слайди

МІЖНАРОДНІ АКТИ,

які є частиною національного законодавства

КОНВЕНЦІЯ

про права дитини

від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною від 27.02.1991)

КОНВЕНЦІЯ

про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Україною 17.07.1997)

МІЖНАРОДНІ АКТИ, ЩО МАЮТЬ РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР, ПРИЙНЯТІ OOH

• Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»);

• Мінімальні стандартні правила OOH щодо заходів, не пов>язаних

з тюремним ув>язненням («Токійські правила»);

• Керівні принципи OOH стосовно попередження злочинності серед неповнолітніх осіб («Ер-Ріядські керівні принципи»);

• Правила OOH стосовно захисту неповнолітніх осіб, яких позбавлено волі («Гаванські правила»);

• Зауваження загального порядку №10 (2007) Комітету OOH з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей»;

• Зауваження загального порядку №14 (2013) Комітету OOH з прав дитини «Про право дитини на забезпечення пріоритету її найкращих інтересів».

МІЖНАРОДНІ АКТИ, ЩО МАЮТЬ РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР, ПРИЙНЯТІ РАДОЮ ЄВРОПИ

• Методичні рекомендації Комітету Міністрів Ради Европи про правосуддя, доброзичливе до дитини (2010 р.);

• Рекомендація Комітету Міністрів Ради Европи державам- членам «Про правила Ради Европи щодо пробації»;

• Рекомендація Комітету Міністрів Ради Европи державам-членам «Про європейські правила стосовно неповнолітніх правопорушників, щодо яких застосовуються санкції або заходи»;

• Рекомендація Комітету Міністрів Ради Европи державам- членам «Про нові способи роботи зі злочинністю серед неповнолітніх та значення юстиції щодо дітей».

МІЖНАРОДНІ ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

• Найкращі інтереси дитини;

• Ефективна участь неповнолітнього у провадженні;

• Верховенство права;

• Реабілітація та перевиховання неповнолітнього;

• Невідкладність здійснення кримінального провадження щодо неповнолітнього.

ДОДАТКОВІ МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ

• Право на захист;

• Право зберігати мовчання;

• Презумпція невинуватості;

• Право на справедливий суд.

ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

• можливість примирення з потерпілим;

• доступність захисника;

• право неповнолітнього знати, у чому його підозрюють, та доступ захисника до матеріалів справи;

• заходи реагування, пропорційні тяжкості злочину;

• максимальне врахування життєвих обставин;

• тримання під вартою як крайній захід.

ПРИНЦИПИ, ДОТРИМАННЯ ЯКИХ Є ОБОВ’ЯЗКОВИМ НА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ:

• презумпція невинуватості неповнолітнього;

• можливість примирення з потерпілим;

• доступність захисника;

• право неповнолітнього знати, у чому його підозрюють,

та доступ захисника до матеріалів справи;

• заходи реагування, пропорційні тяжкості злочину;

• максимальне врахування життєвих обставин;

• тримання під вартою як крайній захід.

ПРИНЦИПИ, ДОТРИМАННЯ ЯКИХ Є ОБОВ’ЯЗКОВИМ НА СТАДІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

• презумпція невинуватості неповнолітнього;

• право відмовитись давати показання;

• доступність захисника;

• процесуальні дії без затримок;

• право на ефективну участь;

• тримання під вартою як крайній захід.

ПРИНЦИПИ, ДОТРИМАННЯ ЯКИХ Є ОБОВ’ЯЗКОВИМ НА СТАДІЇ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

• перевиховання та реінтеграція неповнолітнього;

• індивідуалізація та пропорційність покарання;

• призначення покарання, що якомога менше змінює звичний спосіб життя неповнолітнього;

• позбавлення волі як крайній захід.

АДАПТАЦІЯ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ДО ПОТРЕБ НЕПОВНОЛІТНЬОГО

• забезпечує дотримання принципу верховенства права

при здійсненні кримінального провадження;

• забезпечує ефективну участь неповнолітнього у кримінальному провадженні;

• дозволяє уникнути повторної травматизації неповнолітнього потерпілого;

• сприяє примиренню потерпілого та обвинуваченого;

• надає можливість обрати ефективний захід впливу на неповнолітнього.

ЩО РОБИТЬ КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ДРУЖНІМ до дитини?

• Застосування процедур, адаптованих до потреб неповнолітніх;

• Використання процесуальних документів, зрозумілих для неповнолітнього;

• Адаптованість зали судового засідання до потреб неповнолітнього.

П.14.2 ПЕКІНСЬКИХ ПРАВИЛ

Судовий розгляд повинен відповідати інтересам неповнолітнього та здійснюватися в атмосфері розуміння, яка дозволить неповнолітньому брати у ньому участь та вільно викладати свою точку зору.

ПУНКТ 61 РОЗДІЛУ IV МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ КОМІТЕТУ МІНІСТРІВ РАДИ ЄВРОПИ ПРО ПРАВОСУДДЯ, ДОБРОЗИЧЛИВЕ до дитини

Судові засідання за участю дітей повинні бути адаптовані до темпу та тривалості концентрації уваги дитини: повинні бути сплановані регулярні перерви, а слухання не повинні тривати занадто довго.

ДИЗАЙН ЗАЛИ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

• Відсутність стаціонарних грат (клітки) для неповнолітнього обвинуваченого;

• Усі учасники судового провадження знаходяться на одному рівні (без підвищень);

• Розміщення у безпосередній близькості до захисника, батьків та соціальних працівників;

• Можливість (за потреби) створення неформальної атмосфери під час слухання провадження;

• Можливість надання показань у провадженні за межами зали судового засідання.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕНА

• Участь законних представників неповнолітнього обвинуваченого;

• Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду:

• доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь;

• можливість закритого судового засідання;

• обрання, зміна чи скасування запобіжного заходу:

• тримання під вартою, як крайній захід;

• окремий запобіжний захід - передання під нагляд.

ЗДІЙСНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ЗАКРИТОМУ СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ

• п. 8.1 Пекінських правил: право неповнолітнього на конфіденційність має забезпечуватись на всіх етапах процесу, щоб уникнути заподіяння їй чи йому шкоди через непотрібну гласність або через шкоду репутації;

• п. 66 Зауважень загального порядку №10 (2007) Комітету OOH з прав дитини: усім державам-учасницям рекомендується ввести правило, згідно з яким судові чи інші слухання у справі дитини, що знаходиться в конфлікті з законом, повинні носити закритий характер.

ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ

• ст.

• ч. 2 ст. 492 КПК: тримання під вартою може застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 цього Кодексу.

АДАПТАЦІЯ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

• Можливість закритого судового засідання;

• Тимчасове видалення із зали судового засідання;

• Особливий порядок виклику;

• Обов’язкова участь захисника;

• Участь законного представника, педагога, психолога та лікаря;

• Участь служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції;

• Особливі правила допиту.

АДАПТАЦІЯ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

• Прискорений розгляд судом;

• Обмеження на застосування позбавлення волі та тримання під вартою;

• Спеціалізація суддів;

• Виділення в окреме провадження;

• Окремий запобіжний захід - передання під нагляд;

• Врахування оточення та середовища, в якому перебував неповнолітній.

ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Справи «Т проти Великобританії» та «V. проти Великобританії» (рішення від 16 грудня 1999 року)

Судом частково було враховано адаптацію кримінального провадження до потреб неповнолітнього.

ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДУ УЧАСНИКІВ

• неповнолітній обвинувачений;

• захисник;

• законний представник;

• педагог, психолог та лікар;

• служба у справах дітей та уповноважений підрозділ органів внутрішніх справ;

• представник органу пробації.

ЗАГАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ОБРАННЯ ПОКАРАННЯ

• Головною метою покарання є реабілітація (виправлення) неповнолітнього як реалізація принципу найкращих інтересів дитини.

• Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів (ч. 2 ст. 65 KK).

ОСНОВНІ ПОКАРАННЯ

• Штраф;

• громадські роботи;

• виправні роботи;

• арешт;

• позбавлення волі на певний строк.

ДОДАТКОВІ ПОКАРАННЯ

• штраф;

• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

ШТРАФ

• Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення.

• Розмір штрафу не може перевищувати 500 встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 99 КК).

• Якщо неповнолітній засуджений за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернено стягнення, до нього може бути застосовано покарання у виді громадських робіт або виправних робіт.

ГРОМАДСЬКІ РОБОТИ

• Неповнолітній добровільно погодився на виконання громадських робіт перед винесенням відповідного вироку (див. ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

• Громадські роботи не виконуватимуться на користь приватних осіб або ж компаній (див ст. 2 Конвенції про примусову чи обов’язкову працю № 29).

• Громадські роботи можуть бути застосовані лише щодо неповнолітніх, яким виповнилося 16 років.

• Тривалість громадських робіт не може бути меншою ЗО та перевищувати 120 годин.

ВИПРАВНІ РОБОТИ

• Виправні роботи можуть бути застосовані лише до тих неповнолітніх, які перебувають у трудових відносинах (уклали трудову угоду),

при цьому вік неповнолітнього не може бути меншим 16 років.

• Суд повинен вказати строк виконання виправних робіт (у днях, місяцях або зоках) та розмір відрахувань (у відсотках) від заробітку неповнолітнього. При цьому розмір таких відрахувань не може бути меншим 5% та перевищувати 10% заробітку неповнолітнього. Строк виконання виправних робіт встановлюється судом у межах від 2 місяців до одного року.

• Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи засудженого.

АРЕШТ

• Арешт полягає у триманні неповнолітнього в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах строком від п>ятнадцяти до сорока п>яти діб.

• Застосовується лише до особи, якій на момент постановления вироку виповнилося шістнадцять років.

• За винятком строків, режим арешту істотно не відрізняється від санкції у вигляді позбавлення волі.

ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК

• Не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

• Може бути призначено на строк від шести місяців до п’ятнадцяти років, при цьому застосуванню підлягають такі обмеження, встановлені ч. З ст. 102 KK:

• за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості строк позбавлення волі не може бути більшим одного року шести місяців;

• за злочин середньої тяжкості - не більше чотирьох років;

• за тяжкий злочин - не більше семи років;

• за особливо тяжкий злочин - не більше десяти років;

• за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - до п’ятнадцяти років.

ДОДАТКОВІ ПОКАРАННЯ

ШТРАФ ЯК ДОДАТКОВЕ ПОКАРАННЯ

• може застосовуватися лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК;

• застосування штрафу здійснюється на тих самих умовах і в тому самому порядку, що й штрафу у якості основного покарання.

ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ

ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

• застосовується на період від одного до трьох років;

• може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК.

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ

• неповнолітнього засуджено до арешту або позбавлення волі;

• враховуючи особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Окрема підстава: затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

СУД ПОКЛАДАВ НА ЗАСУДЖЕНОГО ТАКІ ОБОВ’ЯЗКИ:

В БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ (ОБОВ’ЯЗКОВІ ОБОВ’ЯЗКИ):

• періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

• повідомляти уповноважений орган з питань пробації про

зміну місця проживання, роботи або навчання;

МОЖЕ, ТОБТО ВПРАВІ ДОДАТКОВО ПОКЛАСТИ:

• попросити публічно або в іншій формі вибачення у потерпілого;

• не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

• працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

• виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою*;

• пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб;

• дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій,

обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.

* обов’язок «виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою» може бути покладений судом після набрання чинності закону в цій частині (згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених»^ 1492-VIII від 07.09.2016 - положення щодо застосування пробаційних програм набирають чинності з 1 січня 2018 року)

НАГЛЯДОВА ПРОБАЦІЯ ЩОДО ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ

• Орган пробації під час наглядової пробації, крім іншого, реалізовує пробаційні програми стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

• До реалізації пробаційних програм можуть залучатися підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

• Порядок розроблення та реалізації пробаційних програм визначається Кабінетом Міністрів України.

НЕОБХІДНІ УМОВИ

• суд переконався, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину, і особа винна в його вчиненні, й умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені KK;

• особа, яка звільняється від кримінальної відповідальності, згодна з таким звільненням.

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ:

• з дійовим каяттям (ст. 45 KK);

• з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 KK);

• з передачею на поруки (ст. 47 KK);

• зі зміною обстановки (ст. 48 KK);

• із закінченням строків давності (ст. 49 KK);

• із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 KK).

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ:

• з випробуванням (ст. 104 KK);

• із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105 KK);

• у зв’язку з втратою суспільної небезпеки (ч. 4 ст. 74 KK);

• у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 KK);

• у зв’язку з хворобою (ч. 2 ст. 84 KK)

ОСОБЛИВОСТІ ВІДМЕЖУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ

• до осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності;

• до суб’єктів злочинів.

УМОВИ ЗВІЛЬНЕННЯ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ВІД ПОКАРАННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ (СТ. 105 КК)

• неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості;

• неповнолітній щиро розкаявся;

• поведінка неповнолітнього після вчинення злочину була бездоганною;

• на момент постановления вироку неповнолітній

не потребує застосування покарання.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

Може бути зроблено шляхом роз>яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового злочину.

ОБМЕЖЕННЯ ДОЗВІЛЛЯ І ВСТАНОВЛЕННЯ ОСОБЛИВИХ ВИМОГ ДО ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНЬОГО

Різновиди: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборона відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов’язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо.

Зазначений перелік є орієнтовним та не є вичерпним.

ПЕРЕДАЧА НЕПОВНОЛІТНЬОГО ПІД НАГЛЯД

• Допускається лише за наявності даних про те, що батьки чи осіби, які їх заміняють здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою.

• Строк нагляду суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього.

ПОКЛАДЕННЯ ОБОВ’ЯЗКУ ВІДШКОДУВАННЯ ЗАПОДІЯНИХ МАЙНОВИХ ЗБИТКІВ

• Можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо).

• У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення.

НАПРАВЛЕННЯ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ДО СПЕЦІАЛЬНОЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ УСТАНОВИ

• Застосовується до тих неповнолітніх, які вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру.

• У постанові судді чи ухвалі суду про направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи мають бути зазначені тип цієї установи (загальноосвітня школа соціальної реабілітації чи професійне училище соціальної реабілітації - залежно від віку неповнолітнього

та його загальноосвітньої підготовки) і строк його тримання там.