Особисті немайнові правовідносини в сфері трудового права.
Як зазначається у науці трудового права, трудовим законодавством регулюються лише ті особисті конституційні права, які прямо або опосередковано пов’язані з виконанням працівником трудової функції.
Для виокремлення групи особистих немайнових прав працівників головною ознакою є сфера їхньої трудової діяльності, пов’язана із суспільними відносинами, які впливають на ступінь їх реалізації щодо окремого індивіда (особистості) [66, с. 194].Особистими немайновими правовідносинами, що мають трудову природу, можна вважати правовідносини з приводу захисту честі, гідності та ділової репутації працівника, відносини з приводу життя, здоров’я працівника, його права на медичну допомогу, прав, що виникають на винаходи, об’єкти авторського права, здійснених у трудових відносинах, питання використання імені працівника, його ділової репутації тощо. Останнім часом при підготовці нового проекту Трудового кодексу (далі - ТК) дискусії щодо його змісту стосувалися саме питань особистих немайнових прав працівників при виконанні ними своїх трудових функцій. У свою чергу, у Законі України «Про виконавче провадження» у розділі, який присвячено виконанню рішень немайнового характеру, ст.65 передбачено порядок виконання рішення про поновлення на роботі [67; 68; 69; 70].
Так, наприклад, В.Цінчик обґрунтовано зазначає, що однією з найбільш суперечливих у проекті ТК є норма про застосування роботодавцем відеоспостереження за трудовим процесом найманого працівника. При цьому, на її погляд, відразу ж виникає запитання: чи не призведе запровадження прямої норми, яка дозволятиме роботодавцю проводити відеоспостереження на робочому місці, до нівелювання та порушення основних прав працівників? [71].
Г. І. Чанишева і Р. І. Чанишев при характеристиці особистих немайнових трудових прав працівника досить чітко окреслюють їх правову природу у порівнянні з особистими немайновими правами, не пов’язаними із майновими, які охороняються цивільним законодавством.
До таких особливостей вони відносять те, що: а) носіями зазначених прав є переважно працівники; б) вони здійснюються завжди у рамках відносних правовідносин, суб’єктами яких, за загальним правилом, є працівник і роботодавець; в) є також активними за змістом, оскільки працівник вправі вимагати не тільки утримання роботодавця від будь-яких дій, що порушують його права, але й активних дій, спрямованих на реалізацію і захист цих прав; метод правової рівності сторін - працівника і роботодавця не застосовується у процесі реалізації трудових прав працівників [72, с. 62-63]. Зазначені обставини, на наш погляд, дозволяють більш - менш чітко відмежувати особисті немайнові трудові відносини від тих відносин, які мають цивільний, а відтак й досить дискусійний характер можливого застосування положень ЦК до врегулювання цих відносин.На сьогодні питання особистих немайнових прав у трудових правовідносинах досить часто є предметом дисертаційних досліджень. Такими є, наприклад, захищені впродовж останніх років дисертації І.В.Лагутіної «Юридичний механізм забезпечення особистих немайнових трудових прав» [73], О.О.Осадька «Ділова репутація, честь та гідність працівника як об’єкт захисту в трудовому праві» [74], О.О.Бойло «Забезпечення права працівника на захист гідності за трудовим законодавством України» [75] тощо. Ці роботи орієнтовані на захист прав працівника і така тенденція цілком очевидна, але варто звертати увагу і на інший бік цієї проблематики, коли незаконні або недбалі дії працівника завдають невиправної шкоди іміджу підприємства, тобто його діловій репутації, а аналогічні дії представників державних установ не тільки відповідним відомствам, а й репутації держави як з боку громадян України, так і за кордоном. Ці питання вважаються малодослідженими, особливо в контексті притягнення високопосадовців комерційних підприємств та державних установ не тільки до матеріальної відповідальності за завдані збитки, а й стосовно відшкодування немайнової шкоди.