Подання доказів
Воно полягає у передачі суду особами, які беруть участь у справі, наявних у них доказів.
Подання доказів - це право осіб, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК). За загальним правилом, докази повинні бути додані чи про них суд має бути повідомлений до або під час попереднього судового засідання.
Якщо особи, які беруть участь у справі, подадуть докази із порушенням вимог, встановлених у ч. 1 ст. 131 ЦПК, то суд може їх не прийняти, якщо вони не доведуть, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Питання про прийняття таких доказів вирішується судом з урахуванням поважності причин пропуску строку. Особа повинна довести суду таку поважність і на її підтвердження подати доказ, бо інакше суд відмовить їй у прийнятті таких доказів.Як правило, суд з’ясовує позицію всіх осіб, які беруть участь у справі, щодо прийняття або відмови у прийнятті доказів, оскільки особам надано право висловлювати заперечення з приводу дій інших осіб. Заперечення проти приєднання доказів до матеріалів справи мають бути вмотивовані і обгрунтовані на підставі норм законодавства, зокрема, за принципами належності та допустимості. Іноді заперечення проти приєднання доказів грунтуються на логіці і послідовності вчинюваних процесуальних дій.
Так, у справі про визнання заповіту частково недійсним і визнання права на обов’язкову частку у спадщині позивачі намагалися надати довідку про пенсійний вік, хоча спадкування взагалі не відбувалося через те, що після його посвідчення заповідач посвідчив договір дарування квартири на ім’я того самого спадкоємця і прожив разом з обдарованим у цій квартирі понад 7років. Тому для вступу у дію заповіту необхідно було спочатку визнати договір дарування недійсним, а для цього у позивачів не було жодного доказу, а також підстав для визнання причин пропуску строку позовної давності поважними (ч.4 ст. 267 ЦК).
7.4.