13.5. Збирання і використання джерел інформації про зовнішність людини для її розшуку і ототожнення

Матеріальні джерела, які цілком відбивають зовнішній вигляд людини або його окремі частини, зустрічаються рідко внаслідок низки причин.

Сліди зовнішніх ознак нерідко можуть бути невидимими або маловидимими. Це не тільки сліди рук, шкірного покриву обличчя на полірованих предметах, а й сліди загальної будови тіла. Так, якщо труп лежав на підлозі, в ліжку, а потім був перенесений, на підлозі, постільній білизні утворюється невидимий тепловий слід — ложе трупа, котрий відображає деякі загальні ознаки зовнішності. Для виявлення таких слідів застосовують тепловізор (див. мал. 9), або люмінесцентні методи, наприклад метод використання люмінолу. Попередньо готовиться водний

152

Глава ІЗ. Слідиознакизовнішньої уу доті людини, габітологія

розчин ЛЮМІНОЛУ (0,1 г) і 5г кальцинованої соди на 5л води. Потім в розчин додають 10 мл 3 ° о розчину перекису водню. На початку пошуку слідів, наприклад, ложа трупа, слідів рук, босих ніг, необхідно затемнити приміщення. Розчин.люмінолу наносять на предмети розпиленням (пульверизатором, пилососом, насосом для оббризкування садових дерев). Біологічна речовина слідів вступає в хімічну реакцію, при ньому виникає яскраве світіння внаслідок хемілюмінесценції. Світіння настільки добре видиме в затемненому приміщенні, що його можна фотографувати.

Найчастіше як матеріальні джерела інформації про зовнішність людини використовують фотознімки, кіноплівки, відеограми, а також кісткові останки. За фотознімком слідчий може скласти словесний портрет — орієнтир для розшуку, заповнити картку обліку або зробити запит до А1СС, побудовану за ознаками зовнішності.

Останки тіла людини як MaTqiianbHi сліди несуть інформацію про зовнішній вигляд людини, його біологічну сутність. Для одержання такої інформації призначається судовомедична або портретнокриміналістична експертиза.

Досліджуючи череп, що зберігся, за методом С.А. Бурова, можна здійснити ідентифікацію особи, якщо є прижиттєвий фотознімок, а за методом М.М. Герасимова можна виготовити скульптурний портрет і використати його для розшуку безвісти пропалого.

Найбільш поширеними джерелами інформації щодо зовнішності особи є люди (злочинець, потерпілий, свідокочевидець), ідеальні відображення яких зафіксовані в процесуальних і непроцесуальних документах (кримінальних справах, особистих справах, медичних картках, спортивних і військових документах), картках криміналістичних обліків, АІСС, АБД, фототеках, альбомах, документах різного довідкового обліку. В таких джерелах містяться демографічні дані, а також відображені деякі ознаки зовнішності (зріст, маса, група крові). Якщо в документах с знімки, можна визначити майже усі ознаки будови обличчя.

У криміналістиці відомі такі способи відтворенім і закріплення ідеальних слідів пам'яті як в процесуальних, так і непроцесуальних документах: 1) опис; 2) рисування; 3) композиція за допомогою фотознімків; 4) композиція за допомогою підсумову

153

Роздиі 4. Сліди людини

вання рисх'нків. Це технічні прийоми матеріалізації слідів пам'яті.

Опис — це фіксація результатів вербального спілкування із джерелом щодо ознак словесного портрета образу людини, який зберігається в його пам'яті. Слідчий пропонує суб'єкту добровільно розповісти про прикмети і особливості людини, яку він спотерігав і запам'ятав. Для опису ознак зовнішності необхідно дотримуватися стандартної термінології словесного портрета. Якщо джерело називає ознаки неправильно (зуби як "кремлівська стіна", стрижений "під горщик", то належить поправити його, а у деяких випадках показати зразки з реєстру "Типи і елементи зовнішності", які можна використовувати як асоціаційні зразки для відновлення забутого.

Рисування — це графічне відтворення суб'єктивного образу, що зберігається в пам'яті джерела. Як засіб матеріалізації сліду пам'яті воно є тактичним прийомом, котрий використовується в слідчих діях для одержання інформації від людей. Тут можливі дві ситуації: а) графічне відтвореннярисування безпосередньо джерелом; б) графічне відтвореннярисування фахівцем зі слів джерела.

Рисування безпосередньо джерелом — явище рідке і можливе лише тоді, якщо суб'єкт володіє навиками рисування і може зобразити уявний образ людини, яку він запам'ятав. Безпосереднє рисування суб'єктивного образу джереломсуб'єктом здійснюється в ході допиту. Спочатку слідчий детально визначає психічний стан особи, умови і обстановку сприйняття, встановлює, які елементи зовнішності суб'єкт запам'ятав точно, а відносно яких утруднюється відповісти, яка їх форма, розташування. При цьому можна використовувати рисунки з посібників щодо ознак зовнішності. Потім суб'єкту пропонується нарисувати портрет. При недостатніх художніх здібностях можна обмежитися зображенням хоча б контуру в профіль. Можливе графічне зображення окремих помітних ознак, татуювань, шрамів тощо.

Рисування фахівцем зі слів джерела є найбільш поширеним і надійним способом відтворення і матеріального закріплення ідеального відображення.

154

Глава ІЗ. Слідиознаки зовнішньої будови людини, габітологія

нується, що суб'єкт згодний добровільно розкрити свій слід пам'яті і розповісти про суб'єктивний образ людини, яку він спостерігав. Фахівець у цей час звичайно перебуває в сусідній кімнаті з відчиненими дверима або в кабінеті за ширмою. Він чує допитуваного, але не бачить його, і за словами джерела відтворює суб'єктивний образ. Отже, образ реального об'єкта (людини) при рисуванні фахівцем двічі піддається суб'єктивній трансформації:

вперше — джерелом, удруге — фахівцем. Тому рисовані портрети називають суб'єктивними. Вони є не тотожніми, а лише схожими з реальним виглядом людини, що розшукується.

У процесі виготовлення рисованого портрета можливе його виправлення. Для цього після закінчення роботи допитуваному показують портрет і з'ясовують, які ознаки передано з перекрученням, що треба дорисувати. Потім фахівець вносить зміни до портрета. При цьому треба мати на увазі, що внесені до портрета зміни не тільки покращують схожість з оригіналом, а й навпаки — зменшують ступінь схожості. Це особливо слід пам'ятати при складанні рисованого портрета зі слів кількох джерел. Рекомендується вести розмову з кожним суб'єктом окремо і з'ясовувати, як він сприймав інформацію, чи правильно називав ознаки. Фахівець рисує індивідуальний ескіз, котрий оцінюється джерелом. Маючи ескізи кількох джерел, фахівець рисує остаточний портрет, який пред'являється джерелам для оцінки його схожості з реальним образом (мал. 33).

Мал. 33. Суб'єктивний рисовании портрет і фотознімок затриманого (за Г. Мамедовим)

Можливою є й інша методика — колективне складання портрета. Слідчий запрошує усіх суб'єктів (свідків, потерпілих) і

155

POJ()LI 4.

допитує кожного окремо, а фахівець тим часом рисує портрет, наприклад, у сусідній кімнаті, в яку відчинені двері. Слідчий показує готовий портрет одночасно усім джерелам, які оцінюють його схожість і розбіжності, а фахівець вносить до нього виправлення і уточнення. При гіьому належить побудувати роботу так, щоб усі джерела прийшли до одностайної думки щодо ступеня схожості портрета з оригіналом. Таким чином, ще у 1960 p. зі слів дев'яти потерпілих був виготовлений рисований портрет насильника, який завдяки цьому був виявлений і затриманий (мал. 34).

Мал. 34. Суб'єктивний портрет, складений зі слів потерпілих:

а малюнок; б фотознімок злочинця

Композиція за допомогою фотознімків виникла у 1960х роках. У ході допиту перед джерелом розміщують серію звичайних фотознімків і пропонують йому відібрати з них ті, на котрих якась ознака зовнішності схожа з такою, що запам'яталася. Слідчий або фахівець, присутній на допиті, вирізує з фотознімків відібрані ознаки зовнішності і наклеює їх на аркуш паперу. Таким чином складається портрет. Проміжки між ознаками ретушуються. Такий портрет одержав назву фоторобота. Для складання суб'єктивних портретів за методом фоторобота були сконструйовані спеціальні прилади, наприклад ПКП2, лінійний фоторобот, планшетний, дисковий. Проте вони не одержали поширення внаслідок низької якості складених за їх допомогою портретів і незначної їх схожості з оригіналом.

Композиція за допомогою підсумовування рисунків є найбільш ефективним способом відтворення і закріплення ідеальних відо

156

/ливії ]3. Слідиознаки зовнішньої буоиви людини. га6іі»олоположеннях. Бажано, щоб на порівняльних матеріалах особа була зафіксована приблизно в тих же ракурсах. Кіно, відеоматеріали, рентгенограми представляють в оригіналах, кісткові останки (череп, кістки) мають бути очищені від м'яких тканин.

Ідентифікаційна експертиза є можливою, коли зображення особи одержані об'єктивними засобами фіксації за законами геометричної оптики.

Об'єктами ідентифікаційної експертизи не можуть бути портрети — твори мистецтва і малюнки, виготовлені художниками, а також усі композиційні портрети. Разом з тим суб'єктивні зображення, а також кісткові останки іноді можуть бути об'єктами нсідентифікаційних досліджень. Так, по черепу, що зберігся, методом пластичної реконструкції відновлюють прижиттєвий вигляд людини, якій належав цей череп. Методики М.М. Герасимова, А.А. Джегоряна, Ю.А. Дубягіна дають змогу досить точно відтворювати зовнішній вигляд людини за черепом. М.М. Герасимову вдалося відновити зовнішній вигляд історичних осіб — Івана Грозного, Тамерлана та ін. Залишаючись суб'єктивними творами художника, такі скульптурні портрети все ж нерідко використовуються в слідчій практиці. На їх основі можуть бути проведені ідентифікаційні експертизи — для цього на портретнокриміналістичну експертизу надсилають прижиттєвий знімок безвісти пропалого і фотознімок скульптурного портрета, виготовленого фахівцем.

За рисованім портретом зі слів потерпілих іноді можна скласти словесний портрет — орієнтир для розшуку.

Методика ідентифікаційного дослідження фотозображень полягає в наступному. На початку дослідження зпоміж зразків стараються відібрати такі фотознімки, на яких обличчя зафіксоване в однаковому або близькому ракурсі, як і на досліджувано

160

Глава 13. Слідиознаки зовнішньої будови людини, габіїпилогія

му. Потім знімки приводять до одного масштабу, для чог о використовують масштабні точки обличчя. Одержані одномасштабні знімки наклеюють на таблиці і описують кожний знімок за системою словесного портрета. Однакові за формою, розміром і розташуванням ознаки відмічають стрічками. Для визначення співвідношення ознак останні з'єднують прямими лініями, одержані геометричні фігури порівнюють. Ознаки, що розрізняються, на фотознімках звичайно позначають іншим кольором. Після цього оцінюють сукупність ознак, що співпадають і розрізняються, пояснюють причини виникнення останніх, а сукупність співпадаючих ознак оцінюють як неповторну.

Для порівняльного дослідження фотознімків за ознаками зовнішності М.С. Полевой розробив графічний ідентифікаційний алгоритм (ГІА), який являє собою певний порядок графічних побудов на основі системи константних точок обличчя.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте характеристику трьох видів слідіввластивостей людини.

2. Розкрийте поняття: фізичні, біологічні і соціальні ознаки властивості людини. Назвіть їх.

3. Що таке ознака і властивість? Чим вони відрізняються у криміналістиці?

4. Чим характеризуються анатомічні ознаки?

5. Назвіть порядок опису людини із використанням ознак зовнішності.

6. Що таке форма і розмір ознаки?

7. Що таке положення ознаки зовнішності? Наведіть приклади.

8. Функціональні ознаки чи рухові: що це таке? Наведіть їх.

9. Назвіть джерела інформації про зовнішність людини.

10. Назвіть способи відтворення і закріплення слідів пам'яті про зовнішність людини.

11.Яка сутність способів описування та рисування, що використовуються при закріпленні ознак зовнішності людини?

12. Що таке композиція за допомогою фотознімків і підсумовування рисунків? У чому їх різниця?

13. У чому полягає сутність методики ототожнення людини за ознаками зовнішності? Які для цього існують методи і технічні засоби?

161