<<
>>

Об’єднання та роз’єднання позовів

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того ж позивача до одного й того ж відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того ж відповідача.

Вимоги, що об’єднуються в одному провадженні, мають бути однорідними. Однорідність вимог ґрунтується на особ­ливостях тих спірних матеріально-правових відносин, які зумов­люють позов.

Об’єднання позовів дає змогу досягти єдності судових рішень за відповідними вимогами, а також заощадити час і засо­би цивільного процесу.

Питання об’єднання справ вирішується ухвалою. Така ухвала не оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Об’єднання позовів може бути здійснене і позивачем (по­зивачами), і судом.

Суб’єктивне об’єднання позовів - об’єднання в одне про­вадження декількох позовів між різними особами. Суб’єктивне об’єднання позовів - процесуальна співучасть.

Суб’єктивне об’єднання позовів характеризується мно­жинністю осіб на стороні позивача або відповідача або на тій й іншій стороні та відповідно декількома позовними вимогами (об’єднання за суб’єктами).

Об’єктивне об’єднання позовів - об’єднання в одне про­вадження позовів, за яких позивачем і відповідачем є ті ж особи. В одне провадження поєднуються матеріально-правові вимоги (об’єднання за об'єктами), наприклад, у разі, коли наймодавець пред’являє до наймача вимогу про виселення, вимогу про заборгованість із квартирної плати та вимогу про стягнення вартості поточного ремонту житлового приміщення, обов’язок провадження якого покладений на наймача.

У деяких випадках закон прямо передбачає об’єднання позовів. Відтак під час ухвалення рішення щодо позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно вирішує питання про стягнення аліментів (ч.

2 ст. 166 СК України).

У практиці вважається недоцільним об’єднання позовів щодо спорів, які виникають із правовідносин, що належать до різних галузей права, особливо якщо їх розгляд пов’язаний з різ­ними методами дослідження або має різні соціальні завдання. Наприклад, не можуть бути об’єднані позови про поновлення на роботі і про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підви­щеної небезпеки, пред’явлені до однієї і тієї ж організації.

У разі об’єднання позовів кожний із них зберігає окреме значення і підлягає вирішенню судом. У судовому рішенні обо­в’язково повинно бути відображено, чи задовольнив суд і в якому обсязі кожний з об’єднаних позовів. Розгляд кількох пов’язаних між собою вимог в одному процесі сприяє найбільш повному, швидкому та правильному вирішенню справи, усуває можливість ухвалення суперечливих судових рішень.

Хоча від належного вирішення питання про об’єднання позовів залежить швидкий та правильний розгляд заявлених ви­мог, проте об’єднання позовних вимог може мати негативні нас­лідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть пов’язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд і вирішення справи.

Закон передбачає також можливість роз’єднання позовів. Роз’єднання позовів - це виокремлення судом у самостійні про­вадження об 'єднаних в одному проваджені вимог.

Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз’єднання кількох поєднаних в одно­му провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спіль­ний розгляд ускладнює вирішення справи (ч. 2 ст. 126 ЦПК України).

Доцільно роз'єднати позови, коли в одній позовній заяві є вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, але суд вважає доцільним вжити заходів щодо збереження сім'ї, тобто надати подружжю строк для примирення. Щодо аліментів, то батько не заперечує їх стягнення, а мати наполягає на їх виплаті. Тому суд може роз'єднати позови про розірвання шлюбу та надати особам строк для примирення, а щодо алімен­тів - постановити рішення про їх стягнення.

Виокремлення в самостійне провадження вимог - право, а не обов'язок суду, тобто його здійснення цілком залежить від його розсуду. Оформлюється роз'єднання позовів ухвалою, яка також не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

У разі роз'єднання позовів підставою для провадження за виділеними вимогами є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія позовної заяви.

5.

<< | >>
Источник: Цивільний процес України: підручник / кол. авторів; за ред. В. О. Кучера. - Львів: ЛьвДУВС,2016. - 768 с.. 2016

Еще по теме Об’єднання та роз’єднання позовів:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -