1. Право особистої приватної власності чоловіка та дружини

Особисту приватну власність чоловіка та дружини складає майно (грошові кошти), що було набуто ними до укладення шлюбу, а також майно, яке отримане ними на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Зрозуміло, майно, подароване обом з подружжя, належатиме їм на праві спільної часткової власності. Майно, яке належить кожному із подружжя на праві особистої приватної власності в юридичній літературі прийнято називати роздільною власністю подружжя. Режим роздільної власності подружжя є одним із видів правового режиму майна подружжя, який суттєво відрізняється від режиму майна, що складає спільну сумісну власність.

Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ними до шлюбу; за час шлюбу, але на підставі договору дарування, або в порядку спадкування; за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Крім того, особистою приватної власністю дружини та чоловіка є:

• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських

підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;

• речі індивідуального користування, у тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

• премії, нагороди, які одержані за особисті заслуги.

У разі встановлення судом факту, що одержанню премії, нагороди одним із подружжя сприяв шляхом ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо другий із подружжя, то останньому може бути присуджена частка цієї премії, нагороди.

• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, належної на праві власності, а також як відшкодування завданої моральної шкоди;

• плоди, приплід або доходи (дивіденди), якщо чоловік, дружина є власниками речі, що плодоносить, дає приплід;

• страхові суми, одержані за обов’язковим особистим страхуванням або за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були приватною власністю кожного з них;

• частка у майні, придбаному на спільні кошти і кошти одного із подружжя (розмір частки залежить від розміру внеску).

До роздільного майна подружжя належать також деякі зобов’язальні права (наприклад, вклад у кредитну установу, якщо його зроблено до шлюбу, отримано у спадщину або внесено за рахунок особистих коштів одного з подружжя); майнові обов’язки (наприклад, відшкодування майнової шкоди або сплата особистого боргу).

Страхова виплата, одержана застрахованою особою внаслідок нещасного випадку, що стався з дружиною, чоловіком та (або) їх хвороби, є роздільною приватною власністю цієї особи незалежно від того, за рахунок яких коштів були внесені страхові платежі, оскільки виплата має суто цільовий характер. Якщо ж об’єктом договору майнового страхування є річ, яка належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності, при настанні страхового випадку страхове відшкодування, як правило, має виплачуватись тому з подружжя, якому належала річ, навіть у тому разі, коли страхові платежі були внесені за рахунок їх спільних коштів.

При доведенні одним із подружжя факту окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте ними за час окремого проживання.

Відповідно до чинного законодавства роздільне майно подружжя належить кожному із них на праві приватної власності, і тому кожен із подружжя, як власник майна, самостійно, без згоди на те другого із подружжя, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Разом з тим, законом встановлено, що при здійсненні дружиною, чоловіком права особистої приватної власності той з подружжя, хто є власником майна, повинен визначати режим володіння та користування цим майном з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей (ч.1 ст. 59 СК України). При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користуватися ним (ч. 2 ст. 59 СК України).

2.