Набрання рішенням суду законної сили

Законна сила рішення суду - це властивість рішення суду, яка полягає в його обов 'язковості для осіб, які беруть участь у справі, для інших громадян та організацій, а також для суду, що його ухвалив.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після завершення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З моменту вступу в законну силу рішення суду набуває значення закону для певного кола осіб.

Законна сила рішення суду виявляється в низці правових властивостей:

1) обов’язковості — полягає в неухильному дотриманні рі­шення суду всіма органами, організаціями, посадовими особами та громадянами;

2) незмінності - полягає у тому, що суд, який постановив рішення не має право змінити рішення по суті справи, яку він розглядав;

2) виключності - полягає у неприпустимості вирішення та­кого самого спору між тими ж сторонами, про такий же предмет спору і за тих же підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту ж позовну вимогу з тих же підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Якщо до суду подається заява з вимогою, за якою існує рішення суду, яке набрало законної сили, то суддя під час вирішення питання про відкриття провадження у справі повинен постановити ухвалу про відмову у його відкритті (ст. 122 ЦПК України). У разі, якщо суддя помилково порушив цивільну справу, то на будь-якій стадії цивільного процесу, провадження може бути припинено, про що постановляється ухвала про закрит­тя провадження у справі (ст. 205 ЦПК України);

4) преюдиціальності - тобто факти, встановлені судом у рішенні, обов’язкові для всіх інших судів;

5) виконуваності - означає, що рішення суду, яке набрало в законної сили, обов’язкове до виконання.

Законна сила рішення суду має об’єктивні та суб’єк­тивні межі.

Об’єктивні межі встановлені правовідносинами і факта­ми, з’ясованими судом за вирішення справи. На інші правовідно­сини між тими ж особами законна сила рішення суду не поши­рюється. Відтак на підставі рішення суду про виселення з кімна­ти в комунальній квартирі не може бути здійснено виселення з іншої кімнати, наданої відповідачу після винесення рішення суду (або ж зайнятої ним без дозволу), оскільки питання про ви­селення з цієї кімнати не було предметом судового розгляду.

Суб’єктивні межі законної сили рішення суду визнача­ються колом осіб, які беруть участь у справі. Законна сила поши­рюється на цих осіб і на їх правонаступників.

5.