ГЛАВА 8. ПІДГОТОВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

ПЛАН

1. Підготовче провадження

2. Обмін змагальними паперами

3. Предмет доказування і докази у справі

4. Врегулювання спору за участю судді

Завдання підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, а також:

1) з’ясування заперечень проти позовних вимог;

2) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

3) вирішення відводів;

4) визначення порядку розгляду справи;

5) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчас­ного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання і має бути про­ведене впродовж шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, у виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Порядок проведення підготовчого провадження:

1. Подання відповідачем, а також третіми особами, у строк, встанов­лений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, таких проце­суальних документів:

1) відповідачем до суду — відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

2) відповідачем до позивача, іншим відповідачам, а також третім осо­бам — копію відзиву та доданих до нього документів;

3) треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предме­та спору, мають право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву;

4) відповідач має право пред’явити зустрічний позов у строк для по­дання відзиву;

5) позов третьої особи із самостійними вимогами відповідно до ви­мог, встановлених для позову; проведення підготовчого засідання.

2. Проведення підготовчого засідання для виконання завдання під­готовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, дата і час якого призна­чаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій, але не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі з повідомленням учасників справи.

Під час проведення підготовчого засідання суд:

1) оголошує склад суду, а також прізвища, імена та по батькові секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з’ясовує наяв­ність підстав для відводів;

2) з’ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати спра­ву на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;

3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та запе­речень проти них та розглядає відповідні заяви;

4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об’єднання справ і роз’єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;

5) може роз’яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учас­ником справи;

6) з’ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;

7) з’ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позо­ві і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електро­нних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове за­сідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;

9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпе­чення позову, про зустрічне забезпечення;

10) вирішує заяви та клопотання учасників справи;

11) направляє судові доручення;

12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення;

13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення;

14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю суд­ді за наявності згоди сторін на його проведення;

15) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і міс­це проведення судового засідання (декількох судових засідань — у разі складності справи) для розгляду справи по суті;

16) встановлює порядок з’ясування обставин, на які сторони посила­ються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;

17) з’ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат;

18) вирішує питання про колегіальний розгляд справи;

19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своє­часного розгляду справи по суті.

3. Постановления ухвали (ухвал) про процесуальні дії, що необхідно вчи­нити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгля­ду справи по суті, за результатами підготовчого засідання, або про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до су­дового розгляду по суті;

4) рішення суду у випадку визнання позову відповідачем;

5) у разі відмови позивача від позову, про що суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі;

6) у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того за­конних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті ви­знання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд;

7) у разі укладення мирової угоди, суд ухвалює судове рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди шляхом затвердження ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди, або суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відкладення підготовчого засідання в межах визначеного ЦПК строку підготовчого провадження можливе у випадках:

1) визначених частиною другою статті 223 ЦПК;

2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни нена­лежного відповідача, залучення співвідповідача;

3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою стат­ті 197 ЦПК, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Оголошення перерви у підготовчому засіданні можливе у разі необхід­ності, зокрема у випадках:

1) заміни відведеного експерта, перекладача, спеціаліста;

2) невиконання учасником справи вимог ухвали про відкриття про­вадження у справі у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню підготовчого провадження;

3) неподання витребуваних доказів особою, яка не є учасником судо­вого процесу;

4) витребування нових (додаткових) доказів.

Змагальні папери або письмові заяви учасників справи є двох видів:

1) заяви по суті справи та

2) заяви з процесуальних питань.

Заяви по суті справи — це процесуальні документи, в яких учасники справи мають право викласти письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а саме:

1) позовна заява — це процесуальний документ, в якому позивач ви­кладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, детальні­ше див. главу 7;

2) відзив на позовну заяву (відзив) — це процесуальний документ, в яко­му відповідач викладає заперечення проти позову, в строк, встановле­ний судом, який повинен містити:

1) найменування (ім’я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові для фізичних осіб) відповідача, його місцезна­ходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи пере­бування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за за­конодавством України), реєстраційний номер облікової карт­ки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб — громадян України, номери засобів зв’язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог — вимо­ги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи;

9) підпис відповідача або його представника;

10) додатки:

• докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються запе­речення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

• документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і до­даних до нього доказів іншим учасникам справи;

• довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Строк для подання відзиву встановлений судом, але не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття прова­дження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи — отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Наслідками не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, є те, що суд вирішує справу за наявними матеріалами;

3) відповідь на відзив — це процесуальний документ, в якій позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених від­повідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення, відповідно до вимог, що встановлені для відзиву (див. вище) в строк, встановлений судом з таким розрахунком, що це дозволить позива­чу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи — отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу — надати учасникам справи запе­речення завчасно до початку розгляду справи по суті;

4) заперечення — це процесуальні документи, в яких відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у від­повіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, відповідно до вимог, що встановлені для відзиву (див. вище);

5) пояснення третьої особи щодо позову або відзиву — це процесуальні документи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо пред­мета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову, відповідно до вимог що встановлені для відзиву (див. вище).

Заяви з процесуальних питань — це процесуальні документи у вигля­ді заяв, клопотань та заперечень, що викладаються в письмовій або усній формі, в яких під час розгляду справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, мірку­вання щодо процесуальних питань.

Загальні вимоги до форми та змісту заяв з процесуальних питань відпо­відно до вимог статті 183 ЦПК України:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або міс­це проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (кло­потання, заперечення) подається після постановлення ухвали про від­криття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, що вимагаються ЦПК;

8) підпис заявника чи його представника;

9) можна додати проект ухвали, постановити яку він просить суд.

Наслідками недодержання цих вимог є повернення заяви заявнику без розгляду.

Доказування — це процес встановлення судом наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення спра­ви, за допомогою засобів, встановлених законом та в установленому законом порядку.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені ви­моги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і запере­чення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, за допомогою таких засобів:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Правила доказування:

1) належність доказів, тобто це докази, які містять інформацію щодо предмета доказування;

2) допустимість доказів, оскільки суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а ті обста­вини справи, які за законом мають бути підтверджені певними за­собами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

3) достовірність доказів, тобто на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи;

4) достатність доказів, тобто ці докази в своїй сукупності дають змо­гу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Порядок доказування:

1. Подання доказів: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази у справі безпосередньо до суду.

2. Витребування доказів у разі неможливості самостійно надати дока­зи судом.

3. Огляд доказів за їх місцезнаходженням, якщо їх не можна достави­ти до суду.

4. Судові доручення щодо збирання доказів в разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції відповідно­му суду вчинити певні процесуальні дії.

5. Дослідження доказів на стадії розгляду справи по суті в судовому засіданні.

6. Оцінка доказів судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрун­тується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому до­слідженні наявних у справі доказів.

До початку розгляду справи по суті за згодою сторін у позовному про­вадженні може бути проведена особлива процедура, передбачена главою 4 розділу ІІІ ЦПК України — врегулювання спору за участю судді.

Умови проведення врегулювання спору за участю судді:

1) згода сторін;

2) відсутність третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Порядок проведення врегулювання спору за участю судді:

1. Постановлення ухвали суду про призначення врегулювання спору, якою одночасно зупиняє провадження у справі.

2. Проведення спільних та (або) закритих (з кожною зі сторін окремо) нарад, зокрема, у режимі відеоконференції за участю всіх сторін, їх пред­ставників та судді.

Вимоги до проведення спільної наради:

• роз’яснення сторонам мети, порядку проведення врегулювання спору за участю судді, прав та їх обов’язків;

• з’ясування підстав та предмету позову, підстав заперечень, роз’яснення сторонам предмету доказування по категорії спору, який розглядається;

• суд пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору;

• суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в ана­логічних спорах, пропонувати стороні та (або) її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору;

• водночас не має права надавати сторонам юридичні поради та ре­комендації, надавати оцінку доказів у справі.

3. Припинення врегулювання спору за участю судді шляхом постанов- лення ухвали, яка оскарженню не підлягає, на таких підставах:

1) у разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спо­ру за участю судді;

2) у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді;

3) за ініціативою судді у разі затягування врегулювання спору будь- якою із сторін;

4) у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем. У цьому випадку для роз­гляду справи призначається інший суддя.

Врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумно­го строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення. Цей строк продовженню не підлягає.

® ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризуйте поняття та мету підготовчого провадження в спра­ві? Які процесуальні дії вчиняються судом та учасниками судового процесу?

2. Які заяви по суті можуть зробити учасники справи? Які вимоги став­ляться до них законом?

3. Як визначається предмет доказування у справі? Якими доказами можна довести і аргументувати свої вимоги або заперечення? Які правила доказування?

4. Як суд може викликати учасників судового процесу? Чи зобов’язані учасники судового процесу з’явитися до суду?

5. Чи можуть сторони клопотати про врегулювання спору за участю суд­ді? З якою метою проводиться така процедура і які можуть бути її наслідки?

© ПРАКТИЧНІ ЗАДАЧІ

1. Між Захаровою Лідією Степанівною та Зайцем Петром Анатолійо­вичем укладено договір оренди квартири строком на 1 рік. Внаслідок неспла­ти орендарем орендної плати Захарова Л. С. звернулась до суду з позовом до Зайця П. А. про стягнення заборгованості з орендної плати за червень 2013р.

Вирішіть питання про підсудність цієї справи. До якого саме суду слід звернутися Захаровій? В порядку якого провадження буде розглядатися така справа?

У ході попереднього судового засідання у справі з’ясувалося, що стороною договору оренди був Заєць Петро Анатолійович, але орендну плату сплачу­вало ТОВ «Промінь», в якому він працював.

Як буде вирішуватися питання про склад осіб, що беруть участь у справі? Хто є належний відповідач в справі? Чи буде брати участь у спра­ві ТОВ, якщо так, в якому статусі? На якому етапі розгляду справ можуть вирішуватися такі питання?

На судове засідання з’явилися представник Захарової та пред­ставник ТОВ.

Проаналізуйте, чи може суд приступити до розгляду справи по суті. Які наслідки неявки осіб в судове засідання? Чи може Заєць заявити клопотання про розгляд справи без нього?

В процесі судового розгляду ТОВ внесло плату за червень у добро вільному порядку.

Які дії має вчинити суд та сторони справи? Охарактеризуйте наслід­ки. Чи може в подальшому Захарова Л. С. знову звернутися до суду з по­зовом до Зайця П. А. про стягнення заборгованості з орендної плати за тим же договором оренди за липень 2013 р.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроХолдинг» звернулося до суду з позовом до Євтушенко Галини Геннадіївни, третя особа без само­стійних вимог на стороні відповідача — ТОВ «Пісчане», про визнання недій­сним договору оренди землі.

Ухвалою суду позовну заяву ТОВ «ЄвроХолдинг» залишено без руху з таких підстав:

— позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачем і третьою особою. Ухвалене у цій справі судове рішення мати­ме однакові правові наслідки для обох сторін спірного договору оренди. Тому орендар за договором — СТОВ «Пісчане» має бути вказано у позовній заяві у такому ж статусі сторони у цивіль­ному процесі, як і інша сторона договору — власник землі (орендодавець) — відповідач;

— позивачем не додано до позовної заяви її копії та копії всіх доку­ментів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, як того вимагає ч. 1 ст. 120 ЦПК України;

— позивачем не вказано, які саме права й інтереси позивача були порушені, невизнані чи оспорені відповідачем — власником зем­лі внаслідок укладення договору оренди землі з третьою особою.

Отримавши зазначену ухвалу, Товариство з обмеженою відповідальніс­тю «ЄвроХолдинг» звернулося до суду із заявою про роз'яснення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Як має діяти суд у цьому випадку? Чи може суд роз’яснити ухвалу про залишення позовної заяви без руху?

@ ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний процесуальний кодекс України № 1618IV від 18 березня 2004 р. зі змінами та доповненнями [Електроний ресурс] http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/161815/print.