3. Функції земельного права
Активна роль земельного права проявляється в його функціях. Під ними розуміють основні напрями правового впливу на суспільні земельні відносини. У функціях земельного права виражена службова роль та одне з основних завдань, призначення земельного права.
Спеціальним же призначенням земельного права є регулювання земельних відносин з метою задоволення інтересів людини, суспільства і держави у землі як єдиному і нічим не замінному місці для проживання (просторового базису), найбільш важливого засобу сільськогосподарського виробництва, як території для розташування населених пунктів, регіонів і держави, а також як об'єкта природи, що підлягає особливій охороні.Функції земельного права разом із властивими йому методами правового регулювання земельних відносин і галузевими принципами визначають соціальне призначення цієї галузі права і демонструють, яка предметна діяльність, які земельні відносини виникають, організуються, здійснюються і регулюються земельним правом. У теорії права найбільш поширеним є поділ функцій права на регулятивні (статистична і динамічна) та охоронні1. В окремих витоках охоронні функції доповнюються запобіжно-виховними і запобіжно-стимулюючими2. В. О. Котюк визначає функції норм права, які за його класифікацією виконують загальносоціальні і спеціальні функції в комплексі, об'єднують функціонування інших нормативних систем. До загально-соціальних він відносить: економічні, політичні, екологічні, інформаційні, організаційні, орієнтаційні, пізнавальні, оціночні, гуманістичні функції. До спеціальних — спеціально-юридичні, які поділяються на регулятивні та охоронні.
Такі ж функції виконує галузеве земельне право. У галузі права відображається лише специфіка функції права, особливості її застосування.
За допомогою регулятивної функції земельного права досягається реалізація конституційних норм: земля є об'єктом права власності Українського народу (ст.
13 Конституції України) та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14). За допомогою статичних регулятивних функцій земельного права визначаються форми власності на землю: приватна, комунальна і державна, встановлюються категорії земель, функції і повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування у питаннях регулювання земельних відносин, управління земельним фондом, розпорядження землею та ін.Динамічна регулятивна функція проявляється у створенні умов для активних дій учасників земельних відносин. До динамічних належать, наприклад, функції приватизації землі, надання земельних ділянок у приватну власність, розмежування земель державної та комунальної власності, оренди землі, припинення права власності на земельну ділянку і землекористування, використання землі за цільовим призначенням, плата за землю, проведення земельного кадастру і землеустрою, реалізації інших прав та обов'язків суб'єктів земельних правовідносин, що здійснюються відповідно до земельного законодавства.
Охоронні функції характеризуються як способи правового впливу на охорону земельних відносин, забезпечення права власності на землю і виконання землевласниками і землекористувачами їх обов'язків щодо цільового і раціонального використання землі, додержання екологічних правил і вимог щодо охорони земель і підвищення родючості ґрунтів. Вони випливають із конституційної норми про перебування землі як національного багатства під особливою охороною держави. Поряд із регулятивними функціями вони дозволяють конкретизовано і більш детально розкрити соціальне призначення землі як об'єкта земельних відносин, що охороняються державою з використанням для цього всіх форм державного апарату і правового впливу.
Про наявність у земельному праві охоронних функцій свідчить низка правових норм земельного законодавства, спрямованих на захист земельних відносин і правову охорону землі. Уже у ст. 1 ЗК України його завданням визнано створення умов для раціонального використання й охорони земель, прав громадян, підприємств, установ і організацій на землі.
Охоронні функції передбачені у статтях 91, 96 ЗК України — обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів, ст. 152 — захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, ст. 153 — гарантії їхніх прав. Охороні земель присвячено спеціальний розділ VI ЗК України, а питанням відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва — глави 24 і 36 ЗК України. Розділ VIII ЗК України встановлює відповідальність за порушення земельного законодавства. ЗК України встановлює відповідальність власників землі і землекористувачів за нераціональне використання землі, а також за використання землі не за цільовим призначенням. Згідно зі ст. 162 Кодексу охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обігу, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.Запобіжно-виховна функція земельного права за своїм призначенням і змістом тісно пов'язана з охоронною функцією, доповнює її. Основна її мета — запобігати земельним правопорушенням. У разі їх вчинення власники землі, землекористувачі чи компетентні державні органи або органи місцевого самоврядування повинні вживати заходів про притягнення правопорушників до встановленої законодавством відповідальності (матеріальної, адміністративної, кримінальної, дисциплінарної). Так, згідно зі ст. 66 ЗК України підприємства, інші власники землі і землекористувачі, які розробляють родовища корисних копалин та торфу, а також проводять інші роботи, зобов'язані передбачати і здійснювати заходи щодо запобігання негативному впливу на сільськогосподарські, лісові та інші угіддя за межами переданих їм у власність або наданих у користування земельних ділянок.
Запобіжне значення для охорони земель оздоровчого призначення має правова норма ст. 48 ЗК України, за якою на таких землях забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні фактори цих земель.Запобіжно-виховна функція передбачає попереджувальні норми земельного права. Так, згідно зі статтями 143, 144 ЗК України землекористувачі і суб'єкти права приватної власності на землю попереджуються, що право користування на землю припиняється у разі використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку (ст. 143 ЗК України).
Суть запобіжно-стимулюючої функції земельного права полягає у стимулюванні правовими засобами бажаної для суспільства і держави правомірної поведінки власників землі, землекористувачів, а також інших фізичних і юридичних осіб (глава 35 ЗК України). Не тільки попереджувальне, а й стимулююче значення мають згадані вище статті 143, 144 ЗК України. Стимулюючі норми містяться у статтях 205, 206 ЗК України, якими встановлені податкові і кредитні пільги, а також пільги щодо плати за землю. Так, з метою стимулювання розвитку насінництва державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі радгоспів, що використовуються цими станціями і дільницями для випробування сортів сільськогосподарських культур звільняються від плати за землю. З метою державної підтримки розвитку фермерських господарств новостворені господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі земельної ділянки у власність або надання в користування.
Функціями галузі земельного права визначаються завдання і функції науки земельного права.
Науку земельного права можна розглядати як систему знань про правове регулювання земельних відносин, їх організацію та охорону, їх стан і тенденцію розвитку на основі чинного земельного законодавства, результатів аналізу та практики застосування земельно-правових норм. Наука земельного права досліджує проблеми ефективності ЗК України, інших земельних нормативно-правових актів, зокрема актів з інших галузей права, що стосуються земельних відносин і здійснюють свою регулятивну функцію в комплексі з нормами земельного права або ж торкаються їх окремих сторін, наприклад, ЦК України, податкове, кредитне, фінансове, заставне та інше законодавство.До функції науки земельного права належить прогнозування розвитку земельного законодавства, розроблення проектів окремих законів про землю, рекомендацій про вдосконалення чинних законів і підзаконних актів, пропаганда земельного законодавства і практики його застосування, підготовка монографій, підручників, юридичних довідників, іншої науково-популярної літератури з питань земельного права.