту; спроможність виконувати свою робо­ту об’єктивно й чесно, проводити медіацію тільки тих справ, у яких посередник може залишатись неупередженим, нейтраль­ним і справедливим до всіх суб’єктів конфліктної взаємодії.

НЕФОРМАЛЬНИЙ АРБІТРАЖ (ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД) - це фор­ма вирішення правового спору, у межах якого рішення щодо справи ухвалює не професійний суддя, а обрана за обопільною згодою суб’єктів конфліктної взаємодії авторитетна особа або група осіб.

НОНКОНФОРМІЗМ - антонім конформізму; стійке запере­чення групових вимог, неприйняття норм, ідей, стандартів, що існують у певній соціальній групі або суспільстві.

НОРМА (з лат. norma - керівне начало, правило, взірець) - це феномен, який змістовно визначається як відбиття ідеалу (зразка), середньостатистичного прояву, функціонального оп­тимуму, ефективної форми пристосування до навколишнього середовища, прояву певної дії й ефективного алгоритму функ­ціонування. Норми виступають критеріями орієнтації та ціле- покладання, соціально регламентованими, схвалюваними «інваріантами поведінки», у межах яких індивід може шукати альтернативи шляхів і засобів досягнення власних цілей.

НОРМА ВЗАЄМНОСТІ - норма, яка полягає в тому, що люди

повинні заохочувати тих, хто заохочує їх, наприклад, якщо хтось допомагає нам, ми почуваємося зобов’язаними зі свого боку допомагати йому.

НОРМАТИВНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ВПЛИВ - вплив інших лю­дей, який спонукає індивіда до прояву нормативного кон­формізму, тому що він хоче подобатись їм, бути прийнятим ними; це публічна згода з переконаннями та діями групи для збереження власного групового статусу, коли узгодження осо­бистих переконань і дій групи не обов’язкове.