Форми участі у цивільному процесі

Органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та ін­тереси інших осіб, можуть брати участь у цивільному процесі у декіль­кох формах:

— порушення (ініціювання) цивільного процесу (подання позовної заяви, заяви, апеляційної чи касаційної скарги; звернення до суду з при­воду перегляду судових рішень Верховним Судом України чи нововия- вленими обставинами; звернення із заявою про звернення рішення до виконання);

вступ прокурора у цивільний процес на будь-якій його стадії (ч.2 ст.

— вступ у цивільний процес для дачі висновку у справі (ст. 45 ЦПК). Порушення (ініціювання) цивільного процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЦПК України у випадках, встановлених за­коном, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридич­ні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Цих суб’єктів залежно від підстав участі у цивільному процесі слід по­ділити на дві групи: Уповноважений Верховної Ради України з прав люди­ни, органи та особи, яким надано право захищати інтереси інших осіб.

1) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вправі згідно зі ст. 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»:

— на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (тає­мними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах міс­цевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах проку­ратури, включаючи справи, які знаходяться в судах. Доступ до інфор­мації, пов’язаної із службовою та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами України;

— бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб’єкта права, в інте­ресах якого судовий розгляд оголошено закритим;

— звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров’я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;

2) Інші органи та особи, визначені ст.

Окреме місце серед суб’єктів, визначених ст. 45 ЦПК України, посі­дають органи прокуратури. Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції Укра­їни на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави у суді у випадках, визначених законом.

Особливість участі прокурора у цивільному процесі полягає в тому, що він, на відміну від інших органів та осіб, визначених ст. 45 ЦПК України, може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивіль­ного процесу. Тобто, може бути ініціатором будь-якої стадії цивільного процесу незалежно від того, чи брав він участь у справі. Для реалізації таких своїх повноважень прокурор, який не брав участі у справі, з ме­тою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення Верховним Судом України або у зв’язку з нововиявленими обставинами, має право знайо­митися з матеріалами справи в суді (ч. 4 ст. 46 ЦПК).

Практика виробила три критерії, коли прокурор пред’являє позов:

— заінтересована особа не може або для неї украй важко захистити свої права (заяви в інтересах неповнолітніх, недієздатних, старших, важко хворих громадян);

— якщо заінтересована особа не вживає заходів для захисту свого права, але інтереси інших громадян, державні, суспільні інтереси вима­гають такого захисту (регресні позови в інтересах підприємства);

— якщо позов має сприятливу перспективу.

В своїй роботі працівники прокуратури керуються наказом Генера­льного прокурора України від 29.11.2006 р. № 6-гн «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» (із змінами, внесеними на­казами Генеральної прокуратури України від 11.12.2009 р. № 10-гн та від 01.09.2010 р. № 5гн-1/6гн-1)^{[24] [25].}

Здійснюються представницькі функції шляхом:

— підготовки та звернення до суду з позовами, заявами, адміністра­тивними позовами (далі — позови, заяви);

— участі у розгляді судами справ;

— ініціювання перегляду незаконних судових рішень;

— захисту прав громадянина або інтересів держави при виконанні судових рішень;

— вжиття передбачених законом заходів щодо усунення порушень за­кону при здійсненні судочинства, відповідальності винних у цьому осіб.

Пріоритетним є захист соціальних і майнових прав неповнолітніх, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи, а також захист державних інтересів, що стосу­ються оподаткування, стягнення сум до бюджету, відчуження держав­ного майна, у т.ч. через процедуру банкрутства, земельних відносин, усунення порушень, пов’язаних з корупційними діяннями.

Підрозділи представництва інтересів громадян і держави в судах за наявності підстав готують позови, заяви, протести та надсилати їх до суду за підписом прокурорів або їх заступників.

За наявності підстав до пред’явлення позову прокурор може ініціювати питання про вжиття запобіжних заходів та заходів забезпечення доказів ві­дповідно до вимог законодавства. Належним чином мотивувати необхід­ність вжиття запропонованого прокурором виду запобіжного заходу.

При пред’явленні позову, заяви прокурор також може вживати захо­дів щодо забезпечення позовних вимог, вказувати конкретний спосіб забезпечення та мотивувати його, реагувати на випадки необгрунтова­ної відмови у забезпеченні позову, заяви.

Звертаючись із позовом, заявою до суду не за місцем знаходження прокуратури, копію позову, заяви негайно надсилається відповідному прокуророві для забезпечення його участі у розгляді справи та письмо­во інформується про це суд, до якого направлено матеріали.

Прокурор бере участь у розгляді судами справ у випадках, передба­чених законом, або коли суд визнає це за необхідне.

Участь у розгляді цивільних справ за позовами, заявами прокурора у місцевих загальних судах забезпечується, як правило, прокурором за місцем розташування суду.

Для ефективного та своєчасного застосування повноважень щодо захисту в суді прав громадян або інтересів держави шляхом участі у справах за позовами інших осіб, ініціювання перегляду судових рішень у справах, розглянутих без участі прокурора, прокуратурі рекоменду­ється виявляти та відслідковувати відомості про наявність на розгляді у судах справ чи винесених судових рішень, що порушують права грома­дян або інтереси держави та потребують застосування представницьких повноважень прокурора.

Рішення про вступ у справу приймається керівником прокуратури або його заступниками, керівниками самостійних галузевих підрозділів Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня.

Участь прокурорів за своєю ініціативою є обов’язковою при розгля­ді судами справ про: усиновлення дітей іноземцями; позбавлення бать­ківських прав; стягнення коштів за рахунок державного бюджету; зві­льнення від арешту майна, яке стягується в доход держави. Прокурорів зобов’язано вживати заходів для отримання інформації щодо розгляду судами справ про визнання фізичних осіб недієздатними, обмежено діє­здатними, безвісно відсутніми чи оголошення їх померлими, за наявно­сті підстав здійснювати вступ у розгляд цих справ.

Органів та осіб, які захищають інтереси іншої особи, не слід вважати представниками цієї особи.

Між ними та процесуальним представником існує суттєва відмін­ність:

• представник завжди може вступати у процес, маючи на це відпові­дні повноваження сторони; органи та особи, які захищають інтереси інших осіб, вступають без будь-яких повноважень, таке право надане їм законодавством;

• інтереси представника і особи, яку представляють, повинні збіга­тися; інтереси ж особи, що їх захищають такі органи й особи, можуть і не збігатися з інтересами самих органів та осіб.

Процесуальним оформленням вступу органів та осіб, визначених ст.

Органи та особи, визначені ст. 45 ЦПК України, є учасниками циві­льного процесу, суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин і належать до осіб, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК), тому корис­туються притаманним їм комплексом процесуальних прав та обов’язків. Крім цього, вони наділені обсягом спеціальних прав, які визначають можливість розпорядження поданою заявою.

Органи та особи, які звернулися до суду в інтересах інших осіб, дер­жавних чи суспільних інтересів, мають процесуальні права й обов’язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. У разі, якщо прокурор представляє у суді інтереси відповідача чи третьої особи, він наділений лише процесуальними правами особи, яка бере участь у справі, а також правом висловлювати свою думку щодо ви­рішення справи по суті (ст. 46 ЦПК), наприклад, відмовитися від заяви, змінити предмет та підставу позову, вчинити інші дії. Однак ці права не є проявом дії принципу диспозитивності цивільного судочинства. Вони ви­значають повноваження прокурора чи іншого органу (особи) в рамках поданої ним заяви і ні в якій мірі не стосуються матеріально-правової вимоги, щодо якої прокурором чи іншим органом (особою) подано заяву до суду. Тому вчинення таких дій не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному чи іншому обсязі.

При відкритті провадження у справі суд повідомляє особу, в інте­ресах якої подано заяву.

Іншою формою участі є вступ у цивільний процес для дачі висновку у справі. На відміну від попередньої форми, вона стосується тільки ор­ганів державної влади та місцевого самоврядування. Підставою для цього є необхідність виконання ними своїх повноважень.

Вступ у процес можливий за власною ініціативою, ініціативою суду, на вимогу закону.

Вступ у процес за власною ініціативою має факультативний харак­тер, вступ на вимогу закону або суду — обов’язковий.

Наприклад, обов’язковою є участь прокурора у справах про відшко­дування збитків, заподіяних злочином (ст. 33 Закону України «Про про­куратуру»). Згідно із п. 4 ст. 19 CK України обов’язковою є участь ор­гану опіки та піклування при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батьків, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним.

Суд, виходячи із матеріалів конкретної справи, може ухвалою залу­чити до участі у справі той чи інший орган. Наприклад, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної влас­ності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року для дачі ви­сновку у справі, пов’язаній з правом приватної власності громадян на житловий будинок, можуть бути залучені органи державного архітекту­рно-будівельного контролю, пожежної, санітарної інспекцій.

Висновок органу державної влади та органу місцевого самовряду­вання складається від імені відповідного органу та підписується його керівником. Він повинен бути оголошений у судовому засіданні і оці­нюється судом в сукупності з усіма матеріалами справи.

Органи державної влади та місцевого самоврядування за цієї форми участі у справі нагадують експертів, але вони наділені юридичною заін­тересованістю і дають висновок не тільки за фактичними обставинами, а й по суті справи. На відміну від експерта, органи державної влади та місцевого самоврядування вирішують також і правові питання. У своє­му висновку вони торкаються не тільки фактичного боку питань, які досліджуються, а й доводять свої правові висновки у справі. Експерт як спеціаліст розглядає тільки фактичну сторону справи. На відміну від органів державної влади, експерт не є особою, яка заінтересована у ре­зультаті справи.

Органи державної влади та місцевого самоврядування та їх пред­ставники у судовому засіданні не попереджаються про кримінальну ві­дповідальність за відмову від дачі висновку та за дачу завідомо неправ­дивого висновку.

Різниця між органами державної влади та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, полягає в тому, що треті особи пов’язані зі сторонами матеріально-правовими відносина­ми і захищають у процесі свої особисті інтереси, а органи державної влади не перебувають у матеріально-правовому зв’язку зі сторонами і захищають права інших осіб, виходячи з державних та громадських інтересів.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для подання висновку, мають процесуальні права і обо­в’язки особи, яка бере участь у справі, а також право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті (ст. 46 ЦПК).

Контрольні запитання

1. Визначте підстави і процесуальні форми участі прокурора у циві­льному процесі, його процесуальні права та обов’язки.

2. Які підстави і процесуальні форми участі у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свобод та інтереси інших осіб?

3. У чому полягає участь у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування з метою захисту прав, свобод та інтересів інших осіб, державних чи суспільних інтересів?

4. Завдання і підстави, форми участі органів державної влади, їх процесуальні права та обов’язки.

Рекомендована література

1. Бичкова С. Цивільний процесуальний статус прокурора / С. Бичкова // Вісник прокуратури. — 2012. — № 12. — С. 98—104.

2. Дунас Т. Місце і роль прокурора у сучасному цивільному процесі України: правові, теоретичні та прикладні проблеми / Т. Дунас, М. Ру­денко // Вісник прокуратури. — 2010. — № 2. — С. 81—90.

3. Дунас Т. Прокурор у сучасному цивільному процесі України / Т. Дунас, М. Руденко // Юридичний вісник України. — 2010. — 6—12 бе- резня(№ 10). — С. 10—11.

4. Дунас Т. О. Мета участі прокуратури в цивільному процесі Укра­їни / Т. О. Дунас // Юриспруденція: теорія і практика. — 2009. — № 1. — С. 24—33.

5. Жеребной І. Діяльність органів місцевого самоврядування та прокуратури щодо захисту інтересів неповнолітніх: цивільно- процесуальний аспект / І. Жеребной // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 3. — С. 79—82. — Бібліогр.: 9 назв.

6. Зінов’єва А. В. Процесуальне становище органів державної влади та місцевого самоврядування у цивільному процесі України / А. В. Зі­нов’єва // Юриспруденція: теорія і практика. — 2009. — № 2. — С. 6—10.

7. Руденко, М. Прокурор як суб’єкт права на звернення про перег­ляд судових рішень Верховним Судом України / М. Руденко // Вісник прокуратури. — 2012. — № 8. — С. 104—113.

8. Севрук О. Звернення прокурора до суду із заявою про видачу су­дового наказу / О. Севрук // Вісник прокуратури. — 2010. — № 1. — С. 100—105.