Оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами

Якщо буквально застосовувати положення про можливість перегляду всіх рішень судів у зв’язку з нововиявленими обста­винами, то у деяких випадках можна дійти до парадоксаль­них ситуацій.

Тобто формально у багатьох правових ситуаціях судді мо­жуть за допомогою цього виду провадження виправляти свої помилки або змінювати рішення, які набрали законної сили, оскільки час перегляду рішень і ухвал судів вимірюється за ст. 362 ЦПК: « протягом трьох місяців з дня встановлення обс­тавини, що є підставою для їх перегляду».

При постановленні ухвал та рішень суд має враховувати ті процесуальні наслідки, які породжуватиме відповідна ухва­ла. Тобто не повинна взагалі постановлюватися будь-яка ухва­ла до вирішення справи по суті без урахування всіх вимог за­явника. Формально не потрібно скасовувати рішення суду спеціальною ухвалою, яке іноді безпосередньо не пов’язане з тими наслідками, яких бажає досягти заявник. Тому компле­ксне вирішення правової ситуації завжди краще, ніж фраг­ментарне усунення формальної перешкоди для розгляду від­повідної заяви.

Отже, суд має вирішувати питання про те, а чи вплине від­повідна ухвала про скасування рішення на права сторін і якою мірою. Тому це питання необхідно розглядати з урахуванням позиції всіх зацікавлених осіб, а не шляхом спрощеного розг­ляду такої складної правової ситуації, коли рішення суду, що набрало законної сили і, можливо, примусово було виконане. Отже, вважаємо, що «демократизм формули»: «Заявник, інші особи, які беруть участь у справі, та прокурор повідомляються про час і місце засідання, але їхня неявка не є перешкодою для розгляду заяви» неадекватний правам осіб, які, наприклад, з поважних причин не могли взяти участі у першому розгляді справи.

Інша проблемна ситуація пов’язана з тим, що ухвала суду відповідає двом правовим моментам щодо:

1) задоволення заяви;

2) скасування рішення чи ухвали у зв’язку з нововиявлени- ми обставинами.

Оформлюється така ухвала відповідним чином, але згідно з ч. 1 ст. 366 ЦПК, суди зазначають, ухвала суду про задоволен­ня заяви про перегляд рішення або ухвали у зв’язку з новови­явленими і винятковими обставинами оскарженню не підля­гає. Виходить, що така ухвала стає остаточною і ні суд апеля­ційної, ні касаційної інстанцій не можуть переглядати зміст цієї ухвали на предмет їх відповідності закону.

Втім таке положення може на практиці призводити до по­рушення прав осіб, а також не відповідати загальному праву особи на звернення до суду, коли діями судді порушуються її права. Тобто загальне правило щодо права особи звернутися до суду порушуватиметься при перегляді рішень і ухвал у зв’яз­ку з нововиявленими обставинами.

На практиці мають місце випадки, коли суд в ухвалі про скасування рішення не тільки не наводить конкретних норм закону, якими він керувався при постановленні такої ухвали (наприклад, п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК), а 3 не зазначає жодного до­казу, на підставі якого він вважав заяву обґрунтованою. Зок­рема, відсутність відповідача при первісному розгляді справи і ухваленні рішення - це не підстава для перегляду рішення суду в зв’язку з нововиявленими обставинами. Для правомір­ного вирішення справи, коли відповідача не було притягнено до участі у справі, зокрема йому не надсилалися повістки, ма­ють застосовуватися п. З ст. 311 ЦПК, за якою скасуванню підлягає рішення суду, в якому встановлюються обов’язки особи, яка не брала участі у справі, а також ч. 4 ст. 311 ЦПК, відповідно до якої поважною слід вважати причину пропуску строку для апеляційного оскарження рішення суду, коли во­на не була повідомлена про розгляд справи і суд мав мож­ливість це здійснити.

На практиці іноді мають місце ухвали про скасування сво­го ж рішення, які не відповідають вимогам законодавства, а також не підтверджені відповідними доказами, а тому мають бути скасованими. Замість цього суд пише в ухвалі, що вона не підлягає оскарженню, але не повинна підлягати оскаржен­ню, по-перше, правомірна ухвала суду, по-друге, ухвала у час­тині задоволення вимоги про розгляд заяви, про що чітко заз­начено у ч. 1 ст. 366 ЦПК, а не в частині скасування рішення суду. Нагадаємо, що така ухвала складається з двох частин, про які йшлося вище, про задоволення вимоги, про розгляд заяви і скасування первісного рішення суду.

Інакше виходить, що правильне рішення може бути скасо­ване судом і будь-яка інстанція не зможе вплинути на неза­конні дії суду, а апеляційний суд не зможе відновити рішення суду, яке набрало перед цим законної сили і частково або пов- ною мірою було виконане. Тому на практиці скасоване ухва­лою суду рішення того самого суду необхідно буде знову повер­тати на ту саму стадію виконання, що зумовлюватиме два по­вороти виконання.

Намагаючись сприйняти процедуру перегляду рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами з позицій учасників процесу та власників матеріальних прав, ми дійдемо подвій­ного висновку:

1. Особа, зацікавлена у перегляді рішення, має намагатися досягти перегляду рішення суду по суті, але якими є межі її ви­моги - це об’єктивне вирішення правової ситуації, в якій її пра­ва були порушені. Тобто передумова для задоволення такої зая­ви - це ті причини, які негативно вплинули на рішення суду;

2. Досягнення бажаного результату - зміни рішення суду і ухвалення нового, за яким зміняться правовідносини.

Якщо особа безпідставно звернулася до суду у порядку про­вадження у зв’язку з нововиявленими обставинами, та ще й із заявою, яка має істотні недоліки і суд ці недоліки встановив, то чи може він постановити ухвалу про задоволення заяви про пе­регляд рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обста­винами? Вважаємо, суд має застосовувати у цьому випадку статті 3,121 ЦПК та надавати строк для усунення недоліків за­яви про перегляд судового рішення без постановления ухвали про перегляд рішення. Формально заява вважається непода- ною до усунення недоліків. Отож, як можна на підставі непода- ної заяви постановлювати ухвалу, якою скасовувати рішення суду, що набрало законної сили? Але такі випадки існують!

Зміст будь-якої норми закону має підпорядковуватися логі­ці, а тому виникає запитання: чому законодавець встановив однозначно, що ухвала суду про задоволення заяви про перег­ляд рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими і винят­ковими обставинами оскарженню не підлягає? Частина 1 ст, 366 ЩІК свідчить про сприяння громадянам у захисті їхніх прав і надає можливість суду без урахування заперечень розглянути заяву по суті.

То ж на якій стадії така ухвала не підлягає оскарженню? Вважаємо, що ця норма створена не для того, щоб вивести дії суду з-під можливого оскарження, а щоб надати можливість суду все ж таки переглянути законність постановленого рі­шення у зв’язку з виявленням тих нових обставин, які можуть Істотно вплинути на рішення суду, але які були невідомі заяв­нику на момент розгляду справи. Тобто в основному всі підста­ви для перегляду рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами базуються на рішеннях або вироках судів різних інстанцій (п. 2-4 ч. 2 ст. 361 ЦПК), тому тут слід було б гово­рити про преюдиційність встановлених різними судами фак­тів, Але не всі обставини мають преюдиційний характер, оскільки у нормі п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК йдеться про широкі межі перегляду, у зв’язку з виявленням нових істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі заявни­кові.

Отже, така істотна помилка виникла, на нашу думку, через брак законодавчої техніки, оскільки така редакція ст. 366 ЦПК сприяє помилковому сприйняттю повноважень суду при перегляді рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Тут мала застосовуватися приблизно така редакція, яка до­пускає оскарження ухвали суду про перегляд рішення або ух­вали у зв’язку з нововиявленими обставинами, але разом з постановленим у результаті розгляду справи рішенням.

Інакше виходить, що не зовсім чітка ухвала суду про скасу­вання рішення суду, що набрало законної сили, порушує пра­во громадянина, а ліквідувати таке правопорушення вже не буде здатен жоден суд.

Судова практика

Гр. К. був визнаний таким, що втратив право на прожи­вання у квартирі. Після набрання рішенням законної сили квартира була приватизована іншими її мешканцями. Гро­мадянин К. просить про перегляд рішення суду у зв’язку з но­вовиявленими обставинами, а суд, приймаючи заяву до свого розгляду, скасовує попереднє рішення суду. Як можна надалі відновити порушене судом право громадянина, якщо ухвала була постановлена неправомірно? Зрозуміло, що лише скасу­вання ухвали може привести до бажаних для громадянина наслідків, а не повторна приватизація квартири.

Такий випадок мав місце на практиці, коли справа розгля­далася судом протягом півроку. Комісією було здійснено три перевірки житлових умов гр. K., і було встановлено, що він не проживає у квартирі. Він дійсно не проживав у квартирі, що сам і підтверджував, заявляючи, що кожного тижня бував у квартирі. Тобто він не жив, а бував, а також, знов-таки за сло­вами відповідача, мав можливість безперешкодно її відвідува­ти.

Тепер уявімо, яке завдання може ставити перед апеляцій­ним судом людина, проти прав та інтересів якої подано заяву про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставина­ми. Скасування нового рішення суду, постановленого у зв’яз­ку з нововиявленими обставинами, не може її задовольнити, оскільки було скасоване рішення суду, на підставі якого вона приватизувала квартиру. Ухвалення нового рішення про виз­нання громадянина К. таким, що втратив право на проживан­ня у квартирі, - це нова приватизація квартири. Утім, як заз­начає Верховний Суд у постанові Пленуму № 1 від 27 лютого 1981 р., неправильним є визнання обставин нововиявленими лише тому, що суд не знав про їх наявність без з’ясування то­го, чи могли вони бути відомі заявнику. До того ж такі обста­вини мають бути обов’язково доведені доказами, що існували на момент ухвалення рішення. Тому суд, який розглядає спра­ву, повинен бути переконаний у наявності підстав для скасу­вання рішення, виходячи з того, що якби вказані факти були відомі суду під час попереднього розгляду справи, то з їх ура­хуванням було б ухвалено інше рішення,

¹ Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний ко­ментар: У 2 т. / С.Я. Фурса, €.1, Фурса, С,В. Щербак; За заг. ред, Фурси С.Я, - K,: Видавець Фурса С.Я.: KHT, 2007. - Т. 1. - С.905-906.