Об’єднання та роз’єднання позовів

При провадженні у справі до судового розгляду, суддя може вирі­шувати питання про об’єднання або роз’єднання позовів.

Об’єднання позовів полягає в тому, що в одному провадженні у справі може бути об’єднано декілька вимог одного і того ж позивача до того ж самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами рі­зних позивачів до одного і того ж відповідача (ч.1 ст.

Сторони заінтересовані в тому, щоб всі їх спірні вимоги були розг­лянуті одним і тим же судом і одночасно. Цим досягається швидкість в провадженні справи і зменшуються судові витрати. Об’єднанням позо­вів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих цивільних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об’єднуються однорідністю вимог.

Під однорідністю вимог необхідно розуміти вимоги, які випливають з одних і тих же правовідносин, зокрема; поновлення на роботі і виплата се­реднього заробітку за вимушений прогул; з сімейних правовідносин — ро­зірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей тощо. При цьому не впливають на об’єднання позовів ті обставини, що зміст вимог, що об’єднуються, за характером буде різний, — одних про присудження, дру­гих — про визнання (визнання права авторства і стягнення гонорару).

Зв’язок однорідних вимог, необхідних для об’єднання, може бути обумовлений особливостями спірних матеріальних правовідносин. Такі вимоги можуть випливати з одних цивільних правовідносин або з різ­них правовідносин, але пов’язаних між собою. Тоді, коли вимоги вини­кають з різних правовідносин, врегульованих різними галузями права, і спрямовуються на досягнення різної мети і, особливо, коли їх розгляд пов’язаний з різними методами дослідження, які ускладнюють процес розгляду та вирішення справи, то такі об’єднання не доцільні.

Об’єднання позовів можливе за ініціативою позивача, коли декілька однорідних позовних вимог об’єднується в одній позовній заяві, що найча­стіше зустрічається на практиці. Але кожна з вимог може бути пред’явлена до суду окремою позовною заявою і якщо в його провадженні буде декіль­ка справ, то сторони можуть просити суд об’єднати їх для сумісного розг­ляду. Об’єднання позовів може бути зроблено під час провадження по од­ному з них, коли до пред’явленого в суді додаються нові вимоги, що допускається згідно зі ст. 31 ЦПК України в межах зміни позовних вимог предмета або підстави позову, збільшення позовних вимог. Об’єднання по­зовів можливе також за ініціативою суду. Суддя, ґрунтуючись на ст. 126 ЦПК України, може постановити ухвалу про об’єднання в одне прова­дження кількох однорідних позовних вимог, за позовами одного й того ж позивача до того ж самого відповідача чи до різних відповідачів або за по­зовами різних позивачів до одного й того ж відповідача. При об’єднанні позовів кожна з вимог зберігає самостійне значення і всі вони підлягають вирішенню судом сумісно в одному процесі. По кожній з них він повинен дати відповідь в своєму рішенні про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково (ст. 216 ЦПК).

Результати вирішення однієї вимоги можуть впливати на вирішення інших (поновлення на роботі і виплата заробітної плати за вимушений прогул). Якщо щодо якої-небудь позовної вимоги, до якої сторони по­давали докази і давали пояснення, не постановлено рішення, то такий недолік може бути виправлено постановлениям додаткового рішення (ст. 220 ЦПК).

Залежно від обставин справи суддя вправі постановити ухвалу про роз’єднання одного або декількох об’єднаних в одне провадження по­зовів у самостійне провадження, якщо їх сумісний розгляд утруднює вирішення справи (ч.2 ст. 126 ЦПК). Так, коли разом з розірванням шлюбу заявлена вимога про поділ сумісного майна подружжя і такий поділ впливає на інтереси інших осіб, то така вимога виділяється в са­мостійне провадження.

19.4.