§ 3. Інформаційні технології у цивільному судочинстві

Світ вже давно живе онлайн. Споживачі, підприємці та інші учасники цивільного обороту все більше роблять покупки поза магазинами та офісами, вже не підписують договори, замовлення, а укладають договори на сайтах інтернет-магазинів, активно вико­ристовують Viber, Facebook Messenger та інші сервіси.

Бажання полегшити отримання різних товарів, послуг, робіт, всти­гати більше, «жити швидше» вже повністю пронизало сучасний світ. Не дивно, що і отримання різних сервісів в електронному вигляді і від держави давно стало затребуваним у світі. З’явилися «електрон­ні уряди», «електронні суди» тощо. Україна активно включилася в ці процеси. Широко розрекламований «електронний суд» — досить дорогий для держави проект. Проте вигоди від його впровадження абсолютно очевидні. Потенційна можливість працювати віддалено дуже економить час для юристів, підприємців та ін.

Стан «електронізації» судочинства у світі

У різних країнах по-різному відбувається «електронізація» судо­чинства. Так, суд міста Чженчжоу провінції Хенань (Китай) впер­ше провів судовий процес з використанням популярного в країні інтернет-месенджера WeChat. Суддя і адвокати зв’язувалися через додаток з різних точок країни і записували голосові повідомлення для матеріалів справи. За допомогою цього месенджера китайська влада збирається прискорити розгляд адміністративних справ і зни­зити завантаженість судів — перший «віддалений» процес замість традиційного робочого дня відняв у суду всього півгодини^[18].

Влітку 2013 року уряд Великобританії представив програму ре­формування системи кримінального правосуддя під назвою «Swift and Sure Justice» («Правосуддя швидке і невідворотне»), в основі якої — максимальна діджіталізація судового процесу, або віддале­не засідання суду в режимі телеконференції. Перший «віртуальний суд» пройшов у мировому суді Бірмінгема — найбільш завантаже­ному в країні і був визнаний вдалим.

Такі зміни є частиною планів з модернізації судів, на яку було виділено 1 млрд фунтів стерлінгів. Зокрема, реформа дозволить по­терпілим і свідкам брати участь у судових засіданнях, у тому числі в перехресних допитах, по відеозв’язку. Таким чином, їм вдасться уникнути психологічних травм, викликаних особистою зустріччю із злочинцем. Крім того, на думку експертів, дистанційна участь дозволить потерпілим краще згадати обставини відповідних подій. Насамперед, ця ініціатива стосується жертв сексуальних злочинів. Однак новий підхід може застосовуватися і при розгляді менш тяжких правопорушень. Зокрема, обвинувачений повинен буде за­реєструватися в розробленій онлайн-системі, за допомогою якої він зможе вивчити всі матеріали справи, включаючи обвинуваль­ний висновок. Якщо фігурант визнає себе винним, він повинен обрати відповідну опцію у програмі, після чого сплатити штраф^[19].

Більш того, британські судді зможуть виносити вироки по Skype і Facetime, тобто приймати в онлайн-режимі рішення про взяття підсудного під варту, а також виносити вироки про позбавлення волі. Завдяки системі «живий зв’язок» судді зможуть виносити рішення на попередніх слуханнях, коли обвинувачені, адвокати і прокурори зобов’язані бути присутніми в залі засідань. Зокрема, мова йде про призначення застави за звільнення. На думку пред­ставників судової системи Британії, такі нововведення дозволять заощадити час і гроші, що витрачаються на дорогу до суду і транс­портування обвинувачених у спеціально обладнаному транспорті, а також позбавлять неповнолітніх свідків і потерпілих, які отримали психологічні травми, від перебування в залі суду разом зі злочин­цями. Очікувалося, що першим судовим процесом, в рамках якого буде випробувана нова система, стане справа 86-річного Рольфа Харріса, якого звинувачують у скоєнні злочинів сексуального ха­рактеру^[20].

Просувається ідея електронного суду і в системі цивільного правосуддя Великобританії державною Радою по цивільному судо­чинству (Civil Justice Council).

Так, у Лондоні триває робота над створенням єдиної системи онлайн-судів. Online dispute resolution system призначена для ви­рішення найбільш поширених цивільних позовів до 25 000 фунтів. З її допомогою можна отримати онлайн-роз’яснення, до якої ка­тегорії відноситься справа, а після цього система направляє відразу до судді, який вирішує спори онлайн. Розробники системи впев­нені, що вона дозволить громадянам заощаджувати і вирішувати свої справи без залучення юриста^[21].

Online dispute resolution system дозволяє набагато частіше знай­ти альтернативні, позасудові способи вирішення спору для сторін, ніж при звичайному порядку. На трьох стадіях розгляду онлайн- спору сторони в будь-який момент можуть вдатися до примир­ливих процедур, про які комп’ютер буде їм невпинно нагадувати. У тому числі нагадувати про це їм будуть підвищені судові мита — дешевше не сваритися. Розробники реформи планують наймати студентів-юристів, які за необхідності зможуть по телефону або при особистій присутності здійснювати «лікнеп» для громадян, які не вміють користуватися Інтернетом^[22].

26 вересня 2016 року відбувся симпозіум Королівського інс­титуту арбітрів, на якому обговорювалося питання про користь «альтернативного» вирішення спорів у порядку онлайн-суду. Oh- лайн-суд буде також спиратися на «недовикористані» прецеденти, виділяючи дрібні позови в єдиному окружному суді за позовами до 10000 фунтів стерлінгів. Це дасть поштовх для більш чіткого ви­рішення сімейних спорів. Також на інтернет-порталі онлайн-суду можна буде знайомитися з матеріалами справ, які знаходяться у провадженні^[23].

Однак Британська асоціація юристів, що спеціалізуються на цивільних справах (The Association of Costs Lawyers), занепокоїла­ся через проект Online dispute resolution system, оскільки вирішен­ня справ без залучення юриста принесе скоріше не економію, а збільшення навантаження на суддів. Адже якщо раніше громадя­ни залучали юриста, щоб обґрунтувати суми своєї вимоги, а судді залишалося лише прийняти рішення про стягнення, то тепер всі питання оцінки належить вирішувати самому судді.

У Великобританії є плани створити «мобільні суди» з онлайн- доступом до таким судів у громадських центрах і навіть в школах і університетах^[25]. Думаємо, що створення таких судів може пере­творити судочинство в «побутову послугу» (на кшталт «булочної за рогом»).

Спрощуючи доступ до суду, потрібно не забувати, що правосуддя не може зводитися до «штампування» судових рішень. Судочинство не конвеєр. Таке спрощення звернення до суду закономірно збіль­шить кількість справ, призведе до зростання кількості судових по­милок. Інформатизація судочинства не повинна перетворюватися на самоціль, а головні правові принципи повинні бути дотримані.

У РФ з 1 січня 2017 року набув чинності закон «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації в частині засто­сування електронних документів у діяльності органів судової вла­ди» від 23 червня 2016 року, який вніс поправки в усі процесуальні кодекси: кримінальний, цивільний, арбітражний та адміністратив­ного судочинства, за рахунок яких учасники судових справ тепер зможуть направляти клопотання, заяви, скарги та додані до них докази в електронному вигляді — для цього буде необхідно заві­зувати документ електронним підписом і подати через спецформу на сайті суду. Така форма давно діє для арбітражних судів у рамках системи «Мій Арбітр»^[26].

Попередня процедура, що діяла тільки в арбітражних судах, пе­редбачала направлення в суд лише відсканованих копій документів. Потім сторони представляли оригінали самому суду. Принциповим нововведенням, запровадженим поправками, стала можливість на­правлення в суд електронних документів з цифровим підписом. У таких документів немає оригіналів на папері^[27].

У законі закріплено, що він повинен застосовуватися за наяв­ності у судів технічної можливості.

Подача процесуальних документів в електронному вигляді до суду здійснюється в особистому кабінеті користувача на офіційно­му інтернет-порталі (www.sudrf.ru). Електронний документ, засвід­чений підписом, створюється шляхом заповнення форми на сайті, у свою чергу, електронний образ документа створюється за допо­могою засобів сканування в PDF і також завіряється простим або кваліфікованим цифровим підписом^[28].

Всі документи необхідно буде підписувати електронним підпи­сом. При цьому отримувати ЕЦП необов’язково, оскільки в якості ключа простого електронного підпису використовується обліковий запис фізичної особи ЄСІА (єдиної системи ідентифікації і аутен- тифікації, яка застосовується для доступу до порталу держпослуг). На всіх сайтах судів загальної юрисдикції з’явилася кнопка «звер­нутися до суду в електронному вигляді».

Через особистий кабінет користувачі зможуть отримувати копії судових актів, повідомлення, виклики до суду й інші документи у вигляді електронних документів. Судові рішення мають підписува­тися тільки посиленим кваліфікованим електронним підписом.

Учасники судових розглядів отримають доступ до процесуаль­них документів в електронному вигляді, а також до відеозаписів процесів та їх розкладу (Мосміськсуд в якості пілотного вже чо­тири роки працює в системі електронного правосуддя). Спочатку Мін’юст розробляв законопроект, який передбачав, що всі елек­тронні документи, які подають у суд учасники процесу, повинні бути підписані кваліфікованим електронним цифровим підписом. Ця ідея була розкритикована юристами як надто жорстка: далеко не всі мають такий підпис, а його отримання і обслуговування ви­магають витрат^[29].

У Литві учасники господарських спорів можуть користуватися публічним пошуком розкладу рішень, протоколів, розподілу справ, формувати і подавати суду електронні процесуальні документи, знайомитися з матеріалами справи, слухати аудіозаписи судових за­сідань.

Активно розвиває цей напрямок і Норвегія. Так, за словами ге­нерального директора Судової адміністрації Королівства Норвегія Свена Маріуса Урке, Норвегія займає 2-ге місце у використанні IT-технологій в державних сферах, в бюджеті на 2017 рік значні кошти закладені на впровадження електронно-цифрових техноло­гій в судах. Зараз обмін документами у судах здійснюється поштою і через інтернет-портал. Електронний портал — це закрита система, тому використання електронно-цифрового підпису не вимагається. «Ми хочемо зобов’язати адвокатів користуватися тільки електрон­ним порталом. Я сподіваюся, що через кілька років ми повністю перейдемо на електронну форму, адже зараз тільки 10 судів в Нор­вегії працюють з електронним форматом. На мою думку, основна проблема — це ментальність, а не технології. Необхідно змінити мислення суддів і учасників процесу. Адже у нас в Норвегії є судді, які сподіваються, що підуть на пенсію до того, як запрацює елек­тронне судочинство, щоб не довелося вчитися», — зазначив Свен Маріус Урке^[31].

Таким чином, країни, які впроваджують елементи електронного суду, в повній мірі не реалізували його (за винятком, може бути, тільки Сінгапуру, де судочинство повністю здійснюється без папе­рових носіїв), тому під поняттям «електронний суд» можна мати на увазі різні технології, які застосовуються в судочинстві.

Деякі технології в Україні вже використовуються і показали свою ефективність. Так, з 2012 року Державна судова адміністра­ція розпочала реалізацію пілотного проекту з розвитку електрон­ного судочинства. Відповідно до затвердженого наказом ДСАУ від 7 вересня 2012 року Тимчасового регламенту обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу визначена процедура подачі заявки про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (у якості пілотних виступали 15 судів Ук­раїни)^[32].

В Україні застосовується дистанційна участь сторони в судово­му процесі за допомогою засобів аудіо- чи відеокомунікації. Так, у кримінальному процесі України вже не тільки є можливість, а й активно застосовується проведення відеоконференції з учасником судового процесу.

На сьогоднішній день «Кабінет електронних сервісів» (https:// kap.minjust.gov.ua/about ) передбачає можливість:

1) оплати судового збору онлайн (на офіційному веб-порталі Судова влада України (http://court.gov.ua/));

2) отримання інформації щодо стадій розгляду судових справ (на офіційному веб-порталі Судова влада України (http://court.gov. ua/), передбачена можливість користувачів порталу перегляду/по- шуку/друку інформації щодо стадій розгляду судових справ);

3) отримання інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень — http://reyestr.court.gov.ua/ (Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р.; постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. № 740 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень»). Цей реєстр являє собою автоматизовану систему збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень;

4) надсилання процесуальних документів по електронній пошті учасникам судового процесу. Мається на увазі можливість отриму­вати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді. Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно: по-перше, зареєстру­ватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку елект­ронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua; по-друге, подати в суд заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України. Процесуальні документи у відповідній справі, видані після дати подання зазначеної заявки до суду, будуть надходити в елект-

ронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника су­дового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в заявці;

5) відправлення судової повістки у вигляді SMS-повідомлень;

6) отримання інформації стосовно перебування суб’єктів під­приємницької діяльності (контрагентів, боржників, поручителів тощо) у процедурі банкрутства.

Тобто в учасників процесу є можливості використовувати блага електронного суду, однак не всі вони ще реалізовані і не всі запу­щені програми широко використовуються. Так, можливість сторін і суду подавати процесуальні документи в електронній формі суттє­во гальмується технічним оснащенням невеликих судів, а з іншого боку — не активним отриманням електронного цифрового підпису учасниками процесу, навіть професійними, наприклад, адвокатами.

Подати клопотання, пояснення, доповнення до Вищого госпо­дарського суду України (далі — ВГСУ) можна через iGov. ВГСУ та громадська організація iGov підписали Меморандум про співпра­цю щодо поліпшення процесу обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу. Сервіс дозволяє подати документи у ВГСУ, зробивши 3 кроки: 1) зайти на офіційний сайт ВГСУ і натиснути на банер з блакитним логотипом iGov; 2) за­вантажити зразок (сертифікат) електронного цифрового підпису і вказати необхідну персональну інформацію; 3) завантажити доку­менти, попередньо скріплені електронним цифровим підписом, та натиснути кнопку «Замовити послугу»^[33].

Також Верховний Суд України запрошує громадян активніше користуватися послугами проекту «Електронний суд»: можливості отримувати судову повістку (повідомлення) у вигляді смс-пові­домлення про день, місце і час розгляду адміністративної, госпо­дарської, кримінальної та цивільної справи Верховним Судом Ук­раїни, отримувати остаточне судове рішення ВСУ на власну елек­тронну пошту. Звичайно, впровадження Верховним Судом України проекту «Електронний суд», проведення засідань з використанням відеоконференцзв’язку, інформування громадян на офіційному веб- сайті Суду про результати розгляду справ сприятимуть ефективному здійсненню права громадян на судовий захист, зменшенню строків розгляду справ, прискоренню отримання громадянами відповідної інформації, а також економії коштів і часу.

Найбільш активно розвивається проект «Електронний суд» у Київському районному суді м. Одеси. Відправити електронний до­кумент до суду можна, маючи доступ до Інтернету, зареєстрував­ши свою поштову скриньку на порталі судової влади за наявності електронно-цифрового підпису, адже тільки за умови наявності підпису електронний документ буде прийнятий і зареєстрований в суді. Перший етап — реєстрація в системі обміну електронни­ми документами на офіційному веб-порталі «Судова влада». Дру­гий — подача в суд вищезгаданої заявки за допомогою електронної скриньки, яка створюється при реєстрації на зазначеному офіцій­ному порталі, на якому розміщена типова форма заявки.

У Київському районному суді м. Одеси зазначають, що значним плюсом проекту є залучення інших державних органів до комуні­кації з судом за допомогою електронних технологій. На сьогодні налагоджено обмін інформацією з органами юстиції, міграційної служби, прокуратури, виконавчої служби, поліції і експертними установами. Завдяки співпраці з Головним управлінням державної міграційної служби в Одеській області вдалося заощадити 91 ти­сячу гривень на надсилання запитів до адресно-довідкового бюро, активно використовується напрямок цивільних справ в експертні установи в електронному вигляді. На сьогоднішній день у Київсь­кому районному суді м. Одеси зареєстровано 2130 електронних справ^[34]. Однак це лише одинична практика, яка поки що не має істотного поширення.

Суттєвим гальмом у впровадженні нових можливостей «елект- ронізації» судочинства є чинне законодавство. Стаття 74 ЦПК Ук­раїни не передбачає можливості повідомлення або виклику осіб, які беруть участь у справі, ні через смс-повідомлення, ані шляхом на­правлення судової повістки і повідомлення по електронній пошті.

Процесуальні кодекси України не дозволяють поки що подати позов до суду в електронному вигляді. У відповідності до ст. 119 ЦПК України позовна заява подається в суд у письмовій формі. Той експеримент, який проводиться, наприклад, у Київському районно­му суді м. Одеси, спирається на закони України «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг», але однозначної відповіді на питання про дотри­мання письмової форми документа для цілей судочинства при його створенні в електронній формі та підписанні ЕЦП немає.

Крім того, процесуальне законодавство не регламентує дії суду щодо формування матеріалів справи в електронному вигляді (до­казів та інших документів), необхідно обов’язково формувати традиційну (паперову) справу. Наприклад, Тимчасовий регламент надіслання судом електронних документів учасникам судового про­цесу, кримінального провадження, затверджений наказом Держав­ної судової адміністрації України від 7 листопада 2016 року № 227, визначає порядок надіслання учасникам судового процесу, кримі­нального судочинства процесуальних документів в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді відповідно до процесуального законодавства. Тобто направлення документів в електронному вигляді є лише дублюванням паперового надсилання (щоб відповідати нормам процесуальних кодексів).

Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості направлення суду апеляційної чи касаційної інстанції справи в електронному вигляді (навіть якщо вона все-таки існує поряд з традиційно сформованою справою).

Процесуальний закон не передбачає можливості направлення як стягувачу, так і органам виконавчої служби виконавчого листа у електронному вигляді.

Шляхи вдосконалення/впровадження електронного суду:

1. Термінове внесення змін до процесуальних кодексів, яким закріпити право подавати до суду позовні заяви, докази та інші документи в електронному вигляді, можливість формувати елект­ронні справи, архіви, доступ суддів до матеріалів справи при от­риманні апеляційних і касаційних скарг, а також інші механізми впровадження електронного суду.

2. Вжити заходів щодо інформування фізичних осіб про порядок отримання електронних підписів учасниками процесу, особливо не сучасно в цьому контексті виглядає відсутність таких підписів у адвокатів.

3. Працювати над програмним забезпеченням електронного правосуддя: воно має бути функціональним, безпечним, ефектив­ним для здійснення правосуддя і при цьому також доступним та зрозумілим для споживача послуг.

4. Спільна робота з виконавцями судових рішень: перехід на електронний документообіг між ДВС (а також приватними вико­навцями) і судом.

5. Перехід на електронний документообіг між судом і органами прокуратури, МВС, фіскальними органами тощо.

Державні органи повинні бути прямо зацікавлені в удоскона­ленні електронного судочинства, оскільки це значно заощадить державні кошти на тонни паперу та витратних матеріалів.

6. Забезпечити суди України технічними засобами та працівни­ками, відповідальними за виконання функцій електронного судо­чинства.

Без цих змін далі розвиватися електронне судочинство не змо­же. Наприклад, зареєстровані на сьогодні 2130 електронних справ у Київському районному суді міста Одеси не можуть існувати виключно в електронному вигляді. Для дотримання чинного зако- нодательсва в суді змушені дублювати всі електронні документи в звичайному паперовому вигляді для формування справи. Це ще раз підкреслює необхідність термінових змін законодавства^[35].

Перспективне законодавство

Процесуальні основи для впровадження єдиної системи елект­ронного суду у всіх судах України закладені у Проекті ЦПК Украї­ни, розробленому Радою з питань судової реформи. Ці зміни можна назвати революційними у питанні застосування сучасних телеко­мунікаційних можливостей мережі Інтернет у цивільному процесі. Практично аналогічні положення містить і проект ГПК, опубліко­ваний на офіційному сайті Ради з питань судової реформи.

У Проекті ЦПК станом на 10 березня 2017 року^[36] передбачено, що електронний документообіг між судами, між судом і учасника­ми судового процесу має забезпечити Єдина судова інформаційно- телекомунікаційна система.

Для ефективної реалізації процесуальних повноважень розроб­никами змін до ЦПК України передбачаються можливості звернен­ня в суд, обміну документами, отримання інформації у віддаленому доступі з використанням інформаційних технологій. Зрозуміло, що такі нововведення будуть фантастично економити час.

На відміну від проекту змін до ЦПК, який був розробоений Ра­дою з питань судової реформи у 2016 році, новий Проект ЦПК пе­редбачає цілісну концепцію «електронізації» судочинства, на нашу думку, достатньо сучасну і прогресивну.

Основні новели та правила

По-перше, передбачено розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі.

Згідно з ч. 9 та 10 ст. 14 Проекту ЦПК «суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі. Про­цесуальні та інші документи і докази у паперовій формі не пізні­ше наступного дня з дня їх надходження до суду переводяться у електронну форму та долучаються до матеріалів електронної судо­вої справи... Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи су­дом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи каса­ційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги».

Проектом робиться спроба запровадити електронні судові справи.

Порівняно з Проектом змін до ЦПК станом на березень 2016 року новий Проект ЦПК більшою мірою реалізував ідеї елек­тронного суду. Наприклад, цей Проект реалізовує ідею електрон­ного суду в чистому вигляді з формуванням електронної справи як єдиної форми. За Проектом ЦПК 2016 року електронне діловодс­тво в суді повинно було залишитися альтернативним традиційному паперовому діловодству.

Проект ЦПК фактично передбачає, що має обов’язково фор­муватися справа в електронному вигляді, в тому числі для того, щоб до суду вищої інстанції вона відправлялася в електронному вигляді. Крім того, її зберігання в електронному архіві виключить можливість її втрати.

Але, оскільки формування електронної справи не передбачає її дублювання в паперовому вигляді, такі положення містять певні ризики відносно можливості забезпечення коректної та безперерв­ної роботи відповідного програмного забезпечення, технічного ос­нащення всіх судів тощо, але в цілому — це великий крок на шляху до повноцінного «електронного суду». Хоча, можливо, необхідно на перехідний період встановити правило щодо дублювання спра­ви в традиційному вигляді, наприклад, ще протягом 5 років, для поступового зменшення зазначених ризиків.

По-друге, передбачено обмін документами в електронній формі.

Згідно зі ст. 14 Проекту ЦПК «Електронний суд» забезпечується Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою.

Вона забезпечує обмін документами: 1) між учасниками судо­вого процесу та судом; особи, які зареєстрували офіційні елек­тронні адреси, зможуть подати документи в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телеко­мунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису; 2) суд направлятиме процесуальні докумен­ти учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси; 3) між судами.

Викликає питання формулювання ч. 4 ст. 14 Проекту ЦПК, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система забезпечує обмін документами між учасниками судового процесу, тобто між собою. Важко уявити, що мали на увазі розробники.

При цьому особам, які зареєстрували офіційні електронні адре­си в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі:

1) суд відповідно до ч. 5 ст. 14 Проекту ЦПК «направляє судо­ві рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіцій­ні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі з застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомуні­каційної системи...»;

2) згідно з ч. 7 ст. 14 Проекту суд надсилає їм «будь-які докумен­ти у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в елект­ронній формі, шляхом їх направлення на офіційні електронні ад­реси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою»;

3) зазначені особи, згідно з ч. 8 ст. 14 Проекту, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інфор­маційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного ЕЦП, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Зако­ну України «Про електронний цифровий підпис».

Далі ці правила частково дублюються. Так, згідно з ч. 5, 6 ст. 44 Проекту ЦПК («Права та обов’язки учасників справи», аналогічна ст. 27 чинного ЦПК): «Документи (в тому числі, процесуальні до­кументи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватись до суду, а процесуальні дії вчинятись учасниками справи в елект­ронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-теле­комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватись учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інфор­маційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповід­них форм процесуальних документів, затверджених Вищою радою правосуддя».

На відміну від попередньої редакції Проекту ЦПК (станом на березень 2016 року), коментований Проект передбачає, що проце­суальні документи в електронній формі мають подаватись учасни­ками справи до суду шляхом заповнення відповідних форм процесу­альних документів, затверджених Вищою радою правосуддя.

Щодо використання ЕЦП, варто зазначити, що розробники не враховують, що Закон України «Про електронний цифровий під­пис» було розроблено на основі Директиви 1999/93/ЄС Європейсь­кого Парламенту та Ради від 13 грудня 1999 року про рамки Спів­товариства для електронних цифрових підписів. Однак у 2014 році прийнято Регламент (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради від 23 липня 2014 року про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій в межах внутрішньо - го ринку та про скасування Директиви 1999/93/ЄС (далі — Регла­мент № 910 eIDAS), який набрав чинності 1 липня 2016 року. На гармонізацію із положеннями Регламенту № 910 eIDAS був розроб­лений Проект Закону України «Про електронні довірчі послуги» (далі — проект Закону) № 4685. Практично весь текст Регламента № 910 eIDAS був перенесений у проект Закону.

Передбачається три рівня електронної ідентифікації: 1) висо­кий (використання кваліфікованих електронних підписів і печаток); 2) середній (використання вдосконалених електронних підписів і печаток); 3) низький рівні довіри до використовуваних засобів електронної ідентифікації.

При цьому у державних установах для взаємодії з іншими юридичними та фізичними особами використовуються виключно кваліфіковані електронні довірчі послуги. Державні установи вчи­няють правочини в електронній формі лише за наявності у них кваліфікованих електронних підписів та печаток (ст. 10 проекту Закону). Так само передбачено вчинення нотаріальних дій та здій­снення правосуддя з використанням кваліфікованого електронного підпису чи печатки або інших засобів електронної ідентифікації відповідно до порядку, встановленого законодавством^[37].

Хоч цей законопроект ще не прийнятий, але у нього високі шанси стати законом з огляду на шлях до гармонізації права Ук­раїни з правом ЄС та він мав би бути врахований у Проекті ЦПК, а саме: щодо використання суддями кваліфікованого електронного підпису.

Копії документів іншим учасникам справи. Згідно з ч. 7, 8 ст. 44 Проекту ЦПК «якщо цим Кодексом передбачено обов’язок учас­ника справи додавати до документів, що подаються до суду, їх копії відповідно до кількості учасників справи, або надсилати копії до­кументів іншим учасникам справи відповідний учасник справи звільняється від такого обов’язку, якщо подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або над­силаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі до­кументи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника)...».

Розробники Проекту ЦПК фактично в цю статтю (ст. 44) поміс­тили не властиві їй правила не тільки про права та обов’язки, а й про правила надання доказів, правила подачі документів до суду. Однак такий підхід можливий, оскільки дублювати ці положення окремо в спеціальних нормах розробникам, певно, здалося обтяж­ливим для тексту кодексу.

Зв’язаність виключно електронною формою документообігу ви­никає, якщо особа подає позов, апеляційну чи касаційну скаргу в електронній формі. У цьому випадку «позивач, особа, що подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі» (ч. 9 ст. 44 Проекту ЦПК).

Так само в нормах про судовий наказ зазначено, що «якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов’язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі» (ч. 4 ст. 164 Проекту ЦПК).

Розробниками також пропонується змінити правила щодо на­правлення судових повісток та копій документів на офіційну елек­тронну адресу у випадку наявності у особи офіційної адреси елек­тронної пошти (ч. 6 ст. 129 Проекту ЦПК), а також ч. 13 цієї статті щодо направлення учаснику справи текстових повідомлень з ви­користанням засобів мобільного зв’язку при наявності відповідної письмової заяви учасника справи і відповідної технічної можли­вості шляхом надсилання такому учаснику справи текстових пові­домлень з зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При цьому редакція ст. 131 Проекту ЦПК припускає, що тільки у разі відсутності у адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам — відповідній службовій особі, яка розпи­сується про одержання повістки.

Це можна трактувати так, що сам факт відсилання судової повіс­тки адресату на офіційну електронну адресу вважається належним повідомленням.

По-третє, вводиться у ЦПК поняття «офіційна електронна ад­реса». Обмін документами в електронній формі, в основному, про­ходить за допомогою «офіційної електронної пошти».

Для суб’єктів владних повноважень згідно із постановою КМУ від 5 січня 2011 року №5 «Про затвердження Положення про Єдину базу даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб’єктів владних повноважень» існує відповідний реєстр офіцій­них адрес електронної пошти.

Для інших осіб згаданий термін вимагає спеціального тлумачення.

«Офіційна електронна адреса» — це електронна адреса, створена при реєстрації в Єдиній судовій інформаційній (автоматизованій) системі.

Так, вже сьогодні діє Тимчасовий регламент надіслання судом електронних документів учасникам судового процесу, криміналь­ного провадження, затверджений наказом Державної судової ад­міністрації України від 7 листопада 2016 року № 227, у відповід­ності з яким електронна адреса — адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікацій­ний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-під- приємців — ідентифікаційний номер платника податків — фізич­ної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера — серія та номер паспорта громадянина), доменним іменем — ім’я у домені «mail.gov.ua». У разі відповідності та повноти внесення користува­чем інформації в шаблон форми реєстрації системою автоматично генерується адреса електронної пошти у форматі: ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер платника подат­ків — фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номе­ра — серія та номер паспорта громадянина) «@mail.gov.ua».

Як ми вже відмічали, професійні учасники цивільного процесу не дуже поспішають отримувати ЕЦП, залучатися до нововведень, але згідно з ч. 6 ст. 14 Проекту ЦПК «адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання де­ржавного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомуніка­ційній системі в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-теле­комунікаційній системі в добровільному порядку».

Ці норми видаються не тільки справедливими, але й прогно­зуємо, що саме вони стануть рушійною силою, що «примусять» до поширення «електронізації» цивільного судочинства. Адже із на­явністю саме офіційної електронної пошти Проект ЦПК пов’язує переважну більшість опцій «електронного суду».

За прикладом Норвегії перелік зазначених осіб можна доповни­ти страховими компаніями та фінансовими установами, оскільки вони часто є не лише позивачами та заявниками, але і відповіда­чами. Наявність у них обов’язкової офіційної електронної пошти значно б економила державні кошти на забезпечення роботи судів, економила б час на пересилку кореспонденції та зменшила факти зловживання в процесі шляхом ухилення від отримання процесу­альних документів.

По-четверте, допускаються документи, що підтверджують повноваження представників, в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 та 7 ст. 63 Проекту ЦПК («Документи, що підтверджують повноваження представників», аналогічна ст. 42 чинного ЦПК): «3. Довіреність від імені юридичної особи ви­дається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами....7. У разі подання представником заяви по суті справи в елек­тронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телеко­мунікаційну систему».

Тобто йдеться про те, що представник, який звертається до суду або подає до суду документи в електронній формі, в електронній формі надає довіреність (копію), завірену його електронним циф­ровим підписом (саме так було сформульовано в попередньому Проекті та видається більш вдалим).

По-п’яте, вводиться поняття «електронні докази».

Кардинально змінений підхід до електронних доказів порівняно з Проектом ЦПК станом на березень 2016 року^[38].

При цьому потрібно розрізняти:

1) електронні копії документів, які існують у паперовому ви­гляді;

2) електронні документи-оригінали.

Електронні копії документів, які існують у паперовому вигляді, за задумом розробників Проекту не відносяться до електронних доказів.

Так, згідно зі ст. 77 Проекту ЦПК («Докази»): «Доказами є будь- які дані... Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмови­ми, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків».

Як бачимо, електронні докази виведені з поняття письмових. Таким чином, під «електронними доказами» Проект ЦПК розуміє тільки електронні документи-оригінали.

При цьому додатково підкреслюється у ст. 96 («Письмові дока­зи»), що «письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору». Частина 3 ст. 96 Проекту ЦПК передбачає, що «учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом».

Окремо необхідно зупинитись на електронних документах, які існують тільки в електронній формі (або були створені як елект­ронні документи). Так, згідно зі ст. 101 Проекту ЦПК («Електронні докази»): «1. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають зна­чення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі, текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, ві- део- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, муль­тимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатись, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах та ін.), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збе­реження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтер- нет). 2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про елек­тронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного документа».

У сучасному «цифровому» світі все частіше документи відразу створюються в електронній формі, наприклад, платіжне доручен­ня, підготовлене з використанням системи «банк—клієнт». Так, при використанні «Приват24» фізична особа не підписує свої доручен­ня банку ЕЦП, проте сам порядок входу в систему, ідентифікації клієнта, підтвердження оплати з допомогою введення пароля з висланого на заданий номер телефону пароля, говорить про ви­користання «простого» електронного підпису. Немає підстав не визнавати такий документ доказом. Роздр укований варіант такого доручення слід вважати копією документа^[39].

По-шосте, змінені правила щодо подачі позовної заяви та відзиву на позов.

Згідно зі ст. 176 Проекту ЦПК «позовна заява подається до суду в письмовій формі...». Однак це не означає, що вона не може бути подана в електронній формі. Так, із формулювання ч. 9 ст. 44 Про­екту ЦПК «якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі...» очевидно, що подати позов в елект­ронній формі можливо, а інше (неможливість електронної форми) було б дивним з огляду на кількість новел стосовно «електронного» суду.

Згідно з положеннями цієї статті позовна заява, між іншим, по­винна містити адресу електронної пошти сторін та інших учасників справи, якщо вони відомі, та офіційну електронну адресу.

У відзиві на позов також має міститися офіційна електронна ад­реса та адреса електронної пошти відповідача, якщо такі є (ст. 179 Проекту ЦПК).

Така вказівка, звичайно, не перетворює зазначену електронну адресу на «офіційну електронну адресу». Швидше можна говорити про узгоджену електронну адресу як засіб комунікації.

Щодо форми судового рішення, згідно з ч. 8 ст. 260 Проекту ЦПК усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та елект­ронній формах. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних до­кументів.

Інші новели

Уточнено правила про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (ст. 213).

Також передбачена система автоматизованого арешту коштів (ст. 15 Проекту ЦПК), яка забезпечує оперативне накладення аре­шту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.

Виконавчі листи викладаються виключно в електронній формі. Так, згідно зі ст. 432 Проекту ЦПК «виконання судового рішен­ня здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судо­вої інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнен­ня відповідних форм процесуальних документів». Протягом п’яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія надсилається стягувачу на його офіцій­ну електронну адресу або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

Напевне, під «копією» виконавчого листа, який надсилається рекомендованим листом, мається на увазі паперова копія елект­ронного виконавчого листа.

В електронній формі може бути подано заяву про скасування рі­шення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу (ст. 456 Проекту ЦПК). Як правило, заява про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу подається у письмовій формі і підписується особою, яка його оскаржує, однак ч. 6 цієї статті передбачено можливість подання заяви про скасуван­ня рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу в електронній формі, але заявник повинен до початку судового роз­гляду вказаної заяви надати суду документи, зазначені у цій статті.

В електронній формі може бути подано клопотання про надан­ня дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (ст. 467 Проекту ЦПК).

В електронній формі може бути подано заяву про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу (ст. 477 Проекту ЦПК).

В електронній формі може бути подано заяву про видачу вико­навчого листа на примусове виконання рішення третейського суду (ст. 486 Проекту ЦПК).

Таким чином, використання системи «електронний суд» можли­ве, у більшості випадків, за наявності ЕЦП, «офіційної» електрон­ної пошти. Крім того, використання можливостей «електронного суду» за цими нормами є правом, а не обов’язком сторін (крім ви­падків, коли особа сама себе зв’язує електронним документообігом, подаючи позов, заяву в електронній формі; одержання боржником, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, процесуальних документів та інших випадків, коли учасником справи є особа, за­значена в ч. 6 ст. 14 Проекту ЦПК, яка зобов’язана мати офіційну електронну пошту (адвокати, нотаріуси, державні органи тощо)).

З точки зору юридичної науки, очевидною є необхідність ре­тельного осмислення поняття електронних доказів, процедури їх огляду та обстеження. До такого аналізу повинні бути залучені суд­дівське і адвокатське співтовариство.

«Електронний суд» забезпечується Єдиною судовою інформа­ційно-телекомунікаційною системою. При цьому документи не формуються самостійно, а шляхом заповнення форм процесуаль­них документів.