Поняття, предмет і метод цивільного процесуального права

Процесуальний порядок розгляду та вирішення справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, урегульовується цивільним процесуальним правом.

Цивільне процесуальне право є складовою системи права України і займає в ній особливе місце.

Норми матеріального права регламентують відносини, що виникають між суб’єктами права в суспільстві. На відміну від них норми цивільного процесуального права регулюють один із видів державної діяльності, оскільки здійснення судової влади є функцією держави. Призначення цивільного процесуального права полягає у тому, що за допомогою цивільного процесу при­мусово реалізується норма матеріального права.

Цивільне процесуальне право - це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають між учасниками цивільного процесу і судом під час здійснення правосуддя у ци­вільних справах.

Цивільне процесуальне право як самостійна галузь права має генетичний і функціональний зв’язки з іншими галузями права. Генетично воно пов’язане, наприклад, із конституційним правом, кримінальним процесуальним правом. Функціональний зв’язок цивільне процесуальне право має з цивільним, житловим, сімейним, трудовим, земельним, адміністративним, фінансовим правом тощо.

Зв'язок цивільного процесуального права з цивільним, сі­мейним, трудовим й іншими галузями матеріального права ви­значається необхідністю примусової реалізації норм матеріаль­ного права органами правосуддя. Цивільне процесуальне право є формою, що забезпечує існування норм матеріального права, захист і примусову їх реалізацію. На зв'язок цивільного проце­суального права з іншими галузями вказує ч. 1 ст. 15 ЦПК України, де встановлено, що законодавство про цивільне судочин­ство визначає порядок розгляду справ у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин для за­хисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, інтересу.

Взаємозв'язок між цивільним матеріальним і процесуаль­ним правом виявляється також в окремих нормах та інститутах цивільного права. Його норми визначають обставини, сукупність юридичних фактів, які становлять підставу позову, предмет до­казування і підлягають з'ясуванню в цивільному судочинстві під час розгляду конкретних справ.

Інший зв'язок простежується між цивільним процесуаль­ним і кримінальним процесуальним правом. І одне, і інше право регулює суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення правосуддя, ґрунтується на одних і тих же принципах, має спіль­ну конституційну основу. Цивільні справи і кримінальні прова­дження розглядає один і той же суд, суддя чи судді колегіально, незалежно, гласно, національною мовою судочинства із забезпе­ченням права на захист тощо. Цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право мають рівнозначні інститути в доказовій діяльності і стадіях судочинства. Цивільне проце­суальне право і кримінальне процесуальне право відрізняються предметом правового регулюванню і методами державного при­мусу, що їх застосовує суд до порушників норм цивільного і кримінального права.

Будь-яка галузь права має свій предмет і метод правового регулювання. Якщо предмет визначає, що вивчає галузь права, то метод пояснює як це здійснюється.

Предметом цивільного процесуального права є суспіль­ні відносини, які виникають під час здійснення правосуддя у ци­вільних справах.

Метод цивільного процесуального права - це сукуп­ність правових прийомів регулювання суспільних відносин у про­цесі здійснення правосуддя у цивільних справах. Він обумов­люється специфічними властивостями предмета регулювання цивільного процесуального права, соціальними функціями, які виконує ця галузь права, і органічним її зв'язком із галузями матеріального права.

Метод характеризується:

1) особливістю правового становища суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин;

2) специфікою юридичних фактів;

3) закріпленими правилами формування змісту проце­суальних правовідносин і характером участі в них суб'єктів;

4) особливістю процесуальних санкцій;

5) специфікою процесуальної форми.

За змістом метод правового регулювання цивільних про­цесуальних правовідносин є імперативно-диспозитивним.

Імперативність методу цивільного процесуального права визначається необхідністю учасників цивільної справи підкоря­тися судовій владі, сумлінно виконувати покладені на них обов'язки, оскільки до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу або їх можуть притягнути до певної відповідальності.

Диспозитивність, навпаки, дає змогу суб'єктам вільно використовувати надані їм права у межах, установлених законом.

Метод цивільного процесуального права характеризується також окремим видом юридичних фактів - процесуальних дій суду і осіб, які беруть участь у справі, від яких залежить виник­нення і розвиток процесуальних правовідносин і які є засобами здійснення процесуальних прав і виконання обов'язків.

Гарантіями їх реалізації є цивільні процесуальні санкції. Ними встановлені правові наслідки за порушення прав і невико­нання обов'язків.

Це примусове припинення неправомірних процесуальних дій, скасування незаконних і необгрунтованих рішень, застосу­вання способів забезпечення доказів і позову.

4.