Конституційні особисті немайнові правовідносини.
Багато особистих немайнових прав закріплені в Конституції. Такими є право на життя (ст.27), право на повагу до його гідності (ст.28), право на свободу та особисту недоторканність (ст.29), недоторканність житла (ст.30), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31), право на особисте і сімейне життя (ст.32), право на свободу об'єднання (ст.36) тощо.
Очевидним є те, що усі галузеві права, і не лише особисті немайнові, мають конституційну основу.У науковій літературі висловлювалися думки щодо того, що особисті немайнові права мають винятково конституційно-правову природу [54, с. 48; 55, с. 19]. На наш погляд, з такими твердженнями науковців погодитися не можна.
Конституція України є основою формування законодавства та права України. Усі галузі права та велика кількість суб’єктивних прав фізичних й юридичних осіб мають конституційну основу, що загалом не заперечує їх більш детального правового регулювання з межах окремих галузей права. У зв’язку з цим слід погодитися з Р.О.Стефанчуком у тому, що галузева належність того чи іншого права повинна визначатися винятково з погляду того, яка галузь права створює для відповідного правового явища загальні засади для його подальшого розвитку [1, с. 104]. Крім того, не можна не звернути увагу, що думки щодо винятково конституційно-правової природи особистих немайнових прав висловлювалися ще переважно у колишньому СРСР (у 60-х роках минулого століття), тобто тоді, коли цивільне законодавства ще не врегульовувало питання особистих немайнових прав як цивільних прав за своєю галузевою належністю.
На сьогодні чинне цивільне законодавство України прямо визнає за особистими немайновими правами їх цивільно-правову природу.
Значення конституційного закріплення особистих немайнових прав полягає, на наш погляд, в тому, що таким чином утверджується їх стабільність, адже навіть згідно зі ст.274 ЦК прямо передбачено, що обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Конституцією України, можливе лише у випадках, передбачених нею.
Тому доволі часто виникають дискусії з приводу сприйняття і застосування саме конституційних положень, оскільки і в Конституції України окремі положення викладаються непослідовно. Зокрема, з приводу набуття громадянства України і його припинення діє ст. 4, але щодо недопустимості позбавлення громадянства України має застосовуватися ст. 25 Конституції України. При цьому, громадяни України наділені більшими правами, ніж іноземці та особи без громадянства, тому право на громадянство України так само слід розцінювати як важливий елемент правоздатності і, зокрема, цивільно- правової, оскільки іноземці не вправі ставати власниками сільськогосподарських земель тощо.Таким чином, галузеве регулювання є більш динамічним, що може привести до суттєвих змін у регулюванні того чи іншого особистого немайнового права. Однак ті основи та засади, які визначені Конституцією щодо особистого немайнового права, не можуть бути обмежені законами або підзаконними актами.