Передумови виникнення цивільно-процесуальних правовідносин

Виникнення, розвиток і припинення цивільних процесуальних пра­вовідносин залежить від певних умов, які в юридичній науці називають передумовами виникнення правовідносин.

Цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути за умов наявності таких передумов: 1) норм цивільного процесуального права; 2)цивільної процесуальної правоздатності учасників процесу; 3) проце­суальних юридичних фактів.

Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин необхідна наявність норм цивільного процесуального права. Без процесуальних норм не може бути і правовідносин.

Норми цивільного процесуального права як передумова виникнення цивільних процесуальних правовідносин характеризуються такими осо­бливостями: 1) встановлюються тільки державою; 2) є загальноо­бов’язковими; 3) мають загальний характер; 4) регулюють суспільні ві­дносини лише в сфері здійснення правосуддя у цивільних справах; 5) забезпечуються можливістю застосування державного примусу чи про­цесуальних заходів, не пов’язаних з державним примусом; 6) ставлять за мету правильний і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Процесуальні норми не існують ізольовано одна від одної, а станов­лять собою цілісну систему цивільного процесуального права. Кожне цивільне процесуальне правовідношення регулюється не однією проце­суальною нормою, а їх сукупністю.

Другою необхідною передумовою виникнення цивільних процесуа­льних правовідносин є цивільна процесуальна правосуб’єктність. По­няття правосуб’єктності об’єднує в собі цивільну процесуальну правоз­датність і дієздатність. Перша як здатність мати цивільні процесуальні права і обов’язки (правоздатність), друга — як здатність здійснювати в суді відповідні процесуальні права та обов’язки (дієздатність).

Цивільна процесуальна правоздатність визнається рівною мірою за всі­ма громадянами України, особами без громадянства, підприємствами, уста­новами, організаціями, які мають статус юридичної особи.

У громадян цивільно-процесуальна правоздатність виникає з момен­ту народження, припиняється зі смертю, існуючи незалежно від психіч­ного стану. Всі громадяни володіють нею в повній мірі без обмежень. Юридичні особи володіють цивільно-процесуальною правоздатністю з моменту реєстрації статуту до ліквідації як юридичної особи.

Повна цивільна дієздатність настає з 18 років (ст. 29 ЦПК). Права малолітніх, неповнолітніх та обмежено дієздатних захищаються в судах законними представниками. Неповнолітні особи віком від чотирнадця­ти до вісімнадцяти років,а також особи, цивільна дієздатність яких об­межена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах,що виникають з відносин в межах обсягу їх цивільної дієздатності.

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатності набуває також неповнолі­тня особа, якій у порядку, встановленому ЦК України, надано повну цивільну дієздатність.

Змістом цивільної процесуальної дієздатності, таким чином, є здат­ність особисто здійснювати процесуальну діяльність з юридичними на­слідками, наявність цивільної процесуальної дієздатності необхідна для самостійного ведення процесу.

Юридичні процесуальні факти —цс обставини процесуально- правового характеру, наявність або відсутність яких необхідна для реа­лізації права на звернення до суду за захистом порушеного або оспорю­ваного суб’єктивного матеріального права чи охоронюваного законом інтересу, тобто для порушення справи в суді першої інстанції, в стадіях апеляційного і касаційного провадження, по перегляду рішень Верхов­ним Судом України та за нововиявленими обставинами.

Якщо виникають, змінюються або припиняються цивільні процесуа­льні правовідносини внаслідок юридичних фактів — це, як правило, процесуальні дії його учасників (наприклад, подання позовної заяви, подання заперечень проти позову, заявления клопотання тощо).

3.3.