Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин

При розгляді і вирішенні цивільних справ між судом та іншими уча­сниками цивільного процесу виникають суспільні відносини. Ці відно­сини врегульовані нормами цивільно-процесуального права і є цивіль­но-процесуальними відносинами

Цивільні процесуальні правовідносини мають низку ознак, які їх ха­рактеризують.

• врегульовані нормами цивільного процесуального права;

• виникають лише між двома суб’єктами (судом і будь-яким іншим учасником процесу);

• оформлюють поведінку учасників процесу, яка складається з при­воду розгляду цивільної справи в судах загальної юрисдикції;

• виражаються у цивільній процесуальній формі, яка встановлюється законом;

• мають відносний характер, тобто визначений конкретний суб’єкт­ний склад правовідносин із чітким визначенням правового статусу кож­ного з них;

• 1

• є динамічними, в цілому складають певну систему.

Цивільні процесуальні правовідносини — це різновидність правовід­носин, які виникають у процесі цивільного судочинства на основі норм цивільного процесуального права лише між двома суб’єктами — судом, який розглядає справу, і будь-яким іншим учасником процесу (суд — позивач; суд — відповідач; суд — свідок тощо).

Цивільні процесуальні правовідносини не можуть складатися між учасниками процесу поза судом. Це пов’язано з тим, що цивільне про­цесуальне право не надає учасникам процесу ніяких прав і не покладає на них ніяких обов’язків по відношенню один до одного. Оскільки від­сутні цивільні процесуальні обов’язки учасників процесу відносно один одного, то в законі не передбачені правові наслідки на випадок їх неви­конання.

Цивільний процес : навчальний посібник / А. В. Андрушко [та ін.] ; ред. Ю. В. Біло- усов ; М-во освіти і науки України. — Київ : Прецедент, 2005.- С. 31-33.

Суд — обов’язковий учасник цивільних процесуальних правовідно­син. Сторони, треті особи, прокурор, державні органи між собою в ци­вільних процесуальних відносинах не знаходяться. Ці відносини не мо­жуть виникати без участі суду.

Суду, як органу державної влади, належить керівна роль у цивіль­ному процесі, а його повноваження відносно інших учасників носять владний характер. Суд залучає громадян і організації до участі в справі, забезпечує виконання ними своїх процесуальних прав і обов’язків, ви­носить постанови. На відміну від цивільних, сімейних, трудових та ін­ших матеріальних правовідносин, які характеризуються рівністю їх учасників, цивільні процесуальні правовідносини є відносинами влади та підпорядкування. Суд наділений владними повноваженнями, тоді як інші суб’єкти правовідносин таких повноважень не мають.

Владний характер повноважень суду не означає, що він є носієм прав, а всі інші — лише носіями обов’язків. Суд наділений обов’язками відносно інших учасників процесу (приймати позовні заяви, розглядати клопотання тощо). Процесуальні права і обов’язки суду та інших учас­ників процесу пов’язані між собою, а інтереси суду не повинні супере­чити інтересам інших учасників правовідносин^[6].

Одна з особливостей цивільних процесуальних правовідносин поля­гає в тому, що вони можливі лише в правовій формі, тобто є юридич­ними, на відміну від матеріальних відносин, які можуть існувати як фа­ктичні. Специфічною особливістю цивільних процесуальних правовід­носин є те, що вони утворюють систему тісно взаємопов’язаних, взаємообумовлених і змінюючих одне одного відносин. Кожне окремо взяте правовідношення є елементом системи і не може існувати ізольо­вано від іншого. Всі вони мають єдину цільову спрямованість, служать правильному і всебічному розгляду і вирішенню цивільної справи.

3.2.