Поняття наказного провадження та його характерні ознаки

Наказне провадження - один із видів проваджень цивіль­ного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, ви­дається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти, витребовується майно.

Характерні ознаки наказного провадження:

1) об’єктом судового захисту є безспірне право та інтерес кредитора;

2) відсутність спору про право;

3) спеціальні суб’єкти:

- заявник (стягувач) - особа, якій належить право вимоги та яка звертається до суду за видачею судового наказу;

- заінтересована особа (боржник) - особа, з якої стягувач просить здійснити стягнення;

4) особливою формою судового рішення є судовий наказ, який видається на чітко визначених законом підставах і є ви­конавчим документом;

5) спрощене, оскільки має місце «урізана» цивільна проце­суальна форма:

- на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності;

- не може бути пред’явлено зустрічний позов;

- урізана модель стадійності цивільного процесу - немає попе­реднього судового засідання, судового розгляду справи по суті;

- сторони не повідомляються про видачу судового наказу;

- судовий наказ видається за відсутності сторін;

6) документарне - видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заяв­ником;

7) скорочені строки видачі судового наказу;

8) судовий наказ скасовується тим самим судом, який його видав без судового розгляду та виклику сторін;

9) суд не може відмовити у видачі судового наказу при прийнятті заяви про таку видачу;

10) судовий наказ не оскаржується у апеляційній та ка­саційній інстанціях;

11) у апеляційній інстанції може бути оскаржена лише відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ска­сування судового наказу (п.і ч,1 ст. 293 ЦПК);

12) судовий наказ може бути переглянуто у зв’язку з ново- виявленими обставинами (ч. 1 ст. 361 ЦПК).

2.