<<
>>

Поняття і терміни сучасної практики медіації на

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА (поведінка з відхиленням) - по­ведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприй­нятим нормам, унаслідок чого відбувається їх порушення. За­лежно від способів взаємодії з реальністю та порушень тих або інших норм суспільства девіантна поведінка поділяється на п’ять типів:

- делінквентна (з лат.

delictum - проступок, англ, delinquency -

д правопорушення) поведінка-антисуспільна, протиправна по­ведінка особистості, що втілена в її вчинках і спричиняє шкоду іншим або суспільству загалом;

- адиктивна (з англ, addiction - залежність, згубна звичка) по­ведінка - активність, виражена в прагненні людини уникнути реальності на підставі зміни власного психічного стану;

- психопатологічна поведінка - активність, що ґрунтується на психопатологічних симптомах і синдромах, які є проявом тих або інших психічних розладів чи захворювань;

- патохарактерологічна поведінка - активність, зумовлена патологічними змінами характеру, що сформувались у про­цесі виховання або соціалізації, розлади особистості, утілені у різних акцентуаціях характеру;

- девіації, зумовлені гіперздібностями людини (прояви обдарованості, таланту, геніальності в певному виді діяль­ності).

ДЕВІАЦІЇ, ЗУМОВЛЕНІ ГІПЕРЗДІБНОСТЯМИ ЛЮДИНИ - по­ведінка, за якої людина зі здібностями, що значно перевищу­ють середньостатистичні, розглядається як така, що виходить за межі нормальної (це прояв обдарованості, таланту, геніаль­ності в будь-якому одному виді діяльності людини).

Відхилення в бік обдарованості в одній сфері часто супро­воджується девіаціями в повсякденному житті. Така людина часто виявляється непридатною до «побутового», «приземле­ного» життя. Вона нездатна правильно розуміти, оцінювати вчинки та поведінку інших людей, виявляється наївною, за­лежною, неготовою до труднощів повсякденного життя. Лю­дина існує в дійсності («тут і тепер») та одночасно ніби живе у власній реальності, не роздумуючи про необхідність об’єктив­ної дійсності, у якій діють інші люди.

Вона розцінює звичай­ний світ як щось малозначуще, неістотне і тому не бере жодної

участі у взаємодії з ним, не виробляє стилю емоційного став­лення до вчинків інших, сприймає будь-яку подію відсторо­нено. Вимушені контакти вважає необов’язковими, тимчасо­вими, а не значущими для її особистісного розвитку. Зовні, у повсякденному житті, учинки такої людини можуть бути ди­вакуватими (наприклад, вона може не знати, як користуються побутовими приладами, як здійснюються побутові дії; весь її інтерес зосереджений на діяльності, пов’язаній з неординар­ними здібностями).

ДЕГУМАНІЗАЦІЯ - процес позбавлення іншої людини або групи індивідуальності або людських якостей будь-якими дія­ми або думками про іншу людину чи групу.

ДЕКОДУВАННЯ - інтерпретація смислів невербально!’ по­ведінки, вираженої іншими людьми (наприклад, зробити вис­новок про те, що поплескування по спині - це вираз поблажли­вості, а не доброти).

ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА (з лат. delictum - проступок) - ан­тисоціальна, протиправна поведінка переважно неповноліт­ніх, що виявляється у вчинках (діях або бездіяльності), що завдають шкоди як окремим людям, так і суспільству загалом.

ДЕМОНСТРАТИВНИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ (за К. Леонгардом) - це прояви демонстративної поведінки, рух­ливості, легкості в установленні контактів, артистизму, схиль­ність до фантазування, позерства та вдавання. Індивід володіє підвищеною здатністю до витіснення, може повністю забува­ти те, про що знати не бажає, що викриває його брехню, яку екстраполює з невинним обличчям, оскільки те, про що він говорить цієї миті, для нього є правдою. Брехня спрямована на прикрашання себе, задоволення жаги до постійної уваги (нехай навіть негативної) до своєї особи. Демонструє високу пристосованість до людей, емоційну лабільність за відсутності

дійсних глибоких почуттів, схильність до інтриг (за зовні м’я­кої манери спілкування).

ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ - явище, яке виникає в тих випадках, коли надлишок матеріалу, що зазвичай збуджує сильні емоції, як-от лють або гнів, робить індивіда несприятливим до нього.

ДЕСТРУКТИВНЕ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ - це спосіб вирі­шення конфлікту, що призводить до загострення взаємовідно­син та не сприяє пошукам позитивного вирішення конфлікт­ного питання. Часто розбіжності між людьми перетворюються на особистий конфлікт, різні позиції щодо певних проблем - на дорікання іншим людям і судження про їхній характер, наміри й мотиви. Замість розгляду загальної проблеми роз­глядають іншу людину як проблему.

ДЗЕРКАЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ - взаємонегативні уявлення одне про одного, що виникають у сторін конфлікту. Напри­клад, власна думка вважається моральною та миролюбною, а протилежна - агресивною й зловмисною.

ДИНАМІКА КОНФЛІКТУ - це процес змін, які відбуваються під час протікання конфлікту. Залежно від його виду дослід­ники виокремлюють такі динамічні стадії:

1) виникнення об’єктивної конфліктної ситуації;

2) усвідомлення об’єктивної ситуації суб’єктами конфлікт­ної взаємодії;

3) маніфестація шляхів вирішення проблеми та перехід опо­нентів в активні/пасивні форми взаємодії;

4) кульмінація або криза в конфліктній взаємодії, коли опо­ненти можуть закликати до насильства або навпаки наполяга­ти на переговорах;

5) розв’язання конфліктної ситуації, коли проблема вва­жається вирішеною;

6) постконфліктна ситуація, коли суб’єкти конфліктної взає-

модїї відчувають та усвідомлюють задоволення або невдово­лення від наслідків розв’язання конфлікту.

ДИСКРИМІНАЦІЯ - невиправдана негативна поведінка, що простежується в ставленні до групи або її окремих членів; не­справедлива або образлива дія стосовно члена групи, що ґрун­тується на приналежності його/її до цієї групи.

ДИСОНАНС (з лат. dissono - неструнко звучить) - явище, що привносить розлад у справи, вступає в суперечку із загальним порядком.

ДИСФОРІЯ (з грец. δυσφopεω - страждати, мучитись, доса­дувати) - негативний емоційний стан індивіда, що характе­ризується дратівливістю, озлобленням, неприязню до оточен­ня, готовністю до агресивних і деструктивних проявів.

ДИФАМАЦІЯ (з лат. diffamatio - обмова, ганьблення, diffamare - знеславити, поширювати плітки) - поширення недостовір­ної інформації, вигаданих відомостей, які ганьблять ділову репутацію особи, створюють їй погану славу, принижують її честь і гідність.

ДИФУЗІЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ - феномен, згідно з яким збільшення числа свідків призводить до того, що кожен з них стає менш схильним брати на себе відповідальність за надання допомоги.

ДИВЕРГЕНТНЕ МИСЛЕННЯ - здатність виходити за межі стандартних рішень, за межі звичайного, окреслювати нове бачення ситуації.

ДИСТИМНИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ (за К. Леон- гардом) - особа, яка відрізняється серйозністю, пригніченістю настрою, повільністю, слабкістю вольових зусиль, песимістич­ним ставленням до майбутнього, заниженою самооцінкою, низькою комунікабельністю, небагатослівністю, схильністю фіксуватись на тіньових сторонах життя, але в той же час сумлінністю, загостреним почуттям справедливості.

ДОБРОВІЛЬНІСТЬ МЕДІАЦІЇ - принцип медіації, згідно з яким ніхто не може примусити сторони скористатись медіа­цією або хоча б спробувати це зробити, оскільки медіація є добровільним процесом, заснованим на прагненні сторін до­сягти чесної та справедливої угоди. Добровільність медіації виявляється в тому, що:

- жодну сторону не можна примусити брати участь у медіа­ції;

- кожен учасник може вийти з процесу медіації на будь-яко­му етапі;

- згода з результатом процесу медіації також є суто добровіль­ною;

- сторони самі контролюють хід і результати медіації;

- послуги медіатора протягом усієї процедури приймаються обома сторонами добровільно.

ДОЦІЛЬНІСТЬ МЕДІАЦІЇ - це процес, можливий за таких пе­редумов:

- сторонам потрібно знайти певне рішення за результатами переговорів і зафіксувати його документально;

- між сторонами є домовленості, котрі вони не можуть або не бажають розкривати третім особам (особливо в суді) та хо­чуть зберегти конфіденційність;

- роздратування й емоції сторін конфлікту заважають їхньо­му ефективному спілкуванню;

- за допомогою безпосередніх розмов або переговорів кон­флікт можна не вирішити зовсім або вирішити незадовільно;

- вирішення конфлікту зайшло в глухий кут, обидві сторони зацікавлені в гарних взаємовідносинах у майбутньому.

Усі учасники прагнуть до узгодженого вирішення конфлік­ту. Представлені всі сторони. Мова не йде про принципово

ціннісні орієнтири, про основні права або тільки про рішення типу «так/ні». Не існує різких відмінностей щодо влади сторін. У випадку, якщо вони все ж таки є, або більш слабкі повинні посилити свою владну позицію (наприклад, розробляючи гар­ні альтернативи для обговорення, ведучи пошук союзників або чинячи ненасильницький опір), або більш сильні повин­ні бути готові в межах медіації відмовитись від своєї владної позиції. Залишається достатньо часу, щоб узгоджено виріши­ти конфлікт. Супротивники мають мінімальні можливості са­мовираження та здатність самоствердження. У них немає ви­раженого психічного захворювання або обмеження, відсутня сильна залежність, вони не мають зловживань.

Недоречно застосовувати медіацію як основний засіб вирі­шення конфлікту між жертвою насильства та кривдником (на­сильство в сім’ї, сексуальне насильство, булінг тощо). У цих ви­падках більш доцільною буде соціальна й психологічна робота з кожною стороною конфлікту окремо.

<< | >>
Источник: Практика медіації : словник-довідник / уклад.: С. О. Гарькавець, Л. П. Волченко. Лисичанськ,2019.128 с.. 2019

Еще по теме Поняття і терміни сучасної практики медіації на:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -