ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
1. На сьогодні корупція є чи не найгострішою проблемою українського суспільства, а однією з найбільш корумпованих сфер суспільних відносин є сфера земельних правовідносин.
2. Визначення корупції у земельних правовідносинах потребує розуміння цього поняття саме як складного явища, зокрема, соціального, політичного, економічного, правового.
Лише через поняття корупції як явища можна вивчити причини її існування у земельних правовідносинах, ті корупційні ризики, які породжують її, земельно-правові засади запобігання цього явища.3. Корупційні дії у земельних відносинах вчиняються фізичними особами у відносинах, пов’язаних з використанням, розпорядженням, охороною та відтворенням земель (землі).
4. Корупція переважно можлива у тих земельних правовідносинах, суб’єктами яких є органи державної влади чи місцевого самоврядування. Такими земельними правовідносинами є земельно-процесуальні правовідносини. Ці відносини складають суть земельного процесу.
5. Такий корупційний ризик у земельних відносинах, як недосконалість земельного законодавства є головним, основоположним корупційним ризиком, який обумовлює існування майже усіх інших корупційних ризиків.
6. Існує суттєвий недолік порядку проведення обов’язкової антикорупційної експертизи, який полягає у фактичному усуненні від участі в ній представників правової науки, зокрема, й представників науки земельного права щодо експертизи земельного законодавства. Доцільно було б передбачити обов’язкове залучення до проведення хоча б найбільш важливих нормативно-правових актів представників правової науки.
7. Впродовж останніх років в Україні з метою боротьби з корупцією приділяється багато уваги відкриттю публічної інформації. Процес фактично був започаткований прийняттям Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р., який хоча й має загальний характер, поміж тим, врегульовує й питання доступу до інформації у сфері земельних відносин.
8. Запорукою мінімізації корупції у сфері земельних відносин є чітке, прозоре державне управління, відсутність колізій у повноваженнях органів виконавчої влади чи інших державних органів, органів місцевого самоврядування, належний та ефективний контроль за дотриманням земельного законодавства публічними органами (громадський і державний).
9. Постійна реорганізація органів державної влади у сфері земельних ресурсів сприяє різного роду зловживанням у сфері земельних відносин, призводить до відсутності належного контролю за додержанням земельного законодавства суб’єктами земельних відносин, а відтак до зростання корупції.
10. Надзвичайними корупційними ризиками у сфері земельних відносин характеризуються процедури відведення земельної ділянки, проведення земельних торгів, державної реєстрації земельної ділянки.
11. При вирішенні окремих питань у сфері земельних відносин (наприклад, при зміні цільового призначення земельної ділянки, притягненні до відповідальності за ті чи інші порушення земельного законодавства, при реєстрації земельних ділянок та державній реєстрації речових прав на нерухоме майно) органи державної влади та місцевого самоврядування мають не завжди обґрунтовані дискреційні повноваження.
12. Необхідно відмовитися від дозвільного порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, як і від самого поняття «цільове призначення».
13. Державні реєстратори мають широкі дискреційні повноваження при реєстрації земельних ділянок та державній реєстрації речових прав на нерухоме майно. Закон дозволяє їм тлумачити на свій розсуд достатньо проблемні питання підстав для формування земельної ділянки та виникнення прав на неї, причому таких, щодо яких навіть судова практика може істотно різнитися. Державні реєстратори не можуть і не повинні займатися глибоким правовим аналізом ситуацій, що пов’язані з формуванням земельної ділянки та реєстрацією речових прав на неї. Закон повинен уповноважувати державних реєстраторів на формальний контроль за кількома легко контрольованими показниками. Всі інші проблемні питання повинен вирішувати суд.
14. В Україні набуло поширення явище делегування державних функцій, пов’язаних із веденням реєстрів, баз даних, виконанням певних різновидів проектних робіт різного роду підприємствам. Будь-яке делегування державних функцій суб’єктам господарювання створює корупційні ризики, а тому повинне бути припинене.