<<
>>

§ 1. Поняття нотаріального процесу

Нотаріальна діяльність за своїм характером є процесуальною, бо сучасний нотаріат — розгалужена система спеціальних правозастосов- чих органів, діяльність яких являє собою різновид державної юрис­дикції з правових питань.

Застосування права необхідне, коли правовідносини, що виника­ють, повинні пройти контроль з боку держави в особі її компетентних органів або коли для виникнення правовідносин потрібно спеціальне встановлення наявності або відсутності конкретних фактів, коли треба формально закріпити ті чи інші дії, оформити їх як юридично значущі факти з одночасною перевіркою їх правильності та законності, що й має місце в діяльності нотаріату.

У межах нотаріального процесу можуть здійснюватися правовий захист та охорона тільки за відсутності спору, бо нотаріальна діяль­ність — форма безспірної юрисдикції. Неможливість вирішення нота­ріатом спорів про право обумовлює особливості встановленого для нотаріального процесу і властивого тільки йому процесуального по­рядку діяльності.

Оскільки нотаріат — особливий правозастосовчий, юрисдикційний орган, його діяльність слід розглядати як особливий, вид державної діяльності, що провадиться у певному процесуальному порядку. Від­носини, що виникають у зв'язку із здійсненням нотаріальної діяльнос­ті між нотаріатом та фізичними, юридичними особами з приводу по­свідчення юридичних фактів (правочинів), вжиття заходів щодо охо­рони спадкового майна і видачі свідоцтв про право на спадщину тощо, за своїм характером є процесуальними, спрямованими на вирішення матеріально-правових питань, віднесених до його компетенції.

Таким чином, нотаріальна процесуальна діяльність — це право- застосовча, юрисдикційна діяльність, у межах якої компетентним органом — нотаріусом вирішується конкретна нотаріальна справа, а результатом є правозастосовчий нотаріальний акт, що містить ви­сновок про наявність певного права у заінтересованої особи або юридичного факту.

Нотаріальний процес — форма здійснення цієї діяльності, вид юридичного процесу, що являє собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій. Зміст нотаріального процесу складають такі процесуальні дії нотаріусів або осіб, що до них дорівнюються, та інших учасників нотаріального процесу, якими реалізуються їх про­цесуальні права та обов'язки.

Нотаріальний процес характеризується низкою ознак, властивих юридичному процесу.

Перш за все нотаріальний процес — це розгляд певної юридичної справи. У результаті вчинення нотаріальних дій юридичні права та обов'язки осіб, стосовно яких ці дії були вчинені, санкціонуються державою, документам надається офіційне значення, що дає змогу вказаним особам набувати певного статусу і здійснювати певні дії (на­приклад, успадковувати майно за заповітом).

Нотаріальний процес можна характеризувати і як діяльність, пов'язану з учиненням операцій із нормами права, тобто це різновид правозастосовної діяльності, коли відповідний державний орган або посадова особа повинні безпосередньо використовувати норми права для вирішення конкретної юридичної справи. При цьому слід врахо­вувати, що застосовуються одночасно норми і матеріального, і про­цесуального права. Нотаріус повинен, встановивши фактичні обста­вини з конкретної справи за допомогою доказів, застосувати відповід­ну правову норму. Всі дії вчиняються у заздалегідь встановленій по­слідовності і за чітко регламентованими правилами, відступ від яких призводить до недійсності нотаріального акта.

Нотаріальний процес — правова форма діяльності уповноважених на те органів держави та посадових осіб. Вчинення нотаріальних дій здійснює чітко встановлене коло осіб. їх конкретний склад та обсяг компетенції встановлені Законом «Про нотаріат» (далі — Закон) (стат­ті 1, 3, 34-38, 40 Закону). Порушення правил, що визначають компе­тенцію щодо вчинення нотаріальних дій, тягне несприятливі процесу­альні наслідки — визнання вчинених дій недійсними (наприклад, за­значених у ст. 9 Закону).

Нотаріальний процес як різновид юридичного процесу — це ді­яльність, результати якої обов'язково оформлюються у відповідних процесуальних актах — документах. Чіткий розподіл функцій між учасниками нотаріального процесу та їх офіційний характер виклика­ють необхідність у певних засобах закріплення результатів, отриманих у ході розгляду юридичної справи.

Так, відповідно до ст. 48 Закону при посвідченні правочинів, засвід­ченні вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, а також при посвідченні часу пред'явлення документа на відповідних докумен­тах вчиняються посвідчувальні написи. На підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що фізична особа є жи­вою, про перебування її у певному місці, тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на збереження до­кументів видаються відповідні свідоцтва. Стаття 89 регулює питання про зміст виконавчого напису. Крім того, відповідно до ст. 52 Закону всі нотаріальні дії, що вчиняються нотаріусом або посадовою особою ви­конавчого комітету, реєструються у реєстрах нотаріальних дій.

У випадках, коли нотаріус згідно із статтями 5 и 49 Закону відмов­ляє у вчиненні нотаріальної дії, він повинен на прохання заінтересо­ваної особи не пізніше як у триденний строк винести постанову про таку відмову. Посадові особи органів місцевого самоврядування ви­кладають підстави відмови у письмовій формі.

Таким чином, результатом нотаріально-процесуальної діяльності можуть бути два види документів: ст. 48 встановлює перелік актів, що фіксують застосування норм матеріального права, а ст. 49 передбачає винесення іншого за своїм правовим характером документа, який фік­сує відсутність умов для застосування норм матеріального права та неможливість виникнення або припинення процесу з цієї підстави.

Юридичний процес і нотаріальний процес як його різновид — ді­яльність, що викликає об'єктивну потребу у процедурно-процесуальній регламентації, яка є гарантією правильного, швидкого і ефективного розгляду справи та постанови законного й обґрунтованого рішення.

Урешті-решт, нотаріальний процес—діяльність, яка безпосередньо пов'язана з необхідністю використання різних методів і засобів юри­дичної техніки. Щодо цього в нотаріальному процесі існує система вимог, які пред'являються до провадження, що містяться у Правилах ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністер­ства юстиції України від 31 грудня 2008 р. Ці Правила встановлюють єдиний для державних та приватних нотаріусів порядок ведення нота­ріального діловодства, складання і оформлення службових документів. Порядок складання нотаріальних свідоцтв і посвідчувальних написів, ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також інших книг, пов'язаних із вчиненням нотаріальних дій, регулюється також Інструк­цією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Усе це дозволяє характеризувати нотаріальний процес як специ­фічну правову форму діяльності, суть якої полягає в тому, що в її межах здійснюється застосування правових норм шляхом реалізації нотаріа­том юрисдикційних повноважень.

Оскільки нотаріальний процес — різновид юридичного процесу і зводиться до передбаченого законом порядку вчинення нотаріальних дій, він характеризується структурно складним змістом. Елементами нотаріального процесу є його суб'єкти, стадії та провадження, які да­ють змогу окреслити просторово-часові межі та предметний зміст цієї форми діяльності.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 1. Поняття нотаріального процесу:

  1. Принципи, що визначають процесуальну діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі
  2. Виникнення, розвиток, зліша і припинення цивільних процесуальних правовідносин
  3. § 5. Наука цивільного процесуального права
  4. § 1 . Поняття представництва в суді
  5. § з. Процесуальне становище та повноваження представника в суді
  6. § 1. Поняття нотаріату. Модель нотаріату латинського типу
  7. § 1. Поняття нотаріального процесу
  8. § 5. Загальні правила вчинення нотаріальних дій
  9. § 1 . Міжнародно-правове співробітництво у нотаріальній сфері
  10. Поняття і зміст нотаріального процесу
  11. Місце третейського розгляду серед альтернативних способів вирішення цивільно-правових спорів та його співвідношення з цивільним процесуальним правом
  12. 1.3. Процесуальний статус осіб, які беруть участь у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення
  13. Поняття та зміст адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -